Росія має бути вдячна за дозвіл базувати свій флот у нашій країні протягом двадцяти років... Є завдання-максимум - вийти в другий тур, і там я «завалю» будь-кого... Інтерв`ю
Про неефективність НАТО, відносини з Росією і майбутню президентську кампанію - в інтерв`ю з головою парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Анатолієм Гриценком.
Недавно Президент заявив, що необхідно переглянути Будапештський меморандум, яким Україні надано гарантії безпеки в обмін на без`ядерний статус. Чи потрібно це і чи може Україна у підсумку одержати додаткові гарантії безпеки?
Значить, Ви, як і Президент, вважаєте, що гарантії безпеки може дати лише НАТО?
Не може ніхто, і НАТО також. У найближчі п`ять років піднімати питання про вступ до Альянсу безперспективно. Можливо, за цей час наша влада відновить довіру громадян, і тоді декларовані владою пріоритети зовнішньої політики по-іншому, не так агресивно, сприйматимуться суспільством. Але й цього буде недостатньо. Проблема в тому, що саме НАТО не є ефективною системою колективної безпеки. Принцип консенсусу при ухваленні рішень — це класно і дуже демократично, але не для союзу, чиє завдання — оперативно й ефективно реагувати на загрози. Після торішньої війни на Кавказі країни Балтії міцно задумалися, а які гарантії НАТО дає їм, членам Альянсу? І делікатно поцікавилися, а чи є у Брюсселі хоч би плани з колективного відбиття нападу на Литву, Латвію і Естонію? Виявилось, планів немає. А чому? Їм пояснили, що розробка подібних планів образила б східного сусіда. І тоді навіщо воно їм, таке членство, якщо НАТО навіть не має планів із захисту їх держав?
Тому завдання для України — укріплювати власну обороноздатність, паралельно розвиваючи міжнародну військову співпрацю, оскільки протидіяти новим загрозам (тероризму, піратству) можна лише колективними зусиллями.
Але ж ЄС теж побудований за принципом консенсусу...
У цьому була його сила. А зараз — слабкість. Світ не просто змінюється, його штормить. І в цих умовах неповороткі бюрократичні гіганти, такі як НАТО, ЄС, ОБСЄ, ООН, втрачають свою ефективність, мобільність, оперативність при ухваленні рішень. Вистоять країни і союзи з жорсткішою вертикаллю прийняття рішень і оперативного втілення їх у життя.
І як у цьому сенсі виглядає Україна?
Але найголовніше — в Україні побудована держава, в якій погано живеться саме чесним людям. Це діагноз. І лікувати потрібно інструментами хірургії, а не терапії — припарки такій державі не допоможуть. Доведеться випалювати розжареним залізом корупціонерів і хабарників з судової системи, прокуратури, МВС і СБУ, з Нацбанку...
Часто можна почути думку, що Росія і не збирається виводити Чорноморський флот з Севастополя в 2017 році? Які ваші прогнози з цього приводу?
Думаю, Росія дійсно не зацікавлена у виведенні флоту. Позиція України в цьому питанні повинна бути абсолютно чіткою і базується вона на вимогах Конституції. Пункт перший: наш Основний Закон забороняє постійне базування на території країни іноземних військ, причому неважливо чиїх — російських, польських, німецьких, американських... Пункт другий: у перехідних положеннях Конституції сказано, що виключення для Чорноморського флоту робиться лише до 2017 року. Після цієї пропозиції стоїть крапка. Не знак питання, не трикрапка, а крапка. Це означає, що до 2017 року ЧФ РФ може базуватися в Севастополі, а після 2017-го його там не буде.
Все це справедливо з погляду теорії, але...
Жодних «але»! Направду, Росія повинна бути вдячна за дозвіл базувати свій флот у нашій країні протягом двадцяти років. І цінувати це як виключно дружній крок. Далеко не всі республіки колишнього СРСР так вчинили — більшість з них буквально виштовхали російські війська зі своєї території. Україна вчинила інакше. І двадцять років — це більш ніж достатньо, щоб передислокувати ЧФ на іншу базу.
Ви багато говорите про роль президентської посади і самі плануєте балотуватися на посаду президента, проте при цьому у вас на сайті шапка — «Перший непрохідний». Що це — усвідомлення мізерності своїх шансів на перемогу? А якщо так, то навіщо тоді брати участь у виборах?
Я знаю, що у будь-якому випадку президентські вибори не програю. Просто перемоги бувають різні. Є завдання-максимум — вийти в другий тур, і там я «завалю» будь-кого. Завдання-мінімум — отримати гідний результат, який переконає всіх у тому, що наша політична сила гарантовано буде представлена у радах всіх рівнів.
Розмовляв Віталій Пирович, газета "Комментарии"
Повну версію інтерв`ю читайте тут