Луценко каже, що арешт Кузьміна - лише питання часу

Про це йдеться у заяві екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, переданій агентству УНІАН прес-службою партії «Народна самооборона».

“Головна проблема України – відсутність об'єктивного і незалежного суду. Звідси – уникнення покарання відвертими злочинцями від автомажорів до урядових мільярдерів-мафіозі. Звідси ж – потік абсурдних рішень по сфальсифікованих справах бізнесового, кримінального і політичного забарвлення. Ніяка зміна Кримінального кодексу, Кримінально-процесуального кодексу нічого не дає, бо всі положення законів – ніщо перед дзвінком з Адміністрації Президента, Генпрокуратури або шелестом купюр. З 2006 року я зрозумів, що суд – ключова ланка хворого механізму справедливості в Україні. Певний час я підтримував ідею виборності суддів. Але потім зрозумів, що чесний суддя, який живе на одну зарплату, у 99 випадках зі 100 програє добре профінансованій кампанії кандидата від мафії”, - йдеться у листі.

На думку Ю.Луценка, ідея тотальної люстрації теж не дає відповіді на механізм контролю новопризначених кадрів.

”З минулого року я знайшов відповідь на питання, як почистити МВС, ГПУ і суди від гнилі, контролювати їхню поточну діяльність. В цілому я виклав свої думки у вигляді Антикорупційної програми. Її ключем є усунення з посад та притягнення до кримінальної відповідальності тих слідчих, прокурорів і суддів, які причетні до встановлених Європейським судом порушень прав людини. Декілька днів тому я виграв у Європейському суді з прав людини свій перший позов”, - наголосив Ю.Луценко.

Він зазначив, що з точки зору суспільного інтересу головним у цьому рішенні є не тільки встановлення політичних репресій в Україні, що призвели до його 18-місячного незаконного арешту, “а сума в 15 тисяч євро, які держава зобов'язана мені виплатити. Чому? Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає обов'язковість виконання рішень Європейського суду. А це означає, що порушення міжнародної конвенції (яка є складовою частиною українського законодавства) прокурорами Р.Кузьміним, Сергієм Войченком, Євгеном Зінченком, суддями Сергієм Вовком, Ганною Медушевською, Оксаною Царевич, Марією-Маргаритою Пілаєвою, Вікторією Гаркавою, Іваном Рибаком, Валерієм Одинцем, Олегом Присяжнюком, Олександром Бецем, Анатолієм Кузьміним, Валерієм Лашевичем, Ольгою Єфімовою призвело до прямих збитків українського бюджету в особливо великому розмірі – 150 тисяч гривень. Відтак, відповідальність Р.Кузьміна і К° за ст. 364, 365 Кримінального кодексу України із позбавленням волі до 10 років – лише питання часу. Це не питання помсти Луценка”.

Як ідеться у зверненні екс-міністра, за 5 років Україна програла більше 500 подібних справ у Євросуді.

“Статус цього авторитетного суду, який ніким в Україні не ставиться під сумнів, дає нам ідеальний механізм для майбутньої люстрації ГПУ, МВС та судів. Я людина не злоблива, допускаю, що в ході очищення правоохоронної та судової системи можна вдатися до амністії більшості "шісток" системи правосуддя і обмежитися їхнім звільненням без права роботи в державних органах та отримання пенсії. Але з певної дати цей механізм має працювати без жодних виключень. Це встановить сильну противагу "телефонному праву" будь-якої української влади чи спокусі хабара. Хочеш бути суддею – рахуйся не з Президентом, прокурором чи кумом, а з його величністю законом. У зв'язку із цим я закликаю опозицію – взяти цей механізм на озброєння свої програми; всіх постраждалих від сваволі в судах – звертатися до Євросуду”, - заявив Ю.Луценко.

Як повідомляв УНІАН, 3 липня Європейський суд з прав людини визнав порушення у справі Ю.Луценка і присудив йому 15 тисяч євро компенсації від України.

Суд, зокрема, визнав шість порушень Конвенції прав людини під час розгляду справи Ю.Луценка в Україні.

Так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини, визнано порушення параграфу першого статті 5-ї Конвенції прав людини щодо його арешту. На думку суду, арешт Ю.Луценка не був належним чином вивченим судом. Крім того, Євросуд встановив, що арешт Ю.Луценка “не був необхідним для попередження скоєння ним злочинів, чи втечі після цього”.

"Суд вирішив, що арешт Ю.Луценка був безпідставним і, таким чином, скоєним в порушення параграфу 1 статті 5 Конвенції", - написано у прес-релізі суду.

Щодо утримання Ю.Луценка під вартою, то Європейський суд з прав людини висловив сумнів у адекватності рішення про арешт Ю.Луценка для примушування його швидше знайомитися з матеріалами кримінальної справи проти нього. При цьому суд погодився з оцінками Ю.Луценка щодо того, що підстави для його арешту та утримання під вартою суперечили українському законодавству, яким визначається, що ознайомлення зі справою є правом, а не обов’язком обвинуваченого.

Євросуд з прав людини також зазначив, що аргументи українського уряду щодо того, що, перебуваючи на свободі Ю.Луценко міг чинити тиск на свідків через інтерв’ю в засобах масової інформації, не були належним чином пояснені українським урядом.

"Суд вирішив, що за обставин цієї справи не було виправдань для позбавлення Ю.Луценка свободи на користування правом свободи слова, що не є складом злочину”, - написано у повідомленні прес-служби суду.

Таким чином, суд також визнав порушення параграфу 1 статті 5-ї Конвенції з прав людини щодо утримання Ю.Луценка під вартою, термін якого також не був встановлений українським судом.

Суд також дійшов висновку, що під час арешту Ю.Луценко не був поінформований щодо наявності подання про його арешт, підготовленого Генпрокуратурою у зв’язку з першою кримінальною справою проти колишнього міністра. Про це Ю.Луценку стало відомо лише через 20 годин після затримання, що, на думку Європейського суду з прав людини, є порушення параграфу 2 статті 5-ї Конвенції з прав людини.

Європейський суд також дійшов висновку про порушення параграфу 3 статті 5-ї Конвенції з прав людини, оскільки українські суди не вивчили законність затримання Ю.Луценка і не забезпечили судового контролю за цим процесом.

Європейський суд з прав людини також встановив порушення параграфу 4 статті 5-ї Конвенції з прав людини, що виявилося у відмові апеляційного суду розглянути без пояснення причин скаргу Ю.Луценка на його затримання, а також – у відсутності будь-якої адекватної відповіді на запит низки членів парламенту про звільнення Ю.Луценка під заставу.

Суд також відзначив справедливість обвинувачень Ю.Луценка у політичному характері процесу проти нього.

Суд звернув увагу на той факт, що прокуратура назвала спілкування Ю.Луценка з представниками ЗМІ однією з причин його арешту.

Ю.Луценко звернувся до Європейського суду з прав людини 21 січня 2011 року.