Проектом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» (щодо обов’язкових теледебатів у разі призначення повторного голосування) пропонується запровадити проведення обов’язкових теледебатів кандидатів на посаду президента України у разі призначення повторного голосування. Втім, з юридичної точки зору щодо запровадження обов’язкових теледебатів не можна висловитись однозначно.
З одного боку, мова йде про суспільну необхідність і політичну доцільність. Згідно Конституції України (стаття 5) носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює таку владу безпосередньо і через органи державної влади. Обираючи президента України, який наступні 5 років буде очолювати державу, громадяни мають володіти максимально повною інформацією щодо кожного з кандидатів і об’єктивно розуміти його подальші наміри, цілі і шляхи їх досягнення на посаді. Адже його діяльність як глави держави наступні 5 років так чи інакше буде впливати безпосередньо на кожного громадянина.
Теледебати передбачають спілкування кандидатів у прямому ефірі, що є досить складним і непередбачуваним процесом, який для кандидатів може мати непередбачувані як позитивні, так і негативні наслідки
При цьому політична агітація не може забезпечити повну поінформованість громадян, оскільки вона «подається» суб’єктивно задля залучення більшої кількості виборців, є чітко розпланованим і контрольованим заходом та інформує громадян про найбільш вигідні для кандидата аспекти його діяльності на посаді президента.
Теледебати передбачають спілкування кандидатів у прямому ефірі, що є досить складним і непередбачуваним процесом, який для кандидатів може мати непередбачувані як позитивні, так і негативні наслідки, а також дійсно може надати виборцям більше інформації не тільки про професійні, політичні, ділові, але й особистісні якості кандидата.
У зв’язку з цим цілком зрозумілим є бажання одних кандидатів не приймати участь у дебатах, а інших – навпаки.
З іншого боку, запровадження обов’язкових теледебатів може тлумачитись як обмеження прав людини і громадянина, що прямо заборонено статтею 22 Конституції України, згідно з якою, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. А у даному випадку для кандидатів на посаду президента запроваджується додаткове зобов’язання, яке, певною мірою, звужує їхні права.
Так, згідно статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Зазначена норма гарантує не тільки вільне вираження своїх поглядів і переконань, а й небажання реалізувати таке право. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Таким чином, проведення теледебатів під час виборів не може вважатися достатньою підставою для обмеження прав людини і громадянина. Тому зобов’язання особи примусово брати участь у певних публічних заходах не забезпечує у повній мірі дотримання гарантованих йому Конституцією України прав.
Автори законопроекту ставлять на один щабель відмову від дебатів і неможливість участі у них, що, з юридичної точки зору, не може співставлятися
Згідно з проектом нещодавно зареєстрованого закону, відмова від таких теледебатів автоматично тягне за собою скасування реєстрації кандидата на пост президента України. При цьому автори законопроекту ставлять на один щабель відмову від дебатів і неможливість участі у них, що, з юридичної точки зору, не може співставлятися. Адже у першому випадку мова йде про свідому відмову кандидата із подальшим прийняттям усіх належних наслідків, а в іншому – про дію обставин, які від кандидата не залежать і не завжди можуть бути передбачені ним. А тому, у разі припинення дії таких обставин, право на участь у дебатах за відсутності відмови кандидата має бути йому гарантовано.
Водночас автори законопроекту не уточнюють, що є підставою «неможливості» участі у дебатах, що дозволяє широке тлумачення даної норми на користь будь-кого із учасників виборчого процесу (кандидатів, ЦВК тощо).
У зв’язку із цим, така міра відповідальності за відмову від теледебатів, як скасування реєстрації кандидата, не може вважатися співрозмірною і адекватною.
Наразі перед Верховною Радою України постає досить не просте питання: чи є поінформованість виборців про майбутнього очільника держави достатнім приводом для обмеження прав кандидатів на пост президента України?
Андрій Любарець, адвокат, кандидат юридичних наук