Старі моделі передбачали, що сонячна система вмиратиме протягом десятків мільярдів років, але нові розрахунки це спростовують.
Сонячна система може втратити стабільність значно раніше, ніж прогнозували попередні дослідження. Причиною стане не лише поступове згасання Сонця, а й хаотичний характер втрати ним маси на завершальному етапі існування. Про це пише видання ScienceAlert із посиланням на нове дослідження.
Раніше вчені вважали, що після перетворення Сонця на білого карлика зовнішні планети зможуть залишатися на стабільних орбітах ще мільярди років. Згідно з попередніми оцінками, Сонце приблизно через шість мільярдів років втратить близько половини своєї маси, поступово скинувши зовнішні оболонки.
Однак астрофізики Костянтин Батигін і Джим Фуллер із Каліфорнійського технологічного інституту та Фред Адамс із Мічиганського університету дійшли висновку, що цей процес може відбуватися нерівномірно. За їхньою версією, Сонце викидатиме речовину окремими імпульсами, кожен із яких змінюватиме його положення та гравітаційний вплив на планети.
"Сюрприз полягає в тому, що відбувається, коли плавність поступається місцем дискретності: якщо розбити втрату маси на окремі події викиду, картина повністю змінюється", – пояснив Батигін виданню ScienceAlert.
Дослідники змоделювали різні сценарії втрати Сонцем маси. У найреалістичнішій групі з 48 симуляцій у 37 випадках зовнішні планети починали несподівано перетинати орбіти одна одної. У деяких сценаріях це відбувалося ще до того, як Сонце втрачало значну частину своїх зовнішніх оболонок.
Наслідки можуть бути масштабними: Уран і Нептун здатні помінятися місцями або наблизитися до орбіти Юпітера, а Сатурн – узагалі залишити Сонячну систему. За результатами моделювання, у 90% сценаріїв система руйнувалася протягом трьох мільярдів років після перетворення Сонця на білого карлика.
Автори дослідження наголошують, що нові результати змушують переглянути уявлення про довгострокову стабільність планетних систем. За словами Батигіна, більшість зірок завершує існування подібним чином, а отже, такі процеси можуть впливати на численні системи в нашій галактиці.
Як писав УНІАН, на Марсі щодня з’являється й зникає гігантська хмара Arsia Mons Elongated Cloud, яку вперше зафіксував апарат Mars Express у 2018 році. Нові моделювання показали, що її утворення пояснюється унікальними фізичними процесами – гомогенною нуклеацією, яку ще ніколи не спостерігали в атмосфері інших планет.
Також ми розповідали, що у нейтринній астрономії з’явилося нове пояснення загадки частинки з рекордною енергією, зафіксованої у 2023 році – її могли породити прадавні чорні діри, що існують у так званому "темному вимірі". За цією гіпотезою, такі об’єкти випаровуються, випускаючи нейтрино без світлового випромінювання.