Австрію закликають визнати приєднання України до Гаазької конвенції

Щодо викрадення дітей

Україна закликає Австрію прискорити прийняття компетентними органами цієї держави рішення про визнання приєднання нашої держави до Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року.

Як повідомили УНІАН у прес-службі Міністерства юстиції, про це заявив міністр юстиції України Олександр ЛАВРИНОВИЧ під час зустрічі з новопризначеним Надзвичайним та Повноважним послом Австрійської Республіки в Україні Вольфом Дитріхом ХАЙМОМ.

Міністр наголосив, що проблема застосування вказаної конвенції у відносинах двох країн може заявити про себе у будь-який час, зважаючи на постійно зростаючу кількість громадян України, які проживають в Австрії, та громадян Австрії, які прибувають до України.

О.ЛАВРИНОВИЧ зазначив, що Гаазька конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей набула чинності для України з 1 вересня 2006 року. Станом на лютий 2011 року ця Конвенція застосовувалася у відносинах України з 49 державами-учасницями цього міжнародного акту.

О.ЛАВРИНОВИЧ нагадав, що відповідно до статті 38 конвенції приєднання має силу тільки у відносинах між державою, що приєдналася, і тими договірними державами, які заявляють про своє визнання цього приєднання. Серед держав-членів ЄС не визнали приєднання України до конвенції окрім Австрії також Данія і Велика Британія.

У свою чергу посол Австрійської Республіки поінформував про наміри винести питання щодо визнання у відносинах з Україною Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей на наступні консультації з консульських питань, які заплановані на травень 2011 року.

У цьому контексті В.Д.ХАЙМ наголосив на відсутності проблемних питань у застосуванні у відносинах з Україною інших європейських та міжнародних конвенцій.

Гаазька конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей під терміном «викрадення» передбачає незаконне переміщення або утримування дитини, якщо при цьому порушуються права піклування про дитину відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування.