Роботодавці нарешті зрозуміли, що особи старшого віку їм потрібні, бо в них є соціальний капітал та відповідальність, яких бракує молоді.
В Україні почався "срