Степан Гавриш: Апарат РНБО став схожий на віддалений від райцентру колгосп

Несподіване призначення в РНБО важковика донецької команди Андрія Клюєва знову привернуло увагу до структури, чий статус де-юре такий вагомий, але, на жаль, втрачений де-факто. Ми звернулися за інтерв`ю до людини, яка з 2008 до 2011 року працювала першим заступником Секретаря Радбезу, - Степана Гавриша.

Степане Богдановичу, ви були призначені в РНБО указом Ющенка, але залишились працювати там і при Януковичу. Чому ви не пішли після зміни влади, а дочекалися скорочення?

Напередодні інаугурації я зустрічався з Президентом Януковичем. Він мені сказав, що він мене покличе, і що я потрібний. Я надав йому прогнози щодо діяльності РНБО в системі президентської гілки влади. Я висловився щодо стратегії розвитку країни після переходу влади від ліберал-демократа Ющенка до такого, знаєте, консерватора Януковича. Я пропонував йому не змінювати різко курс, не поспішати із змінами до Конституції, підійти до цього виважено через всеукраїнський референдум. Я запропонував перетворити РНБО в центр, який здатний буде запропонувати пакет нових реформ. Я виступав проти того, щоб розширювати зрощення влади з бізнесом. Це була дискусія відкрита, мені здалося, що Президент у ній зацікавлений. Я написав велику доповідну записку, передав таємною поштою Президенту - та досі не знаю, що з нею сталося. Я написав також як голова Комісії з військово-технічного співробітництва записку щодо реформи  ВПК та створення нової моделі армії. Втім я намагався обговорити це і з Секретарем РНБО пані Богатирьовою. Але я зрозумів, що вона не має права на голос та права на позицію. Вона не мала доступу до Президента. А якщо і зустрічалася із ним, то не могла компетентно висловити свою точку зору під час зустрічей та проводів в аеропорті  Бориспіль. Мої намагання встановити контакти із головою АП та пояснити йому це все, провалилися.

2011 рік був найтяжчий у моєму житті. Це був рік неймовірних моральних втрат і я не знав, що робити. Мої спроби поінформувати голову держави через різні джерела не були вдалими.

Я був звільнений за скороченням. Я не написав заяву про звільнення за власним бажанням тільки через те, що дав обіцянку Президенту чекати на його рішення та хотів щось для цієї структури зробити. 

В останньому коментарі УНІАН Ви поставили доволі різкий діагноз РНБО: вона припинила виконувати свої функції та відправлена у відставку. Чому так сталося?

Апарат РНБО не має завдань для роботи. Там і я рік не отримував ніяких завдань. Мені навіть зарплати не платили. Апарат РНБО став схожий на такий собі далекий від райцентру колгосп. І усе там залежить від того, чи в доброму настрої його керівник чи в поганому. Але, на жаль, у такому колгоспі урожаї стали поганими.

Команда Президента виявилася не готовою до реального діалогу про розподіл влади. Принаймні, до того розподілу, до якого зобов’язує тривала цивілізаційна практика західних держав. Фактично, вся система влади призначена Президентом. А реальної програми управління країною немає.

Влада відмовилася від політичної конкуренції. Це спроба перейти до автократії, яка унеможливлює будь-які дискусії, будь-яке альтернативне бачення.  Концентрація влади в одному місці є недоречною, бо формує непередбачувані виклики.  І фактично управляючим органом стала Адміністрація Президента України. Саме вона тримає в руках всі повноваження, всі системи управління та інформаційно-аналітичне забезпечення Президента країни.

Експерти називають ще одну вагому помилку - ліквідацію дослідницьких інститутів при РНБО...

Після перемоги Януковича було ліквідовані два досить унікальних та ексклюзивних для держави та дешевих по утриманню потужних аналітичних центри. Це Національний Інститут проблем міжнародної безпеки, який був свого часу сформований на базі Інституту українсько-російських відносин та Інститут проблем національної безпеки, який колись займався проблемами навколишнього середовища. В інститутах працювали особливі люди. Вони були компетентні в досить широкому спектрі національної безпеки. Було скорочено двісті двадцять людей. Цей процес почався при Ющенку. Вже тоді була спроба ліквідувати Національний Інститут проблем міжнародної  безпеки і тоді спільними зусиллями разом з науковою елітою ми почали публічно обговорювати цю проблему. І Президент змінив свою точку зору. Зрештою, він зобов`язав до скорочення, але цю наукову школу було збережено.

За чинної влади базовий корпус ефективних дослідників (в цьому інституті була навіть докторантура), які володіли багатьма мовами, які щоденно моніторили Стратфорд та інші ключові аналітичні центри світу, було вигнано на вулицю. Те саме сталося з унікальним інститутом, яким керував Володимир Павлович Горбулін. Скажу вам, що це несе колосальний ризик для доктрини формування національної безпеки України. Після цього фактично вдвічі був скорочений апарат РНБО. Звідти пішли надзвичайні люди: вчорашні генерали та полковники, які мали величезний досвід практичної роботи у розвідці, СБУ, в дипломатичних закордонних установах, військові. Пішли люди, які керували дивізіями. Були люди, які колись очолювали Генеральний штаб. Цей колектив володів сукупним мозком, який не мав аналогів в жодному відомстві України. РНБО до того часу ще залишалося координаційним центром. І принцип його роботи полягав у тому, що ми готували річні плани на кожен рік, які затверджувалися Президентом. Плани складалися з переліку питань, які могли бути винесені на засідання Радбезу. План включав записки з поясненням ризиків та загроз, які очікують Україну на короткий період або на середньотривалий. Ми планували засідання РНБО на півроку, оскільки передбачити складнощі трендів у світі було надзвичайно важко. Складали план середньострокових загроз на півтора-два роки. І треба віддати належне, це дозволяло уникати помилок при прийнятті зовнішньо- та внутрішньополітичних рішень. Після цього ми створювали міжвідомчі робочі групи, якими керували заступники секретаря.  За три з невеликим роки роботи в РНБО я керував двадцятьма дев`ятьма робочими групами. А їх було створено більше сорока. В міжвідомчі робочі групи входили керівники всіх відомств: спецслужб, Кабміну, громадських експертів, вчених. Чиновники зазвичай були представлені рівнем не нижче заступника міністра. І важливо, що вони вели ці дискусії разом із вченими. Я пам`ятаю зустрічі разом із Патоном, Гейцем, Лібановою, банкірами, фінансистами. У присутності спецслужб. І це дозволяло приймати рішення консенсусом. Рада безпеки лише затверджувала оці консенсусні рішення. Після цього ці питання приходили в Секретаріат (пізніше –Адміністрацію) Президента, і траплялися такі випадки, коли ми знову збирали робочі групи, уточнюючи певні запитання. Дискусії на РНБО деколи носили навіть драматичний характер. І завершення деяких засідань важко було передбачити.

І з Ющенком сперечалися?

Не один раз. Він був доступний до діалогу. І він дав би можливість висловитися всім. Майже на кожному засіданні я виступав, і не один раз я міняв хід дискусії. Коли розглядалося питання протидії злочинності, я виступав із співдоповіддю.

Це був надзвичайно цікавий період. Зрозуміло, що експертами, політиками роль РНБО була дещо міфілогізована. Акценти робилися, що РНБО - другий Кабмін,  що він є корпусом війни проти прем`єр-міністра. В реальності цього не було. РНБО була фактором стримування для непродуманих та неперспективних рішень, які загрожували національній безпеці.

Ви були на нараді, коли обговорювалися газові контракти та виконання яких стало підставою для порушення кримінальної справи?

Пам`ятаю засідання, пам`ятаю емоції, які нас переповнювали. До цього засідання ніхто з нас не знав, що відбувалося в Москві. Було прийнято рішення доручити Генпрокуратурі перевірити законність підписаних у Москві контрактів. Але це не було доручення порушити кримінальну справу, РНБО не може зобов`язувати порушувати кримінальну справу.

А в чому провина Ющенка більша:  що його РНБО не змогло передбачити газову війну чи у тому, що під час війни та укладання контрактів він поїхав собі відпочивати?

Ющенко розглядав роль Президента як Абсолюта. А інструментів для затвердження цієї ролі не було. Погано було і те, що його Секретаріат постійно підживлював його переконання, що Президент є лідером держави, а інші повинні слідувати встановленим ним правилам. Попри те, що ступінь свобод та дискусії був неспівставно іншим, ніж сьогодні. І його надто прямолінійна та політично неперспективна війна з прем`єром призвела до конфлікту, який у свою чергу призвів до того, що результати Помаранчевої революції були скасовані. 

Чи зробить щось Клюєв на посаді Секретаря РНБО?

Якщо домовиться з головою АП і буде працювати з ним в одному тандемі. Хоча Президент, представляючи його колективу апарату в Адміністації Президента, дав ясно зрозуміти, де буде його місце, як частини цієї ж Адміністрації. Це досвід  Росії. А якщо Андрій Петрович захоче мати власну політику у питаннях національної безпеки, то війна неминуча.

Сьогодні вже очевидно, що влада не досягла бажаного результату в управлінні державою. Почався повільний відкат. Загрозливим є процес можливої політичної ізоляції України. Відновити легітимність в очах Заходу владі буде дуже і дуже важко, якщо нічого не зміниться. Захід повільно заводить механізми свого спротиву, бо йдеться про посягання на його основоположні цінності. Пускова кнопка  цього механізму -  Тимошенко у Качанівській виправній колонії. Вона продовжує виписувати порядок денний для влади, навіть у провінційній тюрмі. 

Я не уявляю, як відбуватиметься Євро, якщо Луценко та Тимошенко будуть у тюрмі. Це надзвичайне випробування для влади.

Розмовляла Лана Самохвалова