Кожен із нас переступає річний відрізок часу двічі. Один раз на власний день народження, другий раз на Новий рік. І є щось дивовижне в тому, що це свято стало таким великим і улюбленим зовсім не завдяки маркетологам і фахівцям із масової психології. Новий рік усім важливий. Можливо тому, що цього дня ми разом із Землею проходимо її повне коло, а можливо, тому що ми відчуваємо, що пройшли це коло всією країною і всі разом щось пережили.
УНІАН виділив найважливіші події року, що минає, і дуже втішений тим, що ми як і раніше можемо робити це чесно, без зайвої обережності і озирання на політиків.
ВИРОК ТИМОШЕНКО
Ця подія стала ляпасом не тільки нашим співвітчизникам, половина яких голосувала за Тимошенко. Не тільки європейському політикуму, для яких суд на опозицією – головна ознака згортання демократичних свобод. Вона оголила страшні виразки української судової системи. Журналісти, які по п`ятнадцять годин працювали на судовому процесі над Тимошенко, спостерігаючи етичний, інтелектуальний і професійний рівень звинувачення і суддів, з особливою гостротою відчули, наскільки легко формується репресивна державна машина, і наскільки незахищені перед нею, і ВІП-в’язні, і прості люди.
ЗРИВ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
Українці, які розділяють європейські цінності, розраховували на диво, адже економічна частина Договору про асоціацію (по ЗВТ з Європою) зусиллями влади був готовий, а незалежні аналітики підкреслювали, що ніколи двері в європейське співтовариство не були відкриті для України так широко. Але посли європейських держав не дарма разом із журналістами просиджували на процесі над Тимошенко. Вони не висловлювали своєї думки публічно, але пізніше за глав їхніх держав майже просили наших керівників: реформуйте судову систему. Лідери західних держав пояснювали українському керівництву, що до Європи не можна йти частинами, спочатку економічно, а потім політично. Головний їх стандарт – демократія. Наше керівництво не послухало. Чи закрилися двері в ЄС? Ніхто не скаже точно. Хочеться вірити, що від нас із вами ще щось залежить.
ЛІКВІДАЦІЯ ПІЛЬГ І БУНТ БІЛЯ ПАРЛАМЕНТУ
2011 рік став роком боротьби з соціальними пільгами. Влада всіляко прагнула зробити журналістів своїми союзниками, пояснюючи, що система не реформувалася з радянських часів, що там панує корупція, що потрібна серйозна інвентаризація й урізання. Чому найвдумливіші видання (паркетна журналістика не рахується) не стали союзниками влади? - Тому що реформи пільговиків проходили на тлі зростаючої розкоші перших осіб держави. Урізання пільг проходило в декілька етапів, із застосуванням різних законопроектів та інстанцій, останньою з яких став давно безвідмовний Конституційний суд, який дозволив своїм рішенням фактично розподіляти пільги в ручному режимі. Статтю Конституції, згідно з якою джерелом влади в країні є народ, теж можна було переглянути. Якби не одне «АЛЕ». Цей рік став роком, коли після одного з головних народних протестів 20 вересня народні обранці з числа тих, які до крові билися з опозицією за ратифікацію Харківських угод, відвойовуючи російському флоту право ще 25 років сидіти в Севастополі, дуже злякалися людей під парламентом. Так злякалися, що навіть бігом зняли й заховали депутатські значки.
Ліквідація пільг послужила серйозним імпульсом для зростання і кристалізації протестних рухів і їх здатності виступати не лише за вузько профільні «свої» пільги, а за людські права в принципі.
«ТЕРАКТИ» В МАКІЇВЦІ
Цього року громадяни дізналися, що в нашій мирній, доброзичливій, нексенофобській країні, виявляється, можливі теракти. 20 січня цього року в Макіївці прогриміли вибухи. «Терористи», за версією СБУ, вимагали від макіївських властей чотири мільйони євро. Телебачення показувало «спецоперацію» СБУ в режимі реального часу. Показало ефектні джипи і завантажені автобуси, що відправлялися на місця, куди мали приїхати терористи. На причетність до вибухів перевірили сім тисяч осіб. Але негідники більше грошей не вимагали, вибухів не організовували. Зате наш славний глава СБУ приїхав і зі всім розібрався. «Терористів», винуватців вибухів у Макіївці, спіймали. Правда, серед журналістів більше поширена версія про те, що вибухи в Макіївці влаштувала влада з політтехнологічною метою, щоб відвернути увагу. Ну знаєте, як у Росії будинки вибухали і народ типу навколо Путіна об`єднувався...
Залишається сподіватися, що сценарії «терактів» не приживуться в головах українських спецслужб. Як показують події в Росії, у довгостроковій перспективі вони не вирішують питань демократизації і слухняності суспільства.
СПРАВА ПРОТИ КУЧМИ
Генеральна прокуратура в березні цього року порушила кримінальну справу відносно Леоніда Даниловича. Його звинувачували в перевищенні влади і службових повноважень, які привели згодом до вбивства Гонгадзе. Кучмі обрали запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Однак, екс-президент отримав дозвіл на іноземні вояжі. А паралельно за клопотанням Кучми було відновлено справу проти майора Мельниченка, зусиллями якого світ дізнався про зміст розмов у президентському кабінеті. Нагадаємо, що кримінальну справу проти майора закрили в 2005 році.
У кінці квітня Генпрокуратура завершила розслідування справи Кучми.
