Цього разу на “дєнь сєдьмова ноября”, такого радісного дня нашого дитинства, особливого свята не було навіть у його дотеперішніх прихильників. Як, утім, не було і зіткнення лівих і правих, якими зазвичай супроводжуються подібні свята. Запобіжні заходи в центрі Києва були настільки серйозними, що повністю виключали не тільки можливість зустрічі ідеологічних опонентів, але й будь-яку можливість спокійно перетнути Хрещатик. Один із районних судів столиці заборонив комуністам ходити Хрещатиком, а прихильникам “Свободи” з’являтися на Майдані. В результаті пішли кожен по своє – червоний лідер Симоненко поклав квіти до пам’ятника Ленінові, а потім провели ходу метро Арсенальна – Європейська площа, праві мирно мітингували біля Михайлівського собору.
|
| Петро Симоненко вчергове згадав про фашизм і порівняв 7 листопада із Днем незалежності України |
|
| Один із молодих активістів КПУ на запитання, що ж сьогодні за свято, відповів: ну, здається, у цей день селяни стали комунарами... |
|
| ...А Лєнін такой молодой... Клон Ілліча вийшов на Хрещатик подискутувати з міліцією |
|
| Українські комуністи вийшли з портретами усіх катів українського народу |
|
| Націоналісти із “Свободи” провели скромний мітинг і переймалися лише тим, щоби визволити своїх побратимів, яких з самого ранку незрозуміло за що затримала міліція |
|
| Щоби пройти центральною вулицею столиці, доводилося лізти через паркан |
|
| Для багатьох пенсіонерів було велике свято із молодості |
|
| А дехто, здається, розумів, що все лишилося в минулому |
|
| Чимось свято нагадувало маскарад |
|
| Незважаючи на загальний мирний настрій, деякі ліві активісти все ж примудрилися поскандалити з міліцією |
Дмитро Стаховський