Різниця полягає в інструментах, які птахи використовують, щоб ловити й убивати здобич.
Хижими птахами, або рапторами, називають представників великих пернатих видів, які вбивають і поїдають дрібніших живих істот. Але чому так називають, наприклад, орлів і сов, але не пінгвінів, які вбивають і їдять рибу, або чапель, які також поїдають гризунів на берегах річок? У цьому розбиралося видання discoverwildlife.
Як зазначається, різниця полягає у фізичних характеристиках кожного типу птахів, а саме інструментах, які вони використовують, щоб ловити й убивати свою здобич. І все це сягає часів Стародавнього Риму.
Слово raptor означає "той, хто вихоплює" або "викрадач", і походить від латинського rapere - "хапати" або "силоміць забирати". Так називають птаха з надзвичайно гострим зором, який використовує свої гострі, вигнуті кігті на кінці коротких або середньої довжини ніг, щоб схопити й утримувати здобич, а потім убити її своїм гострим гачкуватим дзьобом.
Англійський термін bird of prey ("хижий птах") бере початок із перекладу старофранцузького вислову oiseaux de proie ("хижі птахи") у XIV столітті. Він, своєю чергою, походив від латинського avis praedae - "птахи, які хапають перед собою".
У давньоанглійських мовних конструкціях слово of використовували для позначення чогось, що тісно пов’язане з іншим словом у фразі, що має його властивості, а не належить йому.
Наприклад, пише видання, так само утворилися вислови beast of burden ("в’ючна тварина"), man of honour ("людина честі"), walk of shame ("парад ганьби") або skies of blue ("блакитне небо"), хоча здебільшого такі конструкції тепер використовуються в поетичній мові, а не в повсякденному мовленні.
Вислів bird of prey вирізняється тим, що досі дуже широко вживається. Можливо, тому, що він звучить м’якше, ніж слово raptor, яке викликає в уяві образи розривання плоті та динозаврів із "Парку Юрського періоду", припустили у виданні.
Пінгвіни, чаплі, лелеки, ворони, зимородки, чайки, малинівки, сорокопуди та подібні до них птахи, які полюють на рибу, дрібних ссавців, змій, черв’яків і гусінь, не мають такого самого "вбивчого арсеналу", тому їх не вважають хижими птахами.
Цікаво, однак, що грифи вважаються рапторами, або хижими птахами, хоча вони фактично не вбивають свою жертву. Як зазначається, в них є схожий набір засобів, просто він не пристосований до ефективного умертвіння здобичі.
"Це доводить, що в природі немає нічого такого послідовного, як непослідовність!" - наголосили автори.
За їхніми словами, певною мірою такі курйози виникли через зміни в науці та наукових підходах протягом століть. Відомий шведський біолог і лікар XVIII століття Карл Лінней був першою людиною, яка спробувала поділити тварин на родини, види та підвиди.
Він поділив хижих птахів на чотири групи: Vultur (грифи), Falco (орли, яструби, соколи), Strix (сови) та Lanius (сорокопуди). Причому об’єднав їх під загальною назвою Accipitres.
Пізніші орнітологи ще більше вдосконалили ці групи та визначення, однак продовжували базувати класифікацію на певних видимих фізичних характеристиках.
Лише у 1970-х роках, коли науковці почали використовувати аналіз ДНК для встановлення спорідненості між видами, стало зрозуміло, що низку птахів було віднесено не до тих груп, пояснили у виданні:
"Грифи - хороший приклад. Виявилося, що птахи, які живуть у Європі та Африці (так звані грифи Старого Світу), генетично споріднені з орлами та яструбами, як можна було б припустити. Натомість грифи Нового Світу, що мешкають у Північній та Південній Америці, несподівано виявилися ближчими родичами лелек і журавлів".
Що ж до віднесення птахів до групи "хижих", або "рапторів", то тут все ще головним чином орієнтуються на фізичну будову дзьоба, ніг і стоп.
"Але птах-секретар має вигнутий дзьоб і гострі кігті, як у класичного хижого птаха, тому його вважають раптором, хоча ноги в нього такі ж довгі, як у лелеки. Коли йдеться про царство тварин, нічого не буває однозначним", - підсумували у виданні.
Раніше УНІАН писав про найшвидшого хижака планети, який живе на хмарочосах Лондона. Йдеться про птаха сапсана із родини соколових, який колись був на межі зникнення у Великій Британії, а сьогодні в районі Великого Лондона налічують уже понад 100 його пар. Виявилося, що міський горизонт британської столиці, який є "хаотичним лісом із багатоповерхівок, лікарняних дахів, будівельних кранів і шпилів соборів", став ідеальним місцем для життя птаха, який історично гніздився на віддалених морських скелях.