Існує вірогідність, що черговий етап "взаємного звільнення полонених" може відбутися до зустрічі в нормандському форматі, яка запланована на квітень. Однак не можна виключати, що серед в’язнів, як і в минулі рази, опиняться й колишні соратники ватажків "ДНР", отримавши "неформальну амністію".
Останні дні грудня минулого року. Українці, затамувавши подих, слідкують за звільненням наших бранців з полону «ДНР» та «ЛНР». Суцільна ейфорія. Однак в юрбі звільнених, які виходять з літака на київському летовищі, є й ті, кого тут бути не могло.
Один з таких людей – Євген Бражніков. Він теж сидів за гратами, як і решта з цього літака. Проте він летів окремо від цієї решти – під охороною двох автоматників з СБУ. Конвой – для захисту від своїх же, які ладні його розірвати.
Станіслав Печонкін – полонений, що відсидів в ДНР понад два роки, зізнається - саме він почав бити Євгена Бражнікова: «Я накинувся на нього з кулаками. Це був не тільки я. Нас розтягли військові».
Хто ж такий цей Євген Бражніков, і за що його так зненавиділи? Це довга і складна історія.
На російському телеканалі ОРТ йому присвятили цілий сюжет. Мовляв, в «ДНР» затримали «пособника українських диверсантів»: «Євген Бражніков, заступник директора донецького енергозаводу, завербований СБУ ще в минулому році для проведення терактів…». Начебто у нього знайшли патрони й гранати, необхідні для «проведення диверсій та замаху на перших осіб республіки», а також «обладнання для прихованого відеоспостереження, десятки підроблених паспортів і прапор правого сектора».
Утім Бражніков – не шпигун СБУ чи диверсант. Його бойові побратими – донецькі бойовики – через YouTube кажуть, що на Бражнікова зводять наклеп конкуренти: «Євген – бойова людина. Він разом з нами брав участь у штурмах силових органів, в тому числі СБУ… Людина повністю проросійської направленості… Євген всіляко допомагав бійцям слов’янського гарнізону. Він безкоштовно поставляв у Слов’янськ пристрої, приціли й тепловізори, допомагав нам перехоплювати диверсійні групи українців…».
Станіслав Печонкін розповідає, що бойовий шлях Бражнікова почався на донецькому антимайдані в березні 2014-го. Саме в ті дні в Донецьку люди, які тоді ще не боялися виходити на вулиці за Україну, побачили перші виплески звірячої жорстокості. Саме в ті дні на донецькому Євромайдані забили до смерті Дмитра Чернявського.
«На цій акції він [Бражніков] підібрав прапор. Червоно-чорний. І є відома фотографія, на якій він поклав цей прапор на зливний бачок, і підписав цю світлину – тут цьому прапору і місце», - розповідає Печонкін.
Пам’ятаєте прапор Правого сектора, який у Бражнікова знайшли при обшуку? Він справді міг відібрати цей прапор у когось з євромайданівців.
Цікаво, що звинувачення у співпраці з СБУ зі справи Бражнікова в «ДНР» зникло майже одразу. Його засудили за незаконне зберігання зброї – дали вісім років. В підвалах МГБ та в колоніях так званої ДНР багато бойовиків, які не спрацювалися із режимом покійного Захарченка. Проте навряд чи всі вони викликають у полонених таку ненависть та гнів.
Після «суду» Бражніков потрапив на донецьку вулицю Світлого шляху. Тут розташований колишній завод ізоляційних матеріалів, відомий як Ізоляція. В 90-х підприємство збанкрутіло, у 2000-х – завод став величезним виставковим комплексом сучасного мистецтва. А потім, у 2014-му, перетворився на найжахливіше місце новоствореної республіки. Зараз в ньому військова база і таємна тюрма одночасно. В цих корпусах, у підвалах розміщені камери. І вже п’ять років тут шліфується зовсім інше мистецтво – катувань і тортур...
ТСН.Тиждень йде в гості до Станіслава Асєєва – одного з найвідоміших полонених. Колишній блогер, який під псевдонімом у фейсбуці писав правду про життя в «ДНР», потрапив у підвал ізоляції в грудні 2017-го.
