Археолог, який виявив ці останки, помітив переломи, але неправильно розтлумачив їхню природу.
Протягом майже століття в колекції Кембриджського університету у Великій Британії, де в обмілілому водосховищі з-під води з’явилися житла віком 4000 років, зберігалися десятки черепів, позначених як останки з місць поховання перших єгипетських царів. Про це пише The Daily Galaxy.
Нове судово-медичне дослідження показало, що на багатьох із них є пошкодження, які, цілком ймовірно, стали причиною смерті їхніх власників. Ці дані вказують на практику ритуальних вбивств: слуг і чиновників позбавляли життя після смерті правителя, а потім ховали навколо царської гробниці.
Археолог, який виявив ці останки, бачив переломи, але неправильно тлумачив їхню природу.
У 1920-х роках британський єгиптолог Фліндерс Пітрі проводив розкопки царського некрополя Умм-ель-Кааб в Абідосі (південний Єгипет). Саме там, приблизно у 3000 році до н. е. - за 500 років до зведення Великої піраміди, - були поховані перші правителі об’єднаного Єгипту.
Цікаво, що навколо царських гробниць Пітрі виявив ряди невеликих поховань - іноді їх налічувалося сотні. Настільки масова загибель людей одночасно зі смертю правителя навряд чи могла бути пояснена природними причинами; вчений припустив, що цих людей було вбито.
Однак слідів смертельних поранень він не знайшов. Через відсутність прямих доказів його теорія залишалася предметом суперечок протягом 100 років.
Пітрі перепоховав більшу частину тіл, залишивши собі лише черепи. Деякі з них потрапили до колекції Дакворта (Duckworth Collection) у Кембриджі. Біоархеолог Розелін Кемпбелл розшукала 46 таких черепів і дослідила їх за допомогою сучасних судово-медичних методів.
Зазначається, що Кемпбелл виявила серйозні черепно-мозкові травми у 18 із 46 досліджених черепів, що становить 39 відсотків.
У більшості випадків йдеться про лінійні переломи - тонкі тріщини, що проходять по поверхні черепа. Мабуть, Пітрі сприйняв їх за пошкодження, що виникли вже після поховання. Сучасна судова медицина класифікує їх як травми, отримані безпосередньо в момент смерті. Кемпбелл зазначила:
"Ушкодження на збережених черепах являють собою переважно лінійні переломи; такі травми, найімовірніше, призводили до швидкої втрати свідомості, внутрішньої кровотечі та смерті".
На деяких із цих 18 черепів також виявлено сліди впливу гострих предметів. Зокрема, в одного з похованих зафіксовано слід від рубаючого удару, що припав на ділянку очниці. А ось що саме стало причиною цих ран - питання менш однозначне. Найімовірніше, це була не булава.
Цікаво, що на зображеннях єгипетські царі часто вражають ворогів булавою. Однак удар булавою залишає вдавлені переломи, при яких фрагмент черепа вдавлюється всередину. У даному ж випадку картина інша.
Лінійні переломи зазвичай виникають під час удару плоским широким предметом або внаслідок падіння. Падіння, достатньо сильне, щоб призвести до перелому черепа, неминуче спричинило б пошкодження й інших кісток, але в записах та на фотографіях Фліндерса Пітрі про це немає ані слова.
"Спираючись на порівняльні судово-медичні та археологічні дослідження, можна припустити, що знаряддя було плоским і відносно легким - ймовірно, дерев’яним, а не кам’яним", - пояснила Кемпбелл.
При цьому такий спосіб здивував єгиптолога Якобуса ван Дейка з Гронінгенського університету, який не брав участі в цьому дослідженні. За його словами, на стародавніх дерев’яних табличках, де зображені сцени ритуальних вбивств, часто зображується жертва, що стоїть на колінах зі зв’язаними за спиною руками, - їй завдають удару в груди.
Важливо, що ці черепи були знайдені в могилах, розташованих навколо похоронних комплексів трьох правителів I династії: царів Джера і Джета, а також Меретнейт - жінки, яка, судячи з усього, правила Єгиптом.
Перший цар цієї династії, Аха, був похований в оточенні лише кількох додаткових поховань. У Джера, Джета та Меретнейт їх налічується сотні. До початку II династії, приблизно у 2730 році до н. е., подібні поховання практично повністю зникли. Кемпбелл додала:
"Наскільки ми можемо судити, цей конкретний вид ритуальних жертвоприношень - вбивство наближених - припинився до кінця Першої династії; тобто він проіснував близько двох століть, а можливо, й менше".
На решті 28 черепах немає слідів смертельних травм. Деякі з цих людей могли померти природною смертю. Інші могли бути вбиті способами, що не залишають слідів на черепі (наприклад, у результаті удушення), або ж сліди могли зберегтися на інших частинах скелета, які Пітрі згодом перепоховав.
При цьому Кемпбелл виділяє два можливі мотиви, які могли доповнювати один одного.
"У багатьох культурах ритуальні вбивства наближених здійснювалися з віри в те, що після смерті ці люди продовжуватимуть служити своєму правителю в потойбічному світі. Водночас подібні жертвоприношення могли слугувати наочною демонстрацією влади правителя. Хтось із наближених міг піти на смерть добровільно - заради здобуття вічного життя чи почестей, - тоді як інших могли вибрати або навіть примусити до цього", - пояснила вчена.
На думку ван Дейка, це дослідження підкріплює гіпотезу, яка тривалий час була предметом наукових суперечок.
"Робота доктора Кемпбелл - важливий аргумент на користь тих дослідників (включно зі мною), які вважають, що в епоху ранніх династій у Єгипті дійсно існував такий звичай", - зазначив він.
Кемпбелл сподівається знайти перепоховані останки та дослідити їх. При цьому кожне з супутніх поховань являло собою просту камеру; загалом їх було кілька десятків, розташованих у ряд. У деяких знаходилися труни, а в більшості - кілька керамічних посудин, невеликі мідні інструменти, наконечники для зброї або фігурки зі слонової кістки. Пітрі виявив кілька похоронних стел з іменами та титулами; здебільшого вони належали чиновникам нижчої та середньої ланки, а також ремісникам.
Раніше на Кавказі археологи розкопали поховання воїна, якому понад 2100 років. Серед знахідок - золоті монети, якими він мав розплатитися за вхід у потойбічний світ.
Поховання виявили на могильнику, де загалом задокументували 155 могил. Одна із золотих монет лежала під нижньою щелепою молодого воїна, що може свідчити про дотримання давньогрецького похоронного звичаю.