А вже в грудні Печерський суд прийняв рішення, що справу проти Кучми порушили безпідставно. Правда, Генпрокурор Віктор Пшонка поспішив запевнити громадськість, що рішення Печерського суду буде оскаржене і дотримав обіцянки. Чим диктуються періодичні закриття-відкриття справи? Пошуками істини чи поки відсутністю політичного рішення, що робити зі справою проти президента Кучми? Важко сказати. Поживемо-побачимо.
ЯК МОДЕЛЬ МАЛО НЕ «ВБИЛА» ДЕПУТАТСЬКОГО СИНА ЛАНДІКА
Судовий процес над сином народного депутата Володимира Ландіка Романом став одним із найрезонансніших скандалів року. Можливо, скандал став публічним через розбіжності Ландіка-старшого і екс-міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова. Можливо, влада на тлі процесів над опозицією вирішила підкинути суспільству процес над своїм, помітним регіоналом. Але не виключено, що факт такого жорстокого побиття дівчини став настільки обурливим, а втеча до Росії Ландіка- молодшого настільки ганебною, що справі вирішили дати і хід і розголос. Викладений в Інтернеті ролик побиття моделі витіснили спроби сім`ї Романа Ландіка представити справу так, що модель сама погрожувала йому. Численні незграбні спроби родини вигородити Романа надихнули коміків телебачення на мініатюри під назвою «Рома Ландік не винен». У цій мініатюрі невинність Роми підтверджують його двотижневий син, «дружина, яка стверджує, що у момент побиття моделі Роман був удома і бив її і Роминого друга, який раніше збивав пішохода, сидячи за кермом машини Роми Ландіка».
ВЗІРВАЛИ ПАМ`ЯТНИК СТАЛІНУ
Цією подією почався 2011 рік. 1 січня 2011 року в Запоріжжі підірвали встановлений комуністами за півроку до того пам`ятник Сталіну. Нагадаємо, що сама ідея спорудження пам`ятника диктаторові була зустрінута інтелігенцією і студентами більш ніж вороже і викликала безліч протестів. Але пам`ятник встановили. Напередодні 2011 року пам`ятнику відрізали голову, а 1 січня підірвали остаточно. Ця подія цікава тим, що дала старт цілому руху з відпилюванню голів вождям світового пролетаріату. Можливо, високолобі фахівці скажуть, що непродуктивна справа – воювати з пам`ятниками. Але учасники цих подій переконані, що дозволяти політичній партії, що фінансується чужою державою, встановлювати пам`ятники диктаторам це рівносильно тому, щоб розбазарювати символічний капітал України.
ПРОВОКАЦІЇ У ЛЬВОВІ
Кадри львівської провокації обійшли всі російські й українські телеканали. 9 травня представники проросійських рухів України, що фінансуються московськими спецслужбами, вирішили приїхати до Львова – покласти квіти до меморіалу загиблих воїнів і провести мітинг. Подія широко анонсувалася на всіх телеканалах. Тобто було зроблено все, щоб і помірні патріоти, й націоналісти знали: до Львова їдуть не дуже доброзичливо налаштовані люди. Раніше вони ніколи не приїжджали в це місто, враховуючи, що остання антирадянська криївка там трималася до 70-х років. А ветеранам будь-яких кольорів (що УПА, що радянської армії) там непогано жилося завжди. Політична партія «Свобода» обурилася і зустріла героїв із Одеси й Криму неприязно. Автобус із радянськими паломниками того дня в Львові злегка покачали на хвилях народного гніву. В результаті одні почали клеймити «Свободу», інші звинуватили в організації провокацій українську владу. Прямо заявивши, що це Банкова дозволила у Львові попорядкувати російським спецслужбам. Цікаво, що Банкова послухала журналістів українських медіа. Вже 22 червня, коли чергова порція кримсько-одеських патріотів приїхала повторити «свято» й відзначити у Львові початок війни, то їх прямо на вокзалі без шуму й гамору акуратно перепровадили додому. Цього дня Львів покладав квіти жертвам радянських репресій і на покладанні і виконавча, і законодавча влада, і правоохоронні органи були разом.
МАЙДАНС
Це танцювальне шоу стало масштабною і дорого сплаченою спробою застосувати технологію забуття по відношенню до Помаранчевої революції (цю подію громадяни простіше називають словом «Майдан») і відвернення увагу громадськості від соціальних проблем. «Танцювати на ідеях набагато гірше, ніж танцювати на кістках», – так резюмував один мій колега.
«Уявіть собі, що люди раптом кинули всі свої невідкладні справи й турботи, геть забули проблеми й негоди, словом, вирвалися з павутини сірих буднів. І пустилися в танок! Усі разом!» – це фраза з офіційного сайту шоу, покликаного перетворити Київ на танцювальну столицю Україну. Втім, весняний Майданс не вберіг владу від осінніх протестів.
ПРИЙНЯТТЯ БЮДЖЕТУ З ЦІНОЮ 416 ДОЛАРІВ
Як це не дивно, але прийняття Бюджету з жорсткою ціною газу в 416 доларів ми теж вважаємо символічною подією. Він – знак того, що влада, яка віддала на 25 років Севастополь, зараз у газових переговорах із Росією щодо перегляду контрактів хворобливо намагається зберегти частину суверенітету. Подією року можна вважати те, що Україна не здала активи, про які так мріють кремлівські мешканці. Втім, переговори тривають.
Маша Міщенко