Акторка Ольга Сумська: Актори не можуть змагатися з блогерами за кількість фоловерів. Але це й не потрібно

Ольго, ви - перша красуня українського кіно. Можете порівняти себе в юні роки й зараз? Як проходила ваша трансформація?

Я можу цю трансформацію показати через свої ролі. На початку кар’єри моя зовнішність інколи навіть заважала. Часто мені давали грати саме героїнь-красунь. А коли ти постійно отримуєш такі ролі, то потім починають тільки їх і пропонувати. Тому мені доводилось переконувати різних режисерів на кінопробах, що я можу грати характерні ролі, зніматись в трагедії, драмі, працювати в інших жанрах. І з часом я отримала бажане - мене почали запрошувати на різні ролі. Саме це є запорукою успіху для актора - вміння володіти жанровою палітрою.

Пам’ятаєте свої перші кроки на акторському шляху?

Як зараз пам’ятаю мій старт на знімальному майданчику. Це було доволі непросто. Мені було тоді лише 16 років. Саме в цьому віці я знялася вперше в українському кіно. Це був фільм "Вечори на хуторі біля Диканьки" Юрія Ткаченка. Мені пощастило зіграти одразу декілька ролей - музу Гоголя, панночку і доньку сотника. Для мене це був фільм, який надихнув і дав зрозуміти, як я люблю справу, якою займаюсь…

Тоді у мене стався шалений конфлікт з педагогом в університеті, тому що я почала зніматися без його дозволу. Але якби я тоді відмовлялась від ролей, на які мене затверджували, то не було б тих стрічок, про які зараз так приємно згадувати.

Які ролі найбільше подобається грати? Які були найзнаковішими для вас?

Найголовніша роль в моєму акторському доробку - роль Роксолани. Вже так багато було про неї сказано, але так приємно знову згадувати цей серіал і зйомки в ньому. Думаю, що сприйняття української справжньої Роксолани краще і  назавжди залишилось в серці глядача, попри те, що є й інша, турецька, версія. Коли я приїжджаю в різні міста України на гастролі, до мене підходять ті, хто виросли на серіалі та їх діти і кажуть: "Це ж тьотя Роксолана". Для мене це велика честь.

Цей проект був дійсно проривом в українському серіальному форматі на той час. Нашому режисеру Борису Нібієрідзе вдалося втілити в життя написаний сценарій, вибити невеликий кошторис і зняти 26 серій на плівку за 450 тисяч доларів. Це героїчно, повірте. Знімали тоді всі серії в Криму, в палацах з неймовірними декораціями, підібраними образами. Пам’ятаю, що тоді у команди не було ніяких умов, знімали без опалення в дуже холодних павільйонах. Але ми працювали з величезним ентузіазмом, тому що хотіли зняти хороше українське кіно. І нам це вдалося! Тому я вдячна долі за те, що завдяки творчості отримала найбільше, про що можна мріяти - любов глядача. Я пам’ятаю, як виходила на вулицю і мене починали впізнавати. Я не могла пройти вулицею, мені постійно кричали: "Роксолана, привіт, наша рідна". Люди були щасливі мене бачити. Це була шалена популярність, можна сказати, що одного дня я прокинулася знаменитою.

Також для мене важливо грати там, там де є хороша команда та сценарій. Тому як не згадати телевізійний мюзикл "Вечори на хуторі біля Диканьки" і мій епізод "дві пліткарки" з Андрієм Данилком, який став мемом.

Режисер Семен Горов, який знімав цей епізод, запросив мене на роль і запропонував зробити колосальну зміну іміджу. Семен сказав, що хоче побачити персонажа абсолютно не схожого на мене, і щоб це був дуже смішний, гострохарактерний образ. Саме тоді ми придумали зробити ніс картоплею, який потім довелось довго ліпити, підмалювали чорні брови, очі. Я і сама себе не впізнавала після гриму (посміхається). Особливою деталлю була яскрава хустка, на яку я ще начепила троянду. Що цікаво, ця троянда потім перейшла в образи Андрія Данилка на сцені. Все це з’явилося після нашого спільного епізоду в мюзиклі.

Ще у мене була роль Софії Середи у серіалі "Гречанка". Пам’ятаю, як режисер Ігор Забара особисто провів проби і сказав, що я вже фактично затверджена. Боже, яке щастя для актора почути, що він обраний для ролі. Я навіть зараз зберігаю свої перші телеграми з надрукованим текстом: "Ольго, ми вас вітаємо, кіностудія Довженка, ви затверджені на роль героїні…", з підписом режисера. У мене є декілька таких телеграм з першими підтвердженими ролями, вони дуже цінні для мене.

А як щодо першого костюмованого серіалу "Кріпосна", в якому ви зіграли роль Софії Косач?

В мене тоді повірив режисер Фелікс Герчиков, який знімав мене в декількох своїх проектах. Саме він наполягав, щоб Софію Косач грала Сумська. Продюсери прислухалися до нього і затвердили мене на роль. Звісно, приємно грати змістовний матеріал, коли ти не просто якийсь прохідний образ. Цікаво грати характерні, драматичні, зворушливі історії…

Зараз вас можна побачити на екранах в комедії "Любов і Блогери".

Це, мабуть, один із небагатьох проектів, куди я пройшла без кастингу, продюсери мене просто запросили зіграти конкретну роль у фільмі. З Євгеном Таллером (продюсер, співрежисер комедії, - УНІАН) ми познайомились ще близько 10 років тому. Він підійшов до мене на прем'єрі одного з повних метрів, хотів щось запитати з приводу інтерв’ю, і в кінці нашої розмови так зухвало сказав мені: "Ольго В’ячеславівно, от я стану продюсером і буду знімати вас у кіно". Як бачите, пройшли роки, і він дотримав слова. Було надзвичайно приємно, що роль вже була розрахована на мене і без кастингу.

Тамара Павлівна - гострохарактерна, кумедна героїня, яка знає собі ціну. За фразою і однією зі сцен вже можна зрозуміти її темперамент: "Якщо є на світі рай, то це Кагарлицький край". Вона говорить характерним для нашого умовного Кагарличчя суржиком. У Тамари Павлівни взагалі такі якісь незрозумілі і трішки неадекватні риси, які зазвичай дуже цікаві глядачеві. Потрібно було слідкувати за мовою, ходою, манерно триматися. Ця героїня мені одразу сподобалася, і я грала її з величезним задоволенням.

У цій комедії на одному знімальному майданчику зійшлися актори та блогери. Як гадаєте, професія блогера ще довго буде такою популярною?

Мені здалося надзвичайно цікавим і ризикованим, в хорошому розумінні цього слова, рішення поєднати акторів і блогерів на одному майданчику. Особливістю цього фільму є те, що ми грали ролі, а зірки соцмереж показували самих себе з реального життя. Блогерам нічого не потрібно було вигадувати і намагатись перевтілюватись у персонажа. Вони були по-справжньому, по-своєму, смішні. І знаєте, що я зрозуміла? Талановита молодь завжди знайде себе і те глибоке, змістовне, що важливе у житті.

Напрямок блогерства розвивається і, як на мене, нікуди він не дінеться. Ми - актори, не можемо змагатися за кількість фоловерів з ними, тому що нам це не потрібно. Ба більше, актори інколи свідомо не створюють свої сторінки. Але я знаю і випадки, коли деяким моїм колегам необхідно було створити власну сторінку. Наприклад, мені Станіслав Боклан розповідав, як був змушений створити офіційний профіль в Інстаграм, адже було декілька фейкових сторінок, які від його імені просили допомоги.

Розкажіть, як проходили зйомки?

У мене було два насичених дні і один - дуже короткий. Сцени знімали дуже швидко - за один, максимум, два дублі. Чесно кажучи, мені вдалось отримати по-справжньому творче натхнення і задоволення від процесу. Звісно, на це повпливало те, що в проекті зібралась команда однодумців, які з одного погляду, подиху розуміли, чого хоче режисер.

Весь процес був надзвичайно цікавим: перші кадри, підтримка з боку команди, особливо наших продюсерів Євгена Таллера та Володимира Остапчука, створення образу з перукою, яку ми між собою називали "як у Алегрової",  сміх на майданчику під час запису сцен, - все це з теплом згадую досі.

Ви - дуже популярна українська акторка. Чи була у вас зіркова хвороба?

Зіркова хвороба не притаманна жодному представнику нашої династії. Не знаю, погано це чи добре, але у мене ніколи не було "корони" на голові. Я завжди залишаюсь собою, як радив мені тато в дитинстві. Не дивлячись на статус, зіграні ролі, на купу звань, які в мене є.

У кожної зірки є не тільки прихильники, а й хейтери. Чи стикалися ви з негативною поведінкою людей на свою адресу?

Я народилася в династії відомих акторів Сумських, і у зв’язку з цим повсякчас доводилось зіштовхуватись з неприємною поведінкою в мою сторону як в школі, так і в інституті. Повірте, мені відомо, що таке дитячий та юнацький булінг. Знущання, заздрість і неприємні виказування позаочі, - все це було. Я би порадила молодому поколінню бути обережним до висловлення думки щодо інших, адже вона може боляче зачепити. А тим, хто вже зіштовхнувся з гострими висловлюваннями, хочу сказати, щоб поважали і вірили в себе, не слухаючи погане на свою адресу.

Ви маєте чудовий вигляд. Здається, останнім часом значно схудли. Дотримуєтесь якихось дієт?

У мене є декілька методів, завдяки яким я тримаю своє тіло в тонусі. Я слідкую за своїм харчуванням, бігаю на тренажері чи в парку, приймаю контрастний душ і влаштовую собі розвантажувальні дні. Щодо останнього, я можу декілька днів сидіти на гречці, яка чудово забирає набряки на тілі, розвантажує, дає сили і повертає організм в нормальний режим, наприклад, після новорічного чітмілу (посміхається). Ще, як варіант, я виділяю собі день, коли їм тільки вівсянку і запечені яблука. Мінус один кілограм - гарантовано.