Православне свято сьогодні в народі носить назву Федір-поминальник.
26 січня за новим церковним календарем в Україні православні вшановують пам'ять святого Феодора Студита. Які традиції пов'язані з цією датою, народні прикмети та заборони, а також про те, яке сьогодні церковне свято за старим стилем - розповідаємо в матеріалі.
26 січня в українській православній церкві згадують Феодора Студита - ігумена Студійського монастиря, який прославився своїм подвижництвом і добрими справами (день його пам'яті в старому календарі - 8 лютого).
Преподобний жив у VIII-IX століттях. Він був родом із знатної родини, отримав гарну освіту. У молодості одружився, але потім вирішив стати ченцем і разом із дружиною пішов у монастир.
Там Феодор вів суворе життя, безперестанно молився і важко працював - прагнув спокутувати роки, проведені в мирських турботах. Він не раз виступав проти рішень візантійських імператорів, за що і потрапляв у заслання. Але навіть після повернення з вигнання святий продовжував служити в монастирі.
Помер преподобний у мандрах. 26 січня 845 року його мощі були перенесені з Херсонеса Акритського до Студійського монастиря в Константинополі. Після себе Феодор Студит залишив богословські праці, листи і статут монастиря, яким згодом керувалися й інші обителі.
Кого із святих шанують ще за новим календарем:
а також благовірного Давида III, царя Іверії та Абхазії.
За юліанським календарем 26 січня православні згадують мучеників Єрмила і Стратоніка Сингідонських - раніше ми розповідали, яке сьогодні церковне свято за староцерковним стилем, історію цієї дати та її звичаї.
До святого Феодора Студита звертаються як до заступника перед Богом - просять зміцнити віру, терпіння і смиренність, допомоги в духовній боротьбі, а також зцілення і зміцнення здоров'я. Вважається, що святий допомагає людям, які страждають на хвороби шлунка.
У народі день називають Федір-поминальник - з давніх часів в цю дату наші предки молилися за упокій покійних родичів, відвідували кладовища і ставили в храмі поминальні свічки. Згідно з народним повір'ям, в цей час душі померлих тужать за земним життям і своїми близькими, а тому можуть нагадувати про себе - наприклад, з'являтися у снах.
Щоб вшанувати пам'ять предків і одночасно захистити будинок, в давнину також дотримувалися особливих звичаїв - на вікна і двері вішали гілки горобини або ялівець, яким приписували охоронну силу.
У церковне свято 26 січня, як і в будь-який інший день, церква не схвалює сварки, плітки, осуд, заздрість, жадібність, не можна лінуватися і впадати у відчай, а також бажати зла, мститися і відмовляти в допомозі.
За народними прикметами в цей день не можна погано відгукуватися про покійників - за повір'ями, це може обернутися бідами для живих. Також намагаються не починати нові справи, оскільки вони не дадуть результату, але можуть принести збитки.
За прикметами дня в народі здавна судять про погоду і про те, якою буде весна:
Кажуть, який день у Федора, такою буде і вся весна. Також в цей день готують горохову кашу і ворожать про погоду на горосі. Вважається, що якщо горошини дзвінко перекочуються по тарілці - попереду ще будуть тріскучі морози, а якщо звук глухий - буде гарний і м'який снігопад.