Науковці порівняли всю земну атмосферу зі шкіркою яблука.
Якби можна було поставити автомобіль вертикально і поїхати прямо вгору зі швидкістю по трасі, до офіційної межі космосу вдалося б доїхати менш ніж за годину. Про це повідомляє видання Space Daily.
Йдеться про так звану лінію Кармана – умовну межу на висоті 100 кілометрів, після якої літаки вже не можуть триматися в повітрі за рахунок аеродинамічної підйомної сили.
Відомо, що цю межу свого часу розрахував угорсько-американський інженер Теодор фон Карман – за його формулами вийшло близько 84 кілометрів, але міжнародна федерація авіаційних видів спорту згодом округлила цифру до рівних 100 кілометрів. NASA та американська авіаційна адміністрація для присвоєння звання астронавта орієнтуються на ще нижчу позначку – 80 кілометрів.
Автори підкреслюють, що насправді чіткої межі в атмосфери немає – вона просто поступово розсіюється, поки не зливається із сонячним вітром. А от те, що ця межа справді тонка, – факт.
За даними NASA, майже все повітря, яким ми дихаємо, зосереджено в найнижчому шарі атмосфери – тропосфері. На екваторі вона сягає приблизно 12 кілометрів, а на полюсах – лише 8. І саме в цьому шарі міститься близько 80% всієї маси атмосфери. Ще 19% припадає на стратосферу (12–50 км) – там знаходиться озоновий шар, який затримує ультрафіолет. Разом ці два шари вміщують 99% усього повітря планети. Все, що вище, – мезосфера та термосфера – це вже настільки розріджений газ, що на висоті 100 кілометрів його густина в мільйон разів менша, ніж на рівні моря.
Якщо зменшити Землю до розміру звичайного яблука радіусом 4 сантиметри, то товщина всієї атмосфери до лінії Кармана становитиме близько 0,6 міліметра, а шар, придатний для дихання, – лише 0,075 міліметра, зазначають вчені.
Для порівняння: шкірка яблука має товщину 0,1–0,4 міліметра. Тобто, залежно від сорту яблука і того, яку межу атмосфери брати за орієнтир, земна атмосфера або трохи тонша за яблучну шкірку, або приблизно з нею зрівнюється.
Пояснюється, що без атмосфери поверхня Землі отримувала б повний спектр сонячного випромінювання, вода закипала б за будь-якої температури вище нуля через відсутність тиску, а метеороїди долітали б до землі, не згоряючи. Стратосфера затримує 97–99% середньочастотного ультрафіолету, мезосфера щодня спалює 50–100 тонн метеоритного матеріалу, а термосфера поглинає найнебезпечніше рентгенівське та ультрафіолетове випромінювання Сонця.
Автор наводять приклад: Місяць взагалі не має атмосфери, атмосфера Марса – лише близько 1% від земної густини, а на Венері вона у 90 разів щільніша за земну і здатна розплавити свинець на поверхні. Такого поєднання, як у Землі, більше немає в жодного кам'янистого тіла Сонячної системи.
Раніше повідомлялось, що за 80 світлових років від Землі планета розміром із Юпітер обертається навколо мертвого ядра зорі – білого карлика WD 1856b, роблячи повний оберт лише за 34 години. Вчені за допомогою телескопа James Webb з'ясували, що планета вижила зовсім не так, як думали раніше: вона не проходила крізь фазу червоного гіганта поруч зі своєю зіркою, а спочатку трималася на безпечній відстані й лише через 3-5,5 мільярда років після утворення білого карлика поступово мігрувала ближче.
Нещодавно NASA уклало контракти майже на 600 мільйонів доларів на нові комерційні місячні місії, активізуючи роботу над створенням постійної бази на Місяці. До кінця 2028 року вони мають доставити на поверхню супутника чотири роботизовані наукові місії.