Ідеал краси у різних народів дуже відрізняється.
Ідеали краси не раз змінювалися, і це складно не помітити - зовсім недавно багато дівчат морили себе дієтами, щоб буквально світитися від худорлявості, а пізніше почали активно працювати над тим, щоб набрати м'язову масу й стати рельєфнішими.
Поняття "ідеальна зовнішність" зараз дуже розмите, оскільки через інтернет поширюється безліч інформації, люди ловлять нові тренди й більше звертають увагу не на моду, а на те, щоб сформувати індивідуальний стиль.
Тим часом, експерти в сфері краси все ж знайшли типаж, який називають ідеалом краси 21 століття.
На думку експертів, ідеальною ще довгий час буде вважатися зовнішність, яка підходить під типаж noble face (в перекладі з англійської "noble" означає величний, а face - "обличчя").
Люди з таким типажем природні - тобто їхня зовнішність не була змінена пластичними хірургами. Типаж noble face можна розпізнати по благородним рисам обличчя, виразному погляду, високому чолу, гармонійному носу і натуральним губам.
Примітно, що нинішній ідеал краси - це не тільки зовнішня оболонка. Щоб людина була насправді гарною, вона також має бути наділеною інтелектом. Саме наявність неабиякого розуму допомагає дівчатам усвідомити свою природну красу, підкреслити її й пишається нею.
Варто зазначити, що зовнішній ідеал краси 2022 вже визначив онлайн-журнал Nubia. Журналісти протягом 5 місяців проводили глобальне опитування - було нараховано понад один мільйон голосів з 116 держав. За результатами опитування, найкрасивішою жінкою на землі в поточному році визнали південнокорейську актрису та співачку - 27-річну Кім Джису.
У Стародавній Греції (III тис. до нашої ери - 600-ті роки нашої ери) і в Стародавньому Римі (753 рік до н.е. - 476 рік) цінували красу тіла. За часів Античності красивим вважалося пропорційне й симетричне тіло, його не соромилися виставляти напоказ у всій красі. Стародавні греки цінували рудоволосих жінок, а також представниць прекрасної статі з білими руками й широкими стегнами.
В Європі в Середньовіччі (500 - 1500 роки) канони краси тривалий час диктувала церква, тому показувати принади тіла було не прийнято. Душа була на першому місці, а тіло вважали просто її вмістилищем. У той час красивими вважали жінок, у яких майже не було талії й були маленькі груди. Варто зазначити, що рудих жінок часто називали відьмами.
Чоловіки пильно дивилися на шкіру жінки, якщо вона чиста - вважалося, що жінка не хворіла якоюсь заразою й зможе народити здорових дітей.
Дуже відрізнялися поняття про красу в Китаї. У Піднебесній вважалося, що негарно, якщо у дівчат великі ноги. Дівчаткам ламали кістки стоп і бинтували ноги. У результаті травми стопи не росли. Такий звичай в Китаї був популярний з початку X до початку XX століття.
Наприкінці Середньовіччя і на початку епохи Нового часу (тривала до початку XX століття) розвивався культурно-філософський рух, який опирався на спадщину Античності та ідеали гуманізму, - його назвали епоха Відродження (Ренесанс).
В епоху Відродження в Європі красивими вважалися здорові люди, у яких був ледь помітний живіт й округлі плечі. У той час засмагу вважали ознакою неблагородного походження, тому дівчата намагалися ховатися від Сонця.
Пізніше - до XVII століття, красивими називали пишнотілих дівчат. Примітно, що целюліт був одним з ознак краси. Вважалося, що він свідчить про сите життя.
У XVIII столітті в Європі почали шанувати юність, тонку талію й маленьку ніжку - дами почали використовувати рум'яна, туфлі із зігнутим каблуком і корсети. Бути природною у той час було немодно. Пізніше дами ненадовго відмовилися від корсетів.
У XIX столітті знову було модно затягувати свою талію корсетом. Також красивим вважалося, якщо в одязі у дівчини оголені плечі, а біля скронь завиті локони волосся.
На початку XX століття красивими вважали дівчат з виразними стегнами, тонкою талією і пишним бюстом.
На сході ідеали краси відрізняються від тих, які звичні європейцям. Китаянки вважають найкрасивішим обличчя овальної форми, на якому є плавна лінія підборіддя.
Азіатським народам більш властива кругла форма обличчя, але китаянки не здаються і різними методами намагаються досягти свого ідеалу.
У Південній Кореї красивими вважають струнких і високих людей з невеликим, овальним обличчям V-подібної форми, великими очима й світлою шкірою.
Ідеал краси в Японії такий - вважають ідеальними жінок невисокого зросту, які мають маленькі груди й тонкі руки. У країні також здавна вважають світлу шкіру одною з ознак краси. Ще японцям подобаються люди з великими очима.
Поняття про красу часто змінювалися, але варто звернути увагу на один факт - сутулість в моду не входила. Красива постава завжди прикрашала й прикрашає людину, як і високий інтелектувальний рівень, доброта та здатність щиро співчувати іншим.