Стас довго відмовлявся від інтерв’ю – хотів все забути. Але ця тема не дає йому спокою. Стас вирішив говорити. Він зізнався – Бражніков став одним з тих, хто бив ув’язнених у камерах та катував на допитах.
«З п’ятниці по неділю у них були такі вечори атракціонів. Вони ламали всі камери… Заставляли залазить під нари, гавкати… Ну, в цілому, все, що їм приходило в голову, - розповідає він. – Наша камера теж відкрилась вночі. Ми навіть не встигли підхопитися, тому що нас відразу розпочали бити. Крикнули: «Всім на коліна! Руки за голову!», і я відразу отримав кілька ударів. Спочатку від Бражнікова – він вдарив кулаком, це я переніс. А далі залетів Кусков, який збив мене кількома ударами ногами… Над тими, хто сидів у камері, вони знущалися цілодобово щодня, без усіляких наказів. Вони могли просто відпрацьовувати удари або доводити людину до божевілля».
«За вечір до обміну до мене підійшов Валера Матюшенко, який все ще сидить, сів навпроти мене і сказав: «Стас, ти завтра йдеш, я лишаюсь». Валера сказав: «Коли мене підняли з підвалу і стали катувати, мене тримав Бражніков, коли до мене прикручували провода»», - згадує Асєєв.
Все це підтверджують й інші полонені, які одразу після звільнення дали свідчення співробітникам СБУ. Але… їм ніхто не відповів.
Чи ведеться слідство у справі численних знущань і катувань, яких зазнали Асєєв, Печонкін і десятки інших звільнених українців? І яким чином Бражніков потрапив в списки обміну? В СБУ відмовилися відповідати на ці питання.
«Інформація, отримана від колишніх заручників, ретельно перевіряється… Водночас законами України передбачені обмеження на розголошення інформації щодо контррозвідувальної, оперативно-розшукової діяльності… більш детальну інформацію з порушених питань не може бути надано», - йшлося в листі від СБУ.
Де зараз Бражніков? Судячи зі слів Стаса Печонкіна, він переночував одну ніч у Феофанії, а потім зник.
«Наскільки нам розповідали співробітники СБУ, Бражніков зник і його зараз шукають», - розповів Печонкін.
Всі спроби ТСН.Тижня зв’язатися з Бражніковим виявились марними. Проте колегам вдалося записати його короткий коментар, в якому він каже, що перебуває в Україні та готовий відповісти на питання правоохоронців.
«Аби ви розуміли, з адміністрацією співпрацювали усі, кого виводили на роботи. Хтось навіть ґвалтував за вказівкою наглядачів. Про те, що відбувалося на «Ізоляції», звільнені мріяли забути. А тепер деякі згадують», - розповів він Українській правді.
Утім Стас Асєєв говорить, що там, у підвалах, у кожного був вибір – лишитись людиною: «Коли ви знущаєтесь з людей місяцями й роками, просто б’єте на свій розсуд, і навіть віджимаєте «тормозки» - кусок ковбаси, останнє, що привозить мати-пенсіонерка… Це не називається «немає вибору». Це називається: ти – му**к. І пробачати… нехай пробачає Ігорь Анатолійович Козловський. Я не пробачу».
Євген Бражніков – далеко не перший ТАКИЙ обміняний. Хлопці розповіли: ще одного його колегу по справі звільнили ще два роки тому, і той досі на волі.
За неофіційною інформацією, може існувати наказ не чіпати цих людей. Мовляв, це є однією з неоголошених умов здійснення подальших обмінів. Там, в колоніях і підвалах, чекають на свій обмін ще десятки жертв їх катувань. То ж питання, що робити з цією неофіційною амністією, висітиме над нами від обміну до обміну. Важливо, щоб чітку і справедливу відповідь сформулювала влада. До того, як хтось, хто не зміг «забути і просто жити собі далі», спробує це зробити на власний розсуд.
Станіслав Ясинський, Макс Шинкаренко, Ігор Сулій