Причини поводження Ющенка – у хворобливому несприйнятті Тимошенко... Яценюк – кадровий резерв замість Тігіпка?.. Кириленко й Гриценко оберігають свої рейтинги…
Причини поводження Ющенка – у хворобливому несприйнятті Тимошенко... Яценюк – кадровий резерв замість Тігіпка?.. Кириленко й Гриценко оберігають свої рейтинги…
Після того, як Сергій Тігіпко, попри запевнення, що він ніколи не піде у владу, сформовану в неконституційний спосіб, таки пішов до Кабміну Азарова, нішу третьої сили від опозиції активно намагається зайняти Арсеній Яценюк. Керманич «Фронту змін» заявив, що буде, на відміну від інших, конструктивною опозицією до влади. Можливо, тому почав створювати не альтернативні до влади, а паралельні опозиційні структури «Уряд змін» на противагу опозиційному уряду, або проводити акції «Фронту змін» напередодні акцій Комітету захисту. За цю ідею активно схопилися «регіонали», які всіляко намагаються поставити молодого політика в приклад - як, мовляв, має поводитися опозиція.
Що стосується партії Віктора Балоги «Єдиний центр», то тут усе виглядає майже анекдотично. ЄЦ активно підтримував Віктора Януковича напередодні другого туру виборів, проте дивідендів за це не отримав. Зараз у ЗМІ пройшла інформація про переговори Балоги та Яценюка щодо об’єднання зусиль. Першому потрібне рейтингове обличчя, а другому організаційне та адміністративне забезпечення свого проекту.
Партію «За Україну!» В’ячеслава Кириленка та «Громадянську позицію» Анатолія Гриценка сателітами нинішньої влади назвати аж ніяк не можна. Водночас вони вважають, що в разі приєднання їх до Комітету захисту їх поглине Тимошенко, а тому стійко оберігають свої одновідсоткові рейтинги, розраховуючи, що ті можуть зрости за рахунок розчарованих в інших опозиціонерах. Поки що влада використовує Гриценка з Кириленком для демонстрації розпорошеності опозиції…
Що стосується політичних сил, які увійшли до Комітету захисту України, то подобається це комусь чи ні найпотужнішим лідером у ньому залишається Юлія Тимошенко. Саме за неї віддали свої голоси понад 45% виборців. Саме БЮТ має найбільшу опозиційну фракцію в парламенті та найбільшу кількість депутатів місцевих рад. Саме Юлію Тимошенко реально боїться влада, тому й витягує з запилених шухляд карні справи, щоб, як мінімум, обмежити її можливість спілкуватися з виборцями або й, за даними видання «Дзеркало тижня», взагалі не допустити її до виборів.
Адже правоохоронні органи чомусь не перевіряють діяльність ні Віктора Ющенка на посаді президента (наприклад, його участь у газових домовленостях січня 2006 року), ні Арсенія Яценюка на посаді голови Верховної Ради (наприклад, витрати на ремонт приміщень парламенту за його спікерства).
Юлії Тимошенко, напевне, слід подумати, як ефективніше використати наявні ресурси, а саме – місцевих депутатів, залучити до Комітету захисту нові політичні сили, громадські організації, аналітичні центри та представників ЗМІ. Для цього політика БЮТ має стати більш гнучкою та мобільною. Їм треба відійти від виборчої риторики та сконцентруватися на польовому спілкуванню з виборцем, тим більше що приводи для критики нова влада даватиме часто.
Отже, об’єктивно єдиним майданчиком для об’єднання опозиції є Комітет захисту України. Він має розглядатися не як прообраз виборчого блоку, а засіб системної протидії владі. Політичні сили, котрі увійдуть у Комітет, можуть або й повинні йти на вибори окремо (у Тягнибока й Тимошенко, скажімо, електорат дуже різний). Проте «комітетникам» потрібен план координації дій як до, так і під час виборів, щоб отримати більшість у парламенті та місцевих радах. Опозиційні сили повинні зробити висновки зі своєї попередньої діяльності, а дії влади передбачити нескладно: вона намагається будувати свою «антиопозиційну» роботу за лекалами російської «суверенної» демократії. Водночас слід пам’ятати, що історія розвивається по спіралі, для цього деяким опозиціонерам потрібно бодай перечитати історію України 1917 – 1920 років.
Володимир Поляков, політичний експерт