Мін’юст дуже прихильно поставився до нашої ініціативи... Нас активно підтримує Руслана... Де справжнє обличчя Януковича? Ґеї розкажуть, хто є хто в українських церквах... Юля Тимошенко дуже приваблива для гомосексуалів... Інтерв’ю з президентом Ґей-форуму
Мін’юст дуже прихильно поставився до нашої ініціативи... Нас активно підтримує Руслана... Де справжнє обличчя Януковича? Ґеї розкажуть, хто є хто в українських церквах... Юля Тимошенко дуже приваблива для гомосексуалів... Президент громадської організації «Ґей-форум України» Святослав Шеремет відповів на запитання УНІАН. Він наполіг на написанні слова ґей через «ґ» (інакше воно нагадує український вигук – «гей!»).
МІН’ЮСТ ДУЖЕ ПРИХИЛЬНО ПОСТАВИВСЯ ДО НАШОЇ ІНІЦІАТИВИ
Святославе, розкажи про організацію Ґей-форум України, яку ти очолюєш: ким і коли була створена, для чого була створена, ким фінансується?
Ми повинні викорінювати в суспільстві ірраціональну ненависть до ґеїв і лесбіянок, яка називається гомофобією, боротися з дискримінацією, яка, на жаль, ще має місце в Україні. А також домагатися того, щоб ці люди мали всі природні права, які має кожна людина, наприклад, право на сімейне життя, виховання дітей, на материнство, батьківство.
У Ґей-форумі України багато людей, які представляють приблизно п’ятдесят населених пунктів України.
Його було створено 2004 року… Ми з моїми двома друзями подали документи на реєстрацію в Міністерство юстиції. До речі, Мін’юст дуже прихильно поставився до нашої ініціативи. Жодних претензій до змістовної спрямованості нашої діяльності не було. У нас в статуті записано, що ми прагнемо захищати права наших членів і права людини незалежно від статі й сексуальної орієнтації...
2005-го ми почали вже активно працювати й продовжуємо в тому ж дусі сьогодні.
Щодо фінансування… У нас немає жодного грантодавця, який би підтримував нашу діяльність – ні вітчизняного, ні зарубіжного. Усе робилося власним коштом активістів організації. Ми маємо багато проектів у галузі ґей-бізнесу. Саме за їх рахунок фінансуватиметься наша організація.
Скільки налічує членів ваша організація?
Зареєстрованих – трохи більш як 160 по всій Україні. Це ті люди, котрі відкрито надали свої імена, прописку, контактні телефони, поставили підпис під заявою.
Є також люди, які не є членами організації формально, але вони з нами на контакті. Таких близько тисячі...
Наскільки чула, в Києві є кілька спеціалізованих ґей-клубів...
У Києві зараз є три таких спеціалізованих закладів: «Андрогін» – найбільший і найстарший нічний клуб, який знаходиться неподалік станції метро «Шулявська»; «Кібер» – не такий давній і значно дешевший, що на вулиці Прорізній; третій заклад – найновіший, він відкрився восени 2005 року, – це кав’ярня-клуб «Помада», розташований на вулиці Заньковецької, біля Хрещатицького пасажу.
Свого часу в Києві було більше таких закладів, але це річ ситуативна – одні з’являються, інші зникають. Наприклад, на Печерську був клуб «Клітка», дуже популярний свого часу, але, за моєю інформацією, його закрили під тиском районної держадміністрації. Якби зараз якась районна адміністрація спробувала вчинити тиск на ґей-заклад, то це б навряд чи їй вдалося.
У ніч перед вихідним днем “Андрогін” відвідує близько двохсот-трьохсот осіб.
Є велика різниця між нашими клубами й закордонними. Наприклад, у Франції, Німеччині чи Англії – це набагато масовіші заклади, а на окремі ґей-вечірки збирається по декілька тисяч осіб.
Крім того, за кордоном є ще так звані секс-клуб. Туди люди приходять спеціально для того, щоб знайти собі партнера й зайнятися сексом. На це там дивляться абсолютно інакше, ніж у нас, – все дуже просто. У нас таких закладів немає, а якби вони з’явилися, то користувалися б великою популярністю. Гадаю, незабаром вони з’являться.
