Прем’єрський аудит НАК “Нафтогаз України” – до чого це? Експерти прокоментували для УНІАН ситуацію навколо труби...
Другого січня урядовий портал повідомив про створення урядової комісії із спеціальними повноваженнями щодо перевірки фінансово-господарської діяльності НАК „Нафтогаз України”. За словами Юлії Тимошенко, дана комісія протягом місяця має з’ясувати причини доведення компанії до банкрутства. Прем’єр-міністр повідомила, що «НАК «Нафтогаз», кампанія, котра володіє всією ГТС України, має практично порожні газові сховища. Тимошенко також повідомила, що чотири найбільші компанії-кредитори НАК «Нафтогаз України» звернулися до уряду України із спеціальним листом, в якому висловили занепокоєння у зв`язку з відсутністю у НАК «Нафтогаз України» фінансів для сплати кредиторської заборгованості, а також виклали можливі наслідки цього як для самої компанії, так і для держави.
Чи все правда, що кажуть Юлія Тимошенко та голова НАКу “Нафтогаз України” Олег Дубина? Чи дійсно колишні урядовці, їхні попередники відповідно Віктор Янукович та Юрій Бойко спеціально “банкрутили” НАК, щоби “віддати за борги нашу трубу”? Що це за чотири кампанії-кредитори, котрі звернулися до уряду, попросили гарантій виплати боргів та розповіли, чим загрожує державі заборгованість “Нафтогазу”? Про це УНІАН запитав експертів.
Микола Сивульський, народний депутат України, БЮТ: Це план Путіна, взяти за горло Україну, а потім – Європу...
Баланс “Нафтобазу” це – баланс постачання газу в Україні. При Юлії Тимошенко НАК “Нафтогаз” здійснював поставки, він був монополістом, який видобував власний газ, отримував імпортований, а основну масу газу отримував в оплату послуг за транзит, це більше тридцяти мільярдів кубів газу, і тим самим сам вирішував питання. Тоді існував баланс газу, на сьогоднішній день такого балансу нема. Неможливо встановити, скільки газу заходить в країну. А що означає нема балансу газу? ГТС, це система тисків, і ми повинні чітко знати, скільки заходить газу, і куди він піде. Якщо не буде газу, необхідного для внутрішнього споживання, то ГТС не зможе працювати. Для тіньових оборудок, така відсутність газу комусь була дуже вигідна.
Володимир Маленкович, політолог: Тимошенко хоче нав’язати себе Росії у якості партнера...
Що стосується чотирьох кампаній, які звернулися із листом до нашого уряду, то я гадаю, що це – російські кампанії. Але Тимошенко не дуже зацікавлена у з’ясовуванні цієї ситуації. Мені це видається трохи подібним на шантаж. Чому? Бо у політичних колах Росії домінує точка зору, що Тимошенко поганий партнер для Росії, а вона хоче стати хорошим партнером. І для неї особливо важливо, бо вона не хоче, щоби у енергетичних стосунках партнером Росії був би Президент та його люди. Вона хоче нав’язати себе у якості партнера. І її можна зрозуміти, бо Росії слід працювати із нею. І вона у такий спосіб чинить такий тиск, лякаючи, що з’ясуються несимпатичні факти, учасником яких може стати не лише уряд Януковича, але й кампанії Росії.
Вадим Карасьов, Директор Інституту Глобальних стратегій: Юлія Тимошенко веде “гру на пониження” своїх попередників...
Чи хотів попередній уряд віддати трубу? Я не можу стверджувати точно, є аналітики, які кажуть, що Бойко зробив все, щоби поправити стан “НАКу”, закачати газ у сховища. І якщо стан НАКу не досить задовільний, то багато в чому це пов’язано із діями російського Газпрому. Тому я вважаю, що небезпека дещо перебільшена. Окремі енергетичні та газові експерти кажуть, що для нагнітання ситуацію навколо “Нафтогазу” є ще одна причина. Якщо буде підтверджена інформація, що Бойко і Янукович робили все, щоби вирівняти ситуацію, то тоді провина за печальний стан компанії лягає вже на їхніх попередників, Івченка та Єханурова. Тому запитання на кого скерована нещадна критика Тимошенко залишається відкритим. Але весь комплекс мотивів має своє ядро, і воно веде до труби. І до того, щоби змінити енергетичну транзитну конфігурацію між Україною та Росією, у якій “Нафтогазу України” відводилося не останнє місце. А оскільки неформальним радником Тимошенко у енергетиці залишається Гайдук, який має своє концептуальне бачення енергетичної політики Україні, яке відрізняється від бачення Януковича, то швидше за все тут розглядається нова енерготранзитна карта Східної Європи та енергетична взаємодія між Україною та Росією. Гайдук був противником відмови від прямого виходу на Центральну Азію, і завжди шукав інші енергетичні маршрути. І тому я підозрюю, що він буде по-іншому вибудовувати енергетичні ланцюжки. І допомогти йому у цьому зможе аргумент у вигляді провального фінансового становища НАКу. Принаймі, воно підштовхне до нової дискусії та нового бачення.
Опитувала Маша Міщенко