Джерела називають митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона можливим наступником Володимира... Тимошенко залишилася «черговою по інформаційному простору»...
Юлія Тимошенко причарувала свідків звинувачення на процесі, яким влада збирається прикувати її до ганебного стовпа. Патріарх Кирил відвідав Україну, фактично підмінивши Дмитра Медведєва. Соціалісти не змогли зробити вибір між минулим і майбутнім.
І це все ВОНА
Виходить, відверто кажучи, непогано і навіть місцями переконливо. Принаймні, свідки, викликані стороною звинувачення до Печерського суду, по відношенню до Тимошенко поводилися не вороже, а деколи – максимально доброзичливо. Принаймні, Юрій Продан, який був міністром ПЕК в уряді Юлії Володимирівни, після свідчень у суді і демонстрації ксерокопії доручення прем'єра, що завалялася в домашньому архіві, запросто може стати зі свідка обвинуваченим. Втім, це не зупинило джентльменів з-поміж колишніх урядовців, які під присягою давали Юлії Володимирівні не надто приємні характеристики. Лідер «Батьківщини» повна рішучості викликати десятки власних свідків, готових підтвердити, що в січні 2009-го нею на переговорах у Москві рухали виключно патріотичні почуття і прагнення врятувати мільйони європейців від холодної смерті.
Підміна з хресним прапором
Приліт Кирила і його переговори з Віктором Януковичем повинні були трохи підсолодити гірку пілюлю нинішнього непростого стану російсько-українських відносин. Річ у тому, що в порівнянні з попереднім роком частота зустрічей лідерів наших країн серйозно впала, Дмитро Медведєв, наприклад, відмовився відвідати Севастополь на День Військово-морського флоту, зумовивши свій візит підписанням угоди про об'єднання «Газпрому» і «Нафтогазу України». Ймовірно, Віктору Януковичу доведеться демонструвати, що він робить ставку саме на Медведєва в російських президентських перегонах іншими, не такими енергетичними реверансами.
Соціалісти відклали вибір
Ситуація в Соціалістичній партії може стати хорошою ілюстрацією для тези про кризу лівого руху в Україні. Нинішній лідер партії Василь Цушко вирішив скласти з себе повноваження, зосередившись на управлінні Антимонопольним комітетом. На крісло, що звільнилося, Василь Петрович запропонував кандидатури Валентини Семенюк-Самсоненко, Миколу Рудьковського і Олександра Мороза, хоча почесний голова СПУ до останнього часу не демонстрував готовності повернутися з політичної пенсії до активного політичного життя. Мабуть, оптимізм у Сан Санича вдихнуло бажання Миколи Рудьковського стати біля партійного штурвалу. Той натякнув, що його обрання «узгоджене з папа римським», але партайгеноссе не оцінили жарту давнього улюбленця Мороза.
У результаті соціалісти не змогли навіть у закритому для преси режимі шляхом таємного голосування визначити, хто – Мороз чи Рудьковський – більш гідний вести їх на парламентські вибори. Семенюк-Самсоненко від боротьби за пост лідера СПУ відмовилася, а ситуація усередині партії може тішити тільки комуністів, що поступово перетворюються на монополістів на лівому фланзі політикуму.
Євген Магда