Віктор Ющенко попри протести українських митців та правозахисників все ж таки підписав закон, яким встановлюється кримінальна відповідальність за зберігання порнографії…
Віктор Ющенко попри протести українських митців та правозахисників все ж таки підписав закон, яким встановлюється кримінальна відповідальність за зберігання порнографії.
Кримінальне порно
Ініціатором відповідних змін до Кримінального кодексу став уряд Юлії Тимошенко в особі Міністерства юстиції. Кабмін у пояснювальній записці до законопроекту стверджує: посилення кримінальної відповідальності за зберігання і розповсюдження порнографії є одним із міжнародно-правових зобов’язань, взятих Україною при ратифікації Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії.
Втім, про поширення саме дитячого «порно» у законі ані слова.
Мін‘юст роз’яснює: під кримінал потраплять лише ті, хто збуває і розповсюджує порнографічну продукцію. У реальності ж все може бути набагато банальніше. Відтепер усі власники продукції порноіндустрії - порнофільмів, порножурналів і порнокнижок, цілком реально можуть отримати штраф, або строк від шести місяців до трьох років ув’язнення.
Цікаво також інше. На підтримку цього законодавчого шедевру виступив лише його фактичний автор – керівник Мін‘юсту Оніщук. Відповідний прес-реліз прес-служби Мін‘юсту – єдиний позитивний відгук на закон, який вдалося знайти в Інтернеті. Звісно, якщо не рахувати купки народних депутатів, що проголосували за закон, мабуть, не дивлячись, як траплялося уже не раз. Ну, і Президента, який підмахнув закон, не виключено, за наполегливих «порад» того ж міністра юстиції.
У противниках закону опинився навіть Голова Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Василь Костицький.
Отже, що кажуть експерти у зв‘язку з набуттям чинності законом?
Василь Костицький, голова Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі: «Введення в дію цього закону у такій редакції неможливо»
У зв`язку з прийняттям Верховною Радою Закону України «Про внесення змін до статті 301 Кримінального Кодексу України», що запроваджує кримінальну відповідальність за зберігання порнографічних матеріалів, у засобах масової інформації почали з`являтись матеріали, які проникнені стурбованістю громадськості.
Я, як голова Національної комісії впродовж останніх восьми місяців неодноразово наголошував на тому, що в Україні намітилось два напрямки реалізації державної політики в галузі захисту суспільної моралі: перший передбачає посилення кримінальної репресії, і другий - демократичний, який полягає у вдосконаленні регуляторної діяльності. Нажаль, ці заяви Голови комісії залишились без уваги.
Національна комісія обрала демократичний напрямок, оскільки ми переконані, що досягти бажаних результатів у сфері державного регулювання можна лише за допомогою позитивного діалогу з суспільством, із врахуванням думки громадськості. Результатом такого діалогу між державними інституціями і представниками громадських організацій та медіа-бізнесу має стати створення системи саморегуляції інформаційної сфери. В числі конкретних заходів тут названо підписання Хартії про партнерство заради інформаційних прав і свобод та захисту суспільної моралі між державними органами і представниками мас-медіа, Меморандуму про співробітництво між Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі та Асоціацією керівників шкіл міста Києва, Меморандуму про співробітництво з питань захисту суспільної моралі з Інтернет Асоціацією України та інш.
Зі вступом у дію Закону до статті 301 Кримінального кодексу України встановлюється кримінальна відповідальність за зберігання творів, зображень і предметів порнографічного характеру.
Прийняття законів в Україні віднесено до виключної компетенції Верховної Ради України, яка в особі народних депутатів обирається громадянами України. Говорячи про народне волевиявлення, слід зазначити, що за результатами всеукраїнського дослідження «ЗМІ та свобода слова», проведеного Інститутом Горшеніна, 59% українців виступили за посилення відповідальності засобів масової інформації за розповсюджувану інформацію та продукцію.
