“У мене нема ніякої позиції – коаліція розпалася, опозиція сидить на місці”... “За кого ми сьогодні – за КПУ чи за БЮТ?” – “За БЮТ”.– “Так пішли, щоб нас порахували”... Репортаж
“У мене нема ніякої позиції – коаліція розпалася, опозиція сидить на місці”... “За кого ми сьогодні – за КПУ чи за БЮТ?” – “За БЮТ”.– “Так пішли, щоб нас порахували”... Репортаж
О 9-й ранку біля столичної мерії тяжко було протиснутися. Тримаючи в руках прапори й плакати проти підвищення цін, у напрямку мерії від станцій метро “Майдан Незалежності” і “Хрещатик” рухалися вишколені колони бютівців. Вони на сьогоднішній акції були найчисленнішою політичною силою. За словами заступника голови Київського міського осередку БЮТ Тараса Сириці, прихильників БЮТ під стінами КМДА зібралося більш як три тисячі. А ще десь тисяча – представники решти політичних сил: Блоку Катеринчука, Комуністичної партії, Блоку Литвина, які теж вимагали здешевлення проїзду в громадському транспорті.
– Тепер усі гроші підуть на транспорт, – скаржиться мені літня жіночка, міцно тримаючи бютівський прапорець. – Пенсія ж 600 гривень.
– Так пенсіонери безкоштовно їздять.
– Але довго чекати його доводиться, тож користуєшся маршрутками...
– А звідки ви дізналися про мітинг?
– Молодий чоловік поширював листівки й запрошував узяти участь у мітингу. А ми люди того часу – підтримуємо колектив.
Пікетувальники зайняли всю площу перед мерією, починаючи від ЦУМу і до Прорізної. Колонам новоприбулих уже не вистачало місця під КМДА, і вони почали виходити на дорогу, перекриваючи рух на Хрещатику.
Пробираючись крізь натовп, бачу коло радісних бабусь, одягнених в бютівську символіку.
– Ми сьогодні тут, бо ми проти підвищення цін на проїзд, на комунальні послуги. Спробуйте на цю пенсію поїздити у метро, – жваво вигукує одна літня дама.
– Піднімають ціну на гарячу воду. І на опалення хочуть підняти. А батареї ледве теплі, – додає інша.
– А вам уже підвищили квартплату?
– Поки що ні, але ж збираються! – наполягають жінки.
Вони заводяться все більше й починають кричати наперебій:
– У нас же діти є. І їм тяжко. Їм не вистачає ні на життя, ні на проїзд.
– Хай до пенсії додає 150 гривень, як обіцяв! – махає кулаком у бік мерії літня жінка.
– Старі люди просять повернути заощадження. Суки вони всі! – лається ще одна бабуся.
Її колеги намагаються заспокоїти її – за те, що “перебрала”. А тоді знову розпалюються й починають цькувати її, мовляв, не можна лаятися перед пресою – “і взагалі ми не для того тут зібралися”.
Поряд тусуються зовсім юні дівчата. Певно, студентки початкових курсів. Вони ніяковіють, шаріються і закриваються прапорами.
– А як ви дізналися про акцію? – запитую в них.
– Слава народна, – визираючи з-під прапора, каже студентка.
– І як довго стоятимете, не замерзли?
– Та трохи змерзли. Не знаємо, скільки потрібно буде, стільки й будемо.
Хлопці під тими самими “сердешними” прапорами виявляються більш балакучими.
– Підвищення тарифів на проїзд – це дуже актуально, тому що через фінансову кризу й так грошей нема, – розповідає Олександр. – Підвищити відразу в чотири рази – це не дуже серйозно з боку Київради. Я думаю, треба зробити по гривні – це реально і зручно для всіх.
Виявляється, що хлопці – студенти Національного транспортного університету.
– Здається, ви не на тому боці барикад опинилися? – кажу я.
– Але ж ми входимо до партії БЮТ, – гордо заявляє Олександр.
– Ми проти підвищення тарифів. А ви хіба за? Усі нормальні люди проти. У нас зарплати не вистачає платити такі тарифи, у країні криза, люди безробітні, а транспортникам добре... Хоч комусь добре, – обурюється Наталя Володимирівна, закутана бютівським шарфиком. – Просто люди не платитимуть – і все. Я не проти підвищення – усе дорожчає, але у межах розумного, – хоча б гривню.
Нарешті мені вдається протиснутися до протилежного табору – тих, хто підтримує нові тарифи. Тут виявилися й такі. Це переважно співробітники столичного метрополітену і КП “Київпастранс”. Їх зібралося теж чимало. Вони зайняли найкращі місця для пікету – під самою мерією. У руках тримають плакати: “Підвищіть нам зарплату, ми також хочемо їсти!”, “Не приймайте безглуздих рішень!”, “У нас також діти”, “Київський метрополітен на межі зупинки”.