СЕРЕД ҐЕЇВ ОСОБЛИВО БАГАТО ЗАЛІЗНИЧНИКІВ
Чи можете назвати “найґейактивніше” місто України?
До речі, мешканці Сімеїза роблять успішний бізнес на приїжджих ґеях. Ставлення до них там дуже толерантне.
У Києві є як столиці найбільша щільність представників ЛҐБТ-спільноти. Ґеї, як правило, прагнуть виїхати з маленьких містечок і сіл до столиці... Бо там толерантніше ставлення до них.
Чи правда, що ґеїв найбільше серед представників творчих професій – стилістів, модельєрів, тележурналістів?
Це міф... Ґеї представлені майже рівномірно в усіх соціальних прошарках. Про це, зокрема, свідчить і склад нашої організації. У нас є селяни, робітники... Є і сталевари, і шахтарі, дуже багато залізничників… Немає кореляції між сексуальною орієнтацією та родом занять людини.
НАС НАЙАКТИВНІШЕ ЗАХИЩАЮТЬ СТОВІДСОТКОВІ ГЕТЕРОСЕКСУАЛИ, НАПРИКЛАД РУСЛАНА
Ходять чутки, що в нашому парламенті багато ґеїв…
Коментувати це важко… Як на мене, не коректно робити щодо когось аутинг – розкривати сексуальну орієнтацію людини.
Загалом представників ЛҐБТ-спільноти у владі справді чимало. Важко виміряти їхню кількість чи відсоток, але в будь-якому разі цей відсоток не нижчий, ніж серед населення взагалі. Швидше за все – вищий...
Хто такий ґей? Це той, хто ідентифікує себе з ґей-спільнотою, ґей-субкультурою і так далі. Якщо людина сама себе не ідентифікує як ґей, то некоректно з боку казати, що це ґей.
У соціології є таке поняття, як ЧСЧ – чоловіки, що практикують секс із чоловіками. Це описовий термін, яким просто констатується, що в чоловіка є одностатевий секс, але в нього може ще й бути секс із жінками. І до окремих «ґеїв»-політиків слушно застосовувати саме такий термін – ЧСЧ.
Можу сказати, що ґеї є в усіх провідних політичних силах, у тому числі у Комуністичній партії, представники якої останнім часом найбільш активно виступають опонентами ґей-руху.
А хто серед політиків, чиновників відкрито визнає, що він ґей? Хто лобіює ваші інтереси в парламенті?
Практика показує, що права ЛҐБТ краще захищають не представники ЛҐБТ, а стовідсоткові гетеросексуали, які просто сповідують цінності громадянського суспільства. Тобто ті політики, котрі вважають, що будь-яка меншина повинна мати ті самі права, що й більшість.
Наприклад, Руслана Лижичко свого часу яскраво проявила себе на ґей-параді у Швеції, диригувала на чолі ґеївської колони. У своїх коментарях для преси вона висловилася так: «Ми хочемо сказати людям, щоб вони були більш терпимі й не виявляли агресивності до меншин».
Щодо чиновників… Чиновник в Україні не є цілісною особистістю – і це проблема нашої політики. Чиновник має три позиції з одного й того самого питання. Позиція приватна – це те, що він озвучуватиме на кухні в колі своєї родини. Позиція публічна – для телебачення та преси. Позиція формально-посадова – коли, обіймаючи певну посаду, він відповідно до своїх посадових обов’язків вчинятиме певні дії.
Ці три позиції можуть виключати одна одну.
ОДИН ЯНУКОВИЧ ПРОТИ “ІДОЛІВ БЕЗДУХОВНОСТІ”, ДРУГИЙ – ПРОТИ СЕКСУАЛЬНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ
Чи можеш навести приклади?
Цікаво висловився Президент Віктор Ющенко. Його запитали, як він ставиться до одностатевих шлюбів. Він подумав-подумав і каже: «Можна я відповім одним словом? Складно. Хоча я не хотів би цим дати якусь іншу оцінку, ніж ту, яку з цього приводу висловлює суспільство і закон». От так закрутив.