Слід сказати і про шкідливість порнографії для психіки людини. На думку деяких лікарів, порнографія може викликати залежність, у тому числі і на біохімічному рівні, залежність, позбавитися від якої набагато складніше ніж від пристрасті до наркотиків. Тож питання впливу порнографії на людську психіку не можна залишати поза увагою держави.
Думаю, що оптимальним варіантом розвитку правового регулювання ЗМІ є системне вдосконалення законодавства, тому ще у травні цього року Національна комісія на основі пропозицій вчених науково-дослідницьких установ та вищих навчальних закладів розглянула та прийняла у першому читанні проект «Критеріїв віднесення друкованої, аудіовізуальної, електронної та іншої продукції, а також переданих та отриманих комунікаційними лініями повідомлень та матеріалів до продукції порнографічного характеру». Проект критеріїв схвалено Академією медичних наук України. Зауважимо, що Критерії призначені для роботи фахівців та експертів. У зв`язку із внесенням змін до ст. 301 Кримінального Кодексу України Національній комісії необхідний час для адаптації Критеріїв з тим, щоб вони стали доступні і зрозумілі для широкого загалу.
Не тільки за своїми посадовими обов`язками, але як батько і як людина я категорично проти порнографії.
Однак, змушений визнати, що встановлення кримінальної відповідальності за зберігання порнографії може привести до зловживань і порушень прав людини і громадянина. Переконаний, що введення в дію цього закону у такій редакції зараз неможливо.
Очевидно можна говорити про запровадження відповідальності за зберігання порнографічної продукції на підприємствах торгівлі, необхідно посилити кримінальну відповідальність за дії, пов`язані з дитячою порнографією.
У наш час кожна людина має невідчужуване право на повагу до честі і гідності, на недоторканість і безпеку. Національна комісія спрямовує свою діяльність на розробку правової бази для цієї важливої сфери суспільних відносин, оскільки утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Тому, думаю, що питання про набрання юридичної сили Законом, яким внесено зміни до статті 301 Кримінального кодексу України, доцільно розглянути у взаємозв`язку з механізмом його можливого застосування з тим, щоб не допустити порушення конституційних прав і свобод громадян.
Дмитро Гройсман, координатор Вінницької правозахисної групи: «Президент України залишився байдужим до непропорційного обмеження парламентом свободи вираження поглядів»
Попри аргументовану критику з боку правозахисної спільноти, Президент Ющенко підписав ухвалений 11 червня 2009 року Закон України "Про внесення змін до статті 301 Кримінального кодексу України" (щодо відповідальності за зберігання творів, зображень або предметів порнографічного характеру).
Спільні безвідповідальні дії законодавчої влади та Президента України становить небезпеку щодо можливих зловживань та порушень прав людини, ухвалений закон жодним чином не відповідає меті, яка була задекларована автором цього законопроекту. Надзвичайно тривожним симптомом прогресуючого правового нігілізму стало недавнє оприлюднення Мінюстом України т.зв. «Коментаря стосовно внесення зміни до статті 301 Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за зберігання предметів порнографічного характеру з метою їх збуту чи розповсюдження». Усе частіше Міністерство юстиції випускає «коментарі», які за своїм змістом нагадують офіційні тлумачення законів України, право на які наділено лише Конституційний суд України.
Переймаючись лише намаганням законодавчо закріпити можливості знущатися над людьми та зловживати функціями правоохоронних органів в царині захисту суспільної моралі, Уряд пішов на відкритий обман суспільства, парламент закріпив цей обман своїм голосуванням, Президент України підтвердив цю брехню своїм підписом під законом.
Необхідність ухвалення змін до Кримінального кодексу України пояснювалася авторами законопроекту як така, що пов‘язана із ратифікацією Україною в 2003 році «Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії». Цією міжнародною угодою дійсно передбачено встановлення відповідальності за зберігання ДИТЯЧОЇ порнографії, проте в ухвалених змінах до кримінального закону жодної згадки про дитячу порнографію немає. Натомість тепер кримінальна відповідальність наступатиме за доведене зберігання будь-яких порнографічних предметів, творів чи зображень.