– Від нас ідуть спеціалісти через низьку зарплату. Матеріали подорожчали, нам на ремонт рухомого складу, шляхів, потрібні великі кошти. Скоро все зупиниться, якщо не буде грошей, – ділиться з УНІАН старший дорожній майстер з ремонту колії Георгій Мілентійович. – А колія – це основа безпеки руху поїздів.
Сам він каже, що не проти платити дві гривні, бо “життя дороге”. І взагалі радить усім купувати річний проїзний. Мовляв, тоді ніякого підвищення не відчуєте – ті самі 50 коп.
– А всі ці акції проти підвищення цін – це простий піар. Ціну треба було підіймати ще 2–3 роки тому. Тоді Омельченко гальмував підвищення, бо імідж собі робив. Потім так само Черновецький...
Поряд біля цього табору мітингувальників припаркувалася пересувна агітмашина, з якої лунають заклики транспортників: “Безпека пасажирів не може забезпечуватися базіканням і популізмом політиків. Інфляція та зростання цін на комплектувальні сьогодні заганяють у фінансову прірву всі без винятку транспортні підприємства... Базікають ті популісти, котрі роз’їжджають на Мерседесах, і ніколи не їздять у метро чи тролейбусі, вони не можуть думати про безпеку та комфорт київського громадського транспорту... Ми вимагаємо припинити спекуляції навколо тарифів на проїзд”.
– Ці комуністи, бютівці прийшли, аби підняти свій рейтинг. Якщо вони не розуміють, що відбувається сьогодні, і грають на безпеці киян, то нехай собі стоять, – показує в бік опонентів заступник генерального директора КП “Київпастранс” Сергій Литвинов. – Новий тариф тільки для приїжджих. Кияни повинні сьогодні купити проїзний, у якому проїзд як коштував 50 копійок, так і коштує. А політично грати сьогодні – це злочин.
Тут же вишикувалися комунальні автобуси з гаслами “За безпечне перевезення треба платити”, “Небезпека пасажирів метро під загрозою”, “Урядовці! Не провокуйте нас до реальних дій”. Вони безперервно сигналять. Підхожу до першого-ліпшого водія, він зачиняє вікно й відмовляється від коментарів. Друга спроба поспілкуватися з водіями виявляється трішки вдалішою.
– У мене нема ніякої позиції – коаліція розпалася, опозиція сидить на місці, – промовляє водій і просить вимкнути диктофон.
– Ну, ви ж виступаєте на підтримку нових тарифів. Напевно, від них залежить і ваша зарплата. Вам уже її підняли у зв’язку з чотирикратним подорожчанням проїзду?
– Та яке там... – махає рукою водій і запалює цигарку.
– Ось що ваша Юлька наробила! – раптом горланить один з пікетувальників, що з комуністичним прапором, звертаючись до колони бютівців, яка проходить повз нього.
– Та я взагалі за неї не голосувала, – вступає в дискусію якась жінка.
– А під її прапором йдете.
– А ви хіба не за зниження тарифів? Ми ж з вами виступаємо за те саме, – примирливо каже жінка комуністові.
– Та не те саме! Ви ж її підтримуєте. Подивіться, хто тут сидить у Київській раді? Комуніста жодного нема...
– Та всі вони негідники однакові, – погоджується та, що з бютівської колони.
– Так ви ж за них і голосуєте. Ви ж за Черновецького голосували, бо який він гарний – по 100 гривень доплачує пенсіонерам...
– Ми не голосували.
– Ніхто не голосував, а він виграв.
Підходить ще одна комуністка, яка назвалася Ніною Георгіївною. Незважаючи на пристойник вік, шалено розмахує червоним прапором – метрів зо два заввишки.
– Від нас Кабмін і Верховна Рада кожного дня відривають по шматочку. Топчуть наші душі. У мене серце болить. А тут походиш – воно й легше, – розповідає старенька. – Стоїмо тут через бідність і несправедливість. Зносять пам’ятники, будують ці свічки голодоморні за шалені гроші. А люди мають таку низьку пенсію, що просто диву даєшся, як вони взагалі живуть.
...Повертаючись із мітингу, чую розмову двох хлопців попереду.
– За кого ми сьогодні – за КПУ чи за БЮТ? – запитує один.
– За БЮТ.
– Так пішли, щоб нас порахували.
– Не зараз, о 12-й будуть перераховувати, тоді й підійдемо.
Анна Ященко
Фото УНІАН