Дослідники сім років відстежували сотні змій за допомогою радіопередавачів і виявили, що дерева потрібні пітонам не лише для пересування.
Бірманські пітони у Південній Флориді регулярно забираються на дерева, щоб грітися, відпочивати, переміщатися між гілками, збиратися разом і навіть висиджувати яйця. Такого висновку дійшли дослідники, які протягом кількох років спостерігали за поведінкою цих інвазивних змій, пише Discover Wildlife.
Між листопадом 2017 року та груднем 2024 року вчені відстежували понад 350 окремих бірманських пітонів у Південній Флориді. Для цього зміям хірургічно імплантували УКХ-радіотелеметричні передавачі, які дозволяли регулярно визначати їхнє місцезнаходження.
Під час дослідження фахівці стежили за 188 дорослими та 168 молодими пітонами. Щотижня вони фіксували місце перебування змій, тип дерева та їхню поведінку.
Вчені виділили шість типів поведінки: скупчення, коли дві або більше змій перебували на відстані до одного метра одна від одної, купання, харчування, рух, висиджування яєць і відпочинок.
Дослідники зазначають, що дорослі пітони використовували дерева для зігрівання, відпочинку, скупчення з іншими зміями та висиджування яєць.
"Ми спостерігали, як дорослі пітони гріються, відпочивають, збираються з іншими пітонами або висиджують яйця в деревному середовищі", – зазначили автори дослідження.
Молоді змії поводилися дещо інакше. Вони використовували дерева для відпочинку, зігрівання та переміщення між гілками.
Дослідники також виявили відмінності у виборі дерев залежно від віку та розміру пітонів.
Дорослі особини віддавали перевагу кипарисам та вербам прибережних рівнин. Молоді пітони також використовували кипариси, але часто забиралися на капустяні пальми.
У міру того як змії ставали більшими та важчими, вони частіше використовували масивніші дерева, зокрема бразильські перцеві дерева та дуби.
Водночас дерева не були основним середовищем перебування пітонів. Дорослих змій фіксували на деревах у 14,4% спостережень, а молодих – у 17,3%.
Цей показник зростав під час сухого сезону у Флориді, коли температура нижча. На думку авторів дослідження, це свідчить про сезонні зміни у виборі середовища проживання.
Бірманський пітон походить із Південно-Східної Азії та є одним із найбільших видів змій у світі. Він може виростати більш ніж до 5 метрів завдовжки та важити до 150 кілограмів.
У Флориді цих змій реєстрували ще з 1930-х років, однак їхня чисельність почала зростати в другій половині ХХ століття. Популяцію, яка розмножується, визнали у 2000 році.
Виявити пітонів складно, оскільки вони переважно активні вночі та можуть тривалий час ховатися у заповідниках. Висока здатність до розмноження також сприяла їхньому поширенню: самки зазвичай відкладають від 30 до 60 яєць раз на два роки.
Дослідники вважають, що детальніше розуміння того, коли і які саме дерева використовують пітони, може допомогти у майбутньому ефективніше контролювати їхню популяцію.
Як повідомляв УНІАН, біологи запропонували незвичний спосіб полювання на бірманських пітонів – інвазивний вид, який роками ховається у флоридських болотах Еверглейдс.
Вчені вирішили дослідити те, на що раніше майже не звертали уваги – як бірманські пітони взаємодіють із комарами. Науковці зібрали комарів на фермі, де утримують пітонів у відкритих вольєрах. Дослідивши кров у шлунках комах, вони виявили ДНК пітонів одразу у трьох видах комарів. Це і навело на думку: а що, якщо комарів можна перетворити на своєрідних "детективів", здатних вистежувати сховану здобич?