Те, як сформульовано норму кримінального закону «з метою збуту чи розповсюдження» створює для корумпованих та непрофесійних правоохоронних органів України додаткове джерело незаконного збагачення та безперечно буде використано з репресивною метою фабрикування надуманих підстав для затримання «бажаних» осіб.
Тим часом моралісти від Українського парламенту, на кшталт депутату від фракції НУНС Геннадія Москаля - визнаного авторитету нації в галузі моральності та вишуканого людського спілкування, готують суспільству нові моральні приколи, варті уваги лікарів в галузі сексопатології та інтелектуальної недостатності. Так наразі існує реальна небезпека остаточного ухвалення цинічного та безвідповідального законопроекту авторства пана Москаля за №1340, який уже пройшов перше читання в Верховній Раді. Вказаним законопроектом започатковується кримінальна відповідальність навіть за порушення в обігу «еротичної продукції»!
Вінницька правозахисна група засуджує запроваджені зміни до Ст.301 КК України та закликає еротично-стурбованих народних депутатів України спрямовувати свою невитрачену сексуальну енергію одне на одного, а обирати в якості об‘єктів своїх збочених фетишистських домагань Конституцію та Кримінальний Кодекс України.
Сергій Руденко, журналіст: «Будь-який сержант Петренко зможе по-своєму трактувати норми закону про кримінальну відповідальність за зберігання та розповсюдження порнографії…»
Зауважте: головний «мораліст» держави Василь Костицький зізнається, що в Україні наразі немає механізму, який би дозволив «широкій громадськості» відрізняти порнопродукцію від еротичної продукції, яку можна зберігати вдома. А якщо це так, будь-який сержант Петренко зможе по-своєму трактувати норми закону про кримінальну відповідальність за зберігання та розповсюдження порнографії. Нацкомісія з питань захисту суспільної моралі тільки тепер вирішила ухвалити у першому читанні законопроект про критерії віднесення повідомлень та матеріалів до продукції порнографічного характеру. Іншими словами – посадити до буцегарні можуть вже тепер. Залишилась лише «дрібничка» – визначити за що саме.
От Олесь Ульяненко, роман якого «Жінка його мрії» Нацкомісія у лютому 2009 року визнала порнографічним і заборонила його поширення в Україні, змушений судитися із «моралістами» і доводити, що він – не порнограф. Якщо б ця книжка побачила світ зараз, то вона б не просто була вилучена з крамниць. Під кримінал потрапив би увесь ланцюжок: автор і видавці (за збут роману), книжкові мережі (за розповсюдження) і читачі (за зберігання).
Кабмін стверджує: посилення кримінальної відповідальності за зберігання і розповсюдження порнухи «є одним із міжнародно-правових зобов’язань, взятих Україною при ратифікації Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії». Цікаво, що про відповідальність за поширення саме дитячої «порнухи» у законі – ані слова. Як і про дитячу проституцію.
Певен, що навіть після посилення кримінальної відповідальності ті, хто виготовляв в Україні «порнуху», і далі будуть її «клепати». Ті, хто розповсюджував – будуть і надалі її продавати. Якщо буде попит, то буде і пропозиція. За вищою ціною (за ризик), але буде. І дитяче порно нікуди не зникне, і доросле. Просто міліція візьме цей процес під свій пильний контроль. Як проституцію. Сотні-тисяч повій в українських борделях спокійно ведуть свій промисел, і хто їм це забороняє? Хто відмовиться від шалених коштів, які крутяться у цьому бізнесі? Так і у ситуації із порно. Під кримінал потраплять зовсім інші люди. І не виключено, що випадкові, у яких «раптом» знайдуть порнографію. Якщо подібні фінти проходять із наркотою, то чому вони не можуть бути із порнухою?
Мене у даній ситуації дратує те, що за «обліко моралє» суспільства розпочала боротися влада, яка за своєю суттю є глибоко аморальною. Чи це не маячня?