Хто нам допомагає? Нам допомагає кон’юнктура, а не хтось персонально. Для України чинні сила силенна документів, які зобов’язують її вжити певних кроків на захист прав представників ЛҐБТ-спільноти.
Пам’ятаєш ситуацію зі скасуванням в Україні смертної кари? Це була умова прийняття нашої держави до Ради Європи. Ми наклали мораторій на смертну кару, хоча багато хто був категорично проти, – і 1995 року ми отримали членство в Раді Європи.
Та сама Рада Європи 2000 року видає спеціальну резолюцію про становище лесбійок і ґеїв у державах – членах Ради Європи. Там прямим текстом написано, що уряди країн членів Ради Європи мають вжити відповідних заходів для запобігання дискримінації ЛҐБТ, боротьби з гомофобією, проведення просвітницьких програм щодо гомосексуальності в навчальних закладах, правоохоронних органах, органах судової системи, створити умови для легалізації одностатевих сімей тощо. Члени Ради Європи, у тому числі Україна, має на це реагувати. Про це прекрасно знають у нашому уряді.
Є такий цікавий документ, як «Спільна стратегія Євросоюзу щодо України», в якому Європарламент закликає український уряд вжити «законодавчі та оперативні заходи для боротьби проти дискримінації, заснованої на сексуальній орієнтації».
Ми заявили, що йдемо до Європи – і якщо ми йдемо, то йдемо за всіма параметрами. А одним з параметрів є боротьба з дискримінацією ЛҐБТ і захист прав гомосексуалів. Тож якщо ти як політик проти цього, то, будь ласка, ініціюй вихід України з Ради Європи й скасування євроінтеграційної політики. А якщо ти погоджуєшся з цим, то погоджуйся й і з ЛҐБТ-компонентом.
Грубо кажучи, на твою думку, без ґеїв Україна не вступить у Європейський Союз?
Не вступить.
ЯКЩО ЦЕРКОВНИКИ ЗАЙМАТИМУТЬ АГРЕСИВНУ ПОЗИЦІЮ, ҐЕЇ СКАЖУТЬ, ХТО Є ХТО В УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКВАХ
Які відносини у вас із церквою?
Є не відносини між нами, а є ставлення церкви до нас і наше ставлення до церкви.
Наше ставлення до церкви: це потрібна соціальна інституція, яка робить багато корисного.
Ставлення церкви до нас озвучив свого часу намісник Києво-Печерської лаври архієпископ Павло: «Ці люди порушили всі заповіді, і вони прокляті. З ними не повинно бути жодного спілкування, і немає їм жодного прощення. Вони є знаряддя диявола». Це була одна з найбільш жорстких заяв.
Нещодавно на спеціальному засіданні Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій провідні релігійні конфесії країни ухвалили спеціальний документ, яким “засуджується гомосексуалізм” і намагання легалізувати в Україні одностатеві сім’ї. До речі, не було ще таких прецедентів, щоб церкви приймали спільну спеціальну декларацію з будь-яких соціальних проблем.
Показово, що рада церков не ухвалювала декларацій ані щодо абортів, ані корупції, ані щодо злочинності, ані щодо сатанинських культів: світ клином зійшовся саме на ґеях…
Якщо копнути глибше, позиції окремих церков різняться між собою. Перший варіант – дуже неприхильне, вороже ставлення, яке висловив згаданий архієпископ Павло Вишгородський. Другий варіант – толерантно-повчальне ставлення, за яким ґеї – це нібито й нормальні люди, але їхню поведінку конче потрібно скорегувати в напрямку до Бога, повернути їх в лоно святої церкви. Щоб ми не повторили долі біблійних Содома й Гоморри. Третій варіант ставлення передбачає повну прихильність до ґеїв і лесбіянок, але таке ставлення не поширене в Україні, на відміну від, наприклад, Швеції, Америки, Шотландії…
Серед самих священиків теж трапляються ґеї?
Причому багато. Наші церковники поки що не цілком усвідомлюють, що якщо вони займатимуть дуже агресивну й ворожу позицію щодо українських ґеїв, то не виключено, що українські ґеї просто одного прекрасного дня розкажуть хто є хто в українських церквах – а ми про це добре знаємо. Це набагато сильніше вдарить по них, ніж факт існування ґеїв, який для церкви є таким нестерпним.
