"Доведіть бізнесу і суспільству, що місто рухається в правильному напрямку", - радить глава Канадського інституту урбаністики. Інтерв`ю "Профілю"...
Про вічне протистояння столиці і провінції дискутували днями учасники дебатів «Столиця – пріоритетний центр економічного розвитку країни», організованих у Києві Фондом «Ефективне управління» і британською компанією Intelligence Squared. Чи можуть столиці бути локомотивами зростання економіки держави в цілому? Чи справедливо концентрувати в столиці більший об`єм ресурсів, ніж в інших регіонах країни? Серед тих, хто відповідав на ці риторичні запитання, був глава Канадського інституту урбаністики Фред Айзенбергер. З 2006-го по 2010 рік він керував містом Гамільтоном – крупним портовим і промисловим центром у провінції Онтаріо. Помилувавшись літнім Києвом, пан Айзенбергер поділився з «Профілем» своїм досвідом градоуправління і поглядом на стійкий розвиток нашої столиці
Життя у великих українських містах давно перетворилося на боротьбу: автомобілістів і пішоходів, промисловості й природи, новобудов і архітектурної спадщини. А яка частка боротьби і гармонії в житті канадських міст?
Гамільтон – також крупний індустріальний центр, де виробляється більше половини канадської сталі. Хто оплачує захист навколишнього середовища в регіоні міста?
Влада й бізнес працюють над цим скоординовано. Влада встановлює стандарти виробництва і контролю викидів, а промисловість ці стандарти приймає. Відповідальність лежить на виробнику, більш того, його відповідальність за продукт упродовж всього циклу від виготовлення до утилізації поступово росте. Нам є тут над чим працювати, але тенденція позитивна. Звичайно, це позначається на ціні. Виробництво сталі ресурсоємне, і виробники перекладають частину своїх витрат на плечі споживачів. Така колективна відповідальність – розуміння, що ми не можемо ігнорувати довгостроковий захист нашого навколишнього середовища. Тому що якщо ми будемо нехтувати цими питаннями, виростуть наші витрати на охорону здоров`я і, врешті-решт, страждатиме наше суспільство.
Українське суспільство знаходиться в початковій фазі розуміння того, що з економічних і демографічних причин нашій країні необхідні мігранти. Тим часом близько чверті населення Гамільтона не були народжені в Канаді. Як позначається на житті міста його мультикультурність?
Я сам – іммігрант, що народився в Амстердамі. Наше співтовариство, та й Канада в цілому залежать від імміграції як джерела кваліфікованої робочої сили, джерела зростання. Тому на національному, провінційному і міському рівнях у нас розроблена міграційна стратегія, яка надає іноземцям, які приїжджають до Канади, можливість знайти не лише роботу, але й розуміння, прийняття. Створення мультикультурного суспільства – один з успіхів Канади. Це не означає, що у нас не було проблем із різним рівнем толерантності, міжкультурного тертя. Але в цілому рівень толерантності в країні дуже високий, а люди зі всього світу можуть знайти можливості для роботи і самореалізації, зберігаючи і розвиваючи свою власну культуру. Я можу одночасно бути настільки голландцем, наскільки захочу, і канадцем, лояльним до своєї країни. Такий принцип працює дуже добре.
У провінції Онтаріо також давно живе багато українських канадців.
Українська діаспора дуже численна і дуже сильна. Її представники – канадці в другому і третьому поколінні, вони дуже глибоко асимілювали в канадське суспільство. Ви не відрізните українського канадця від інших громадян країни до тих пір, поки не почнете розпитувати про його походження. Українські канадці вийшли на лідерські позиції на міському, провінційному і національному рівнях – тим більше що у нас в управлінні повна національна і гендерна рівність.
З урахуванням міграції і мультикультурності, як ви думаєте, чи залишається у наших міст можливість створювати свою, особливу ідентичність? Чи можемо ми говорити про ідентичність киян і гамільтонців – або ж тільки про людей зі всієї України, що живуть у Києві, і людей зі всього світу, живуть у Гамільтоні?
Я думаю, у міст є така здатність, і вона реалізується. Гамільтон відомий своїм географічним положенням, індустріальною спадщиною. У нас є своя місцева ідентичність, якою ми можемо ділитися з людьми з інших регіонів Канади, та й з рештою всього світу теж. Промисловість і технологічна кваліфікація Гамільтона стали його візитною карткою. Торонто – фінансовий центр. Київ – столиця. Історія, культура, здатність вашого міста привертати інвестиції також стають його візитною карткою, не кажучи вже про велику кількість освітніх і наукових установ, що розвивають інновації. Отже ідентичність Києва дуже багатогранна.
Ви вже не вперше відвідуєте нашу країну. Яка ваша головна порада українським колегам з муніципального управління?
Варвара Жлуктенко, «Профіль»