Колегія суддів Шевченківського райсуду столиці визнала правомірною постанову СБУ про заборону російському діячеві Костянтину Затуліну в’їжджати до України протягом одного року…
“А хто такий Затулін?” – “Перший раз чую… Але сказали кричати за нього”
Затуліна, який, за його ж словами, “дуже любить Україну і жодних протиправних дій на її території не вчиняв”, таке рішення роздратувало, і вчора він, незважаючи на “небажаність перебування в Україні”, прибув до Києва, аби свідчити в суді проти СБУ.
До початку засідання перед приміщенням Шевченківського суду розігралася вистава представників так званого “Православного братства” Олександра Нєвского, що виступало на захист російського діяча. Галасливі баби невідомого громадянства з червоними обличчями кидалися на студентів, котрі прийшли висловити Затуліну своє “фе” та на першого-ліпшого україномовного журналіста (особливо постраждав телевізійник, який намагався говорити українською з Затуліним) і ґвалтом намагалися донести, що “Україна не існує, є тільки єдина Русь, поки є православ’я, є і ми...”
Я не проти православ’я, хай навіть російського, але до того моменту, поки його представники не втручаються у справи політичні. Весь цирк скидався на звичайну, незграбно зліплену проросійську заказуху. Цікаво, що трохи пізніше, уже в тролейбусі, біля мене сиділи дві представниці цього “мітингу” – вони обговорювали події. “А скажіть, він з Криму чи з Росії – цей Затулін?” – питає одна. “Ой, не знаю. Якщо чесно, я перший раз оце сьогодні про нього почула,” – відповідає інша.
Героя не вийшло
Як же проходило саме засідання суду?
Російський діяч найняв адвоката, відомого з багатьох гучних процесів, переважно політичних, – Андрія Федура. Хоча з самого початку справа здавалася виграшною для Служби безпеки України, згодом виглядало так, наче Федур здатний відстояти свого клієнта.
Чотири представники Служби безпеки в Криму, котрі захищали свою позицію, виявилися, м’яко кажучи, не дуже красномовні. Очевидно було, що жоден з них добре не орієнтувався в українському законодавстві. Хоча ситуація, як довелося почути від стороннього юриста, була досить проста. Варто лише було послатися на статті Конституції про свободи громадян і зробити посилання на Закон “Про статус іноземців в Україні”, до якого безкінечно апелювали представники захисту. Водночас ні вибудувати лінію захисту, ні привести достатньо аргументів про те, що висловлення Затуліна є втручанням у внутрішні справи України та загрозою національній безпеці держави, вони не змогли.
Нагадаємо, що Затулін прямо звинувачував українську владу у фальсифікації парламентських виборів 2006 року, у дестабілізації ситуації в Криму в червні 2006 (на час запланованого війкового навчання, яке було зірвано), порівнював ситуацію в Криму з подіями в Косово, звинувачував український МЗС у дружбі з екстремістськими організаціями, робив недвозначні натяки на те, що українські кордони можна посунути на користь Росії.
Сам Затулін намагався довести суду, що постанова СБУ «не має підстав, є політичним замовленням» та порушує його права як громадянина РФ щодо вільного пересування, а також «грубо суперечить законам і Конституції України». На його переконання, ця постанова є «надзвичайно деструктивною і небезпечною, що може призвести до ускладнення взаємовідносин між Україною та Росією”.
Хоча самі висловлювання депутата Держдуми є такими, які можуть призвести до ускладнення відносин цих двох країн. Але есбеушники про це не говорили. Натомість вони твердили, що захід, вжитий до Затуліна, є превентивним і адекватним, оскільки має запобігти можливому небажаному розвиткові ситуації в Україні надалі.
Представники СБУ довели до суду, що «позивач довільно тлумачить як порушення Міжнародного права, так і законодавство України». Щодо останнього, то захист і сам ніяк не тлумачив ні Конституцію, ні інші закони, на конкретні запитання адвоката позивача щодо законодавства відповідач не дав жодної зрозумілої відповіді. Українські колеги Затуліна з інституту, що сиділи в залі, задоволено гиготіли, хоча решті присутніх було зовсім не до сміху.
Ситуацію дещо розрядила двогодинна перерва в судовому засіданні, під час якої з новою силою розгорілися пристрасті біля суду. Спершу дещо збуджено, потім – уже заспокоївшись, очікували продовження. Почути рішення суду в той же день сподівалися не всі, як і був сумнів у тому, що справу виграє СБУ.
Але після дебатів, що проходили між сторонами суддя Шевченківського райсуду столиці Олександр Шостак приємно здивував журналістів: скаргу позивача суд не вдовольнив. Колегія суддів визнала правомірною постанову СБУ про заборону Костянтину Затуліну в’їжджати до України протягом 1 року. Оскаржити рішення позивач може протягом 10 днів від моменту отримання ним повного тексту постанови 9 жовтня.
Затулін заявив, що «бажання вірити українському правосуддю в нього особисто сильно поставлено під сумнів”. Він збирається залишитися в Україні ще кілька днів, а потім подавати апеляційну скаргу, у разі потреби – і до Європейського суду з прав людини.
Судячи з усього, українцям доведеться побачити ще не одну виставу навколо цієї одіозної особи.
Орест Хомський