Якого коваля хотілося б мати в хаті...

На вихідних у Музеї народного побуту та архітектури пройшли дні коваля. Кореспондент УНІАН побувала на святі ковальського мистецтва.

На вихідних у Музеї народного побуту та архітектури пройшли дні коваля. Майстри показували відвідувачам  таємниці свого ремесла: розжарювали вугілля, плавили метали, кували. А відвідувачі Пирогового могли побачити металеві скульптури та декоративні предмети побуту, які можуть стати чудовою прикрасою для будь-якого дому.

Вже з 10 ранку поле посеред музею під відкритим небом заповнюють ковалі, розставляють своє приладдя – жаровні, наковальні, а також розкладають свої творіння.

Дмитро Кушнірук займається художньою зваркою титану з початку 90-х. Каже, що це для нього не просто робота та спосіб заробити, а перш за все улюблена справа. Свої невеликі скульптури продає за 300-400$, великі тільки показує – вони для нього, як діти, а дітей не продають.

Міхи роздувають та розжарюють вугілля, куди кладеться метал для нагрівання. Нагрітий м’який метал добре піддається обробці. Ковалі діляться, що навіть зараз застосовують методи, які відомі ще з часів Київської Русі.

Майстри говорять, що для того, щоб бути вправним ковалем треба полюбити цю справу, бо робота це дуже важка. «Хоча коли призвичаюєшся, то вже ніби й не важко», – каже коваль художнього кування Антон Шапош.

Він працює з 2003, зазвичай з чорними металами. Як хобі займається ще історичною реконструкцією. Він вже зробив шолом лицаря, в перспективі – увесь лицар.

 

 

Милуйтесь, замовляйте. Ручна робота коштує дорого, але вона того варта.

Аліна Мосендз