Янукович нагнав страху на корупціонерів і адміністративних чиновників, що наживаються на продажі послуг, але не ризикнув запрошувати журналістів в «Міжгір’я». Азаров, виявляється, може дискутувати з Путіним виключно заочно. Європарламент виніс Україні попередження.
В антикорупційному диму
Глава держави продовжує «наступ» на корупціонерів. Гнівно, рішуче і практично безрезультатно. Не віриться, що навіть після набуття чинності антикорупційним законом, який підписав Янукович, караючий меч української Феміди почне опускатися на голови значущих фігур, а не стрілочників. Все частіше й частіше гучні заяви Віктора Федоровича викликають подив: судячи з їх тональності, українські корупціонери не тільки вражаюче могутні, але й безумовно мають у своєму розпорядженні здатність до брунькування діленням. За 15 місяців перебування Януковича у владі їх безумовно стало більше. Принаймні, тема боротьби з корупцією в президентській риториці залишається однією з основних. Антикорупційний закон, заздалегідь вихолощений представниками парламентської більшості, навряд чи сприяє наведенню ладу. Цікаво відзначити, що запросити журналістів на обіцяну ще рік тому екскурсію в «Межигір’я» гарант Конституції вже вкотре відмовився. Позиція Януковича зрозуміла, незрозуміло, чому у всій його команді немає людини, здатної адекватно пояснити суспільству причини патологічної президентської скромності.
Путін починає і…
Підкреслено скромно поводився і Микола Азаров, який одержав чергову порцію цінних вказівок від глави держави під час понеділкового рандеву президента з прем`єром. Микола Янович не зважився публічно вступати в дискусію з Володимиром Путіним, коли той заявив, що Росія і Україна домовилися неухильно виконувати газові контракти. Свої аргументи Азаров пред`являв переважно заочно, тренуючи їх переконливість на австрійських бізнесменах і Савіку Шустері. Розсипавшись у похвалах надійності вітчизняної ГТС і згадавши про найбільші в Європі сховища газу біля кордону з ЄС, український прем`єр висловив готовність качати ще більше російського газу, ніж сьогодні. Шкода, що в Москві коментарі Азарова, схоже, сприймаються виключно з установкою «Прохання ігнорувати». Володимир Путін і його підлеглі послідовно використовують підписані Юлією Тимошенко в січні 2009 року газові угоди в інтересах Росії, ігноруючи запевнення у вічній дружбі з Віктором Януковичем. Якщо тенденція в російсько-українських угодах збережеться, то в другій половині поточного року нашим країнам не уникнути нової газової війни: Росія продемонструвала, що не збирається миритися зі зближенням України з Європейським Союзом, а газовий вентиль в двосторонньому діалозі вже доводив свою переконливість.
Луценко ставить на Тимошенко
Постійно присутній в інформаційному просторі, Юрій Луценко дав зрозуміти, що не збирається протиставляти себе Юлії Тимошенко. Він підкреслив, що у разі її взяття під варту українська опозиція стане легко керованою владою. Поки неясно, чи вдасться Юрієві Віталійовичу потіснити соратників Юлії Володимирівни (вона як на роботу приїжджає на засідання суду у справі екс-міністра), але ключову пораду для неї він уже озвучив: закликав знаходити спільну мову з Арсенієм Яценюком і Віталієм Кличком, яких «сердечники» часто звинувачують у колабораціонізмі з владою. Сам Луценко не збирається балотуватися до парламенту, а готовий присвятити себе участі в президентській кампанії 2015 року.
Європарламент відчитав Україну
Європейські парламентарії під керівництвом союзної Тимошенко Європейської народної партії показали, що уважно стежать за подіями в нашій країні. У резолюції Європейського парламенту Україну закликали уникати політичних репресій, відмовитися від вибірного правосуддя і зняти підписку про невиїзд з Юлії Тимошенко. Мабуть, у Старому Світі скучили за безпосереднім спілкуванням з лідером «Батькивщини». Якби в нашій Генеральній прокуратурі працювали люди з гумором, вони б зняли з Юлії Володимирівну тільки одну з трьох підписок про невиїзд. Але сьогодні куди ймовірніший черговий сплеск анти-європейської істерії з рефреном «Краще допоможіть матеріально». Хочеться відзначити, що в боротьбі за перемоги усередині країни наші політики все активніше залучають зовнішні сили, забувши, що подібна «допомога» рано чи пізно може негативно позначитися на національному суверенітеті.
Євген Магда