Вони грають у небезпечну гру. Якщо їм потрібні викриття, то нехай займуть ще більш жорстку позицію. У список викритих потрапить персонально дехто з тих церковних діячів, котрі зараз публічно виступають проти гомосексуалів.
Тебе часто можна побачити й почути по ТБ, а також в інших ЗМІ, де ти відкрито кажеш, що ти ґей. Чи можна тебе назвати “основним ґеєм" України?
У жодному разі ні.
Чому?
Я не ставлю на собі тавро «я – ґей»… У мене, до речі, було багато дівчат... Зараз я надаю перевагу хлопцям, але як складеться життя надалі, мені важко сказати. Я не позиціоную себе жорстко. Це по-перше. А по-друге, крім мене, є ще багато яскравих представників ЛҐБТ-спільноти, як наприклад, Кость Гнатенко, Олександр Єрема, Андрій Маймулахін, Лайма Гейдар… Відомих прізвищ можна навести значно більше. Але нехай люди самі за себе говорять.
Наскільки мені відомо, завжди важко зізнатися у своїй нетрадиційній орієнтації близьким людям. А як це відбувалося в тебе?
Моя мама завжди цікавилася, як у мене справи з дівчатами. Якось я їй відповів, як у мене справи... Вона це дуже важко переживала в емоційному плані, але сказала, що давно здогадувалася про мої нетрадиційні схильності. Виявилося, мама підозрювала мене в інтимних зв’язках з чоловіками ще тоді, коли в мене навіть натяку на це не було.
Батько почув про мої нахили від мами, але сприйняв це спокійно. До речі, він глибоко віруюча людина, і слів засудження я від нього не чув ніколи.
Ти сказав, що зустрічався з дівчатами. А коли ти відчув, що тобі дівчата не підходять?
Скільки себе пам’ятаю, мені завжди подобалися хлопці, – ще з молодшого шкільного віку! Але діяли певні стереотипи: хлопець має зустрічатися з дівчиною. От у мене в 16 років і з’явилась дівчина, з якою мені було дуже цікаво, але між нами довго не було інтиму – майже півтора року. Коли в мене відбулася перша близькість з дівчиною, то не можу сказати, що мені було якось неприродно чи неприємно, – усе було абсолютно нормально. Проте, поки я зустрічався з нею, відчував великий нереалізований інтерес до хлопців. Я про це навіть їй казав.
Перша, невдала спроба мати щось із хлопцем відбулася, коли мені було десь 13, причому було це з моєї ініціативи. Він був моїм однолітком... Реалізувався цей потяг, коли мені було вже двадцять, і я жалкував, що це сталося так пізно.
А зараз мені двадцять дев’ять.
ЮЛЯ ТИМОШЕНКО ЗА СВОЇМ ПСИХОТИПОМ ДУЖЕ ПРИВАБЛИВА ДЛЯ ҐЕЇВ
Нині ти очолюєш організацію «Ґей-форум України». А доти чим займався?
Працював у політичних, громадських і державних структурах. Моє перше офіційне місце роботи – помічник-консультант народного депутата у Верховній Раді.
Якого саме?
Моїм шефом був Олександр Чародєєв – свого часу права рука Наталії Вітренко, ой, даруйте, – ліва, бо правою завжди був Олександр Марченко. Немає сенсу нагадувати, що всі вони представляли Прогресивну соціалістичну партію України. Пропрацював я в пана Чародєєва недовго (1998–1999 роки) і пішов від нього зі скандалом саме через гомосексуальну проблематику. Мій колега, коли переносив за моєї відсутності інформацію з мого комп’ютера на інший, порився у моїх особистих файлах, знайшов там ґей-еротику й доповів про це шефові. Чародєєв підняв ґвалт і заявив, що я міг його «підставити». А я подумав собі: «Цікаво, як же я міг тебе підставити, якщо ти не ґей?» Про нього, до речі, ходили різні чутки по парламенту, але я вже про це дізнався пізніше. На мою думку, попри все це, Чародєєв не мав особисто відношення до ЛҐБТ. Мабуть, і звільнив він мене майже обґрунтовано, хоча й у неприйнятній формі.
Доля склалася так, що в парламенті в мене було багато друзів. Згодом я адміністрував програму стажування молоді в комітетах Верховної Ради. Це була громадська робота, а не державна служба, хоча й виконувалася в одному з парламентських кабінетів. Пізніше мене запросили на роботу в СДПУ(о). Формально я був помічником-консультантом народного депутата Віктора Медведчука, на той час – віце-спікера, а практично працював на посаді міжнародного віце-секретаря партії (2000–2002 роки).
Уже тривалий час – з 1996 року – я підтримую з Верховною Радою постійний зв`язок, у мене там багато друзів і колег. І це був один із чинників, чому створений за моєї участі Ґей-форум зайнявся саме політичним лобіюванням інтересів ЛҐБТ-спільноти. Наприклад, ми брали найактивнішу участь у формулюванні низки основних вимог ЛҐБТ до влади, які було доведено до відома Президента, уряду й парламенту.
Чого ми вже добилися – це те, що ґей-лесбійська проблематика перемістилася з околиць суспільно-політичного процесу, з маргінальних позицій, до центру. Про неї почали говорити вголос політики першого рангу, урядовці. Ця проблематика почала фігурувати в офіційних документах і спричиняє великий інтерес з боку ЗМІ.
За кого на найближчих парламентських виборах голосуватимуть члени Ґей-форуму?
Для ЛҐБТ залишається варіант голосувати за центристські або правоцентристські партії. Але не за праві, бо праві пропагують цінності традиційного суспільства, де для гомосексуальності немає місця. Отож ці крайнощі – ліві й праві – відпадають. Підтримка правоцентристських сил можлива тому, що вони орієнтовані на Європу й, відповідно, мають захищати інтереси ЛҐБТ nolens volens.
Отже, з прохідних політичних сил залишаються блоки “Наша Україна – Народна самооборона”, а також БЮТ. До речі, на минулих виборах дуже-дуже багато представників ЛҐБТ-спільноти голосували саме за Юлю Тимошенко. Я це пов’язую з двома чинниками: по-перше, Юля за своїм психотипом є привабливою для ґеїв; по-друге, вона свого часу робила публічні заяви, з яких випливає, що вона толерує ЛҐБТ.
Але якщо станеться так, що якась провідна політична сила заявить відкрито про підтримку інтересів ЛҐБТ, то відразу отримає багато голосів саме за їхній рахунок.
Ґеї та лесбійки є активними в соціальному плані, вони завжди ходять на вибори. А представників ЛҐБТ в Україні досить багато: за оцінками експертів – від 800 тис. до 1 млн. 200 тис. осіб. З них абсолютна більшість – це виборці. Ось і рахуйте. За різних умов явки на вибори голоси ЛҐБТ можуть становити від 0,5 до 3–4% голосів тих, хто проголосує.
НАМ НЕ ПОТРІБНЕ ВІНЧАННЯ ЧИ ШТАМП У ПАСПОРТІ
Наскільки просунулося питання щодо узаконення одностатевого партнерства в Україні?
Тільки в тому плані просунулася, що це питання поставлено ребром, і його широко обговорюють.
Ми вимагаємо легалізувати не шлюби, а одностатеві партнерства. Нехай шлюб залишається прерогативою чоловіка й жінки – ми проти цього не заперечуємо. Нам не потрібне вінчання, якісь формальні традиційні процедури. Нас цікавить розв’язання конкретних життєвих проблем: майнові питання, спадщина, право догляду за хворим членом сім’ї, сімейні споживчі кредити тощо. Це все можна зрегулювати саме інститутом громадянського партнерства, створення якого ми й домагаємося. Це не повинен бути штамп у паспорті, це буде окремий документ, який ти можеш показувати або не показувати – залежно від ситуації.
Коли тебе бачу, ти завжди так гламурно одягнений... Так демонструєш свій спосіб життя?
(Сміється). Я не підкреслюю своєю одежею свій спосіб життя. Просто люблю підкреслювати свої принади, і мені подобається, коли на мене звертають увагу.
Розмовляла Оксана Климончук