У четвер, 11 липня, Верховна Рада може розглянути законопроекту №8205 «Про правовий статус і соціальні гарантії осіб, які незаконно позбавлені волі, заручники, або засуджені на тимчасово окупованих територіях України та за її межами». До сьогодні парламент не міг ухвалити жодного законопроекту, який би захищав заручників (мова йде і про політичних в'язнів, і про заручників, які сидять у підвалах у Донецьку та Луганську) понад два з половиною роки. Однак законопроект №8205 – лише один з сімох документів, в яких мова, так чи інакше, йшла про заручників. І, насправді, він – лише компроміс, який, направду, не влаштує ні родичів українських в’язнів, ні правозахисників.
До сьогодні парламент не міг ухвалити жодного законопроекту, який би захищав заручників
Річ у тім, що лише цей законопроект пройшов експертизу Комітету ВРУ з прав людини. Відтак, усі зійшлися на тому, щоб підтримати цей законопроект у першому читанні (аби зафіксувати його у парламенті), направити його на доопрацювання, а далі внести в текст закону необхідні правки. По суті, треба змінити 80% законопроекту.
По-перше, його треба привести у відповідність до міжнародного гуманітарного права, адже наразі він містить неправильні посилання, ба більше - зовсім не вживає термін військовополонених, хоча саме це передбачано нормами міжнародного права. Крім того, в документі немає чіткого визначення правового статусу заручників і незаконно позбавлених волі (а це дуже важливо, адже, за словами авторів законопроекту, дія закону має поширюватись на різні категорії полонених).
По-друге, ми вимагаємо докорінно іншого підходу до цього питання взагалі. Наприклад, зараз, якщо заручника звільняють і він повертається в Україну, йому мають виплатити 100 тисяч гривень. Це передбачено окремою постановою Кабінету міністрів. Але проблема в тому, що її дія поширюється лише на тих осіб і членів їх сімей, які були звільнені під час «великого обміну» ще у 2017 році. Єдиний виняток можливий для військовополонених, які можуть отримати соціальний захист як військовослужбовці. Усі інші, цивільні заручники, яких звільняли пізніше, не можуть домогтися ніяких виплат.
Згідно з текстом цього законопроекту, заручником визнається та особа, яка вже звільнилася та пройшла співбесіду в СБУ. Відповідно, тільки після цього вона має право на соціальні пільги і виплати. Тобто, наприклад, Олегу Сенцову за таким законом необхідно відсидіти 20 років, вийти і повернутися в Україну, і тільки тоді Україна може його офіційно визнати політв’язнем.
Зважаючи на те, що насправді політв’язням вже зараз потрібно передавати передачі, оплачувати послуги адвокатів тощо, їхній статус важливо закріпити в законопроекті теж вже зараз.
Саме тому ми підтримуємо цей законопроект лише як проект для ухвалення у першому читанні.
Втім, існує можливість ухвалення його в цілому. Принаймні, про таку ймовірність говорять автори документа. Але це – дуже погано. Адже, здебільшого, це пов’язано з виборчим періодом, і деякі політичні сили задля електоральних балів просто бажають закріпити за собою таку «перемогу» - прийняття в цілому закону про заручників.
Існує також велика ймовірність, що законопроект взагалі не буде ухвалено, адже для голосування потрібно, щоб у сесійній залі було достатньо депутатів...
Та насправді у такому випадку життя політв’язнів та їх сімей не полегшиться, а ускладниться. Адже, коли ми звертатимемося за допомогою про звільнення заручників до державних установ, усі можновладці посилатимуться на закон, який говорить про те, що будь-яка підтримка буде можливою лише… після звільнення заручників. Тож ми сподіваємося, що, попри передвиборчий ажіотаж, Верховна Рада не стане ухвалювати законопроект в цілому, а проголосує його лише у першому читанні.
Існує також велика ймовірність, що законопроект взагалі не буде ухвалено, адже для голосування потрібно, щоб у сесійній залі було достатньо депутатів...
Оскільки ми вже не маємо багато сподівань на цей парламент, у якому нам багато чого обіцяли і не виконали, то паралельно напрацьовуємо проект, який вже міститиме у собі правки від правозахисних організацій, для нового скликання Верховної Ради.
Ігор Котелянець, брат політв'язня Євгена Панова, голова ГО «Об'єднання родичів політичних бранців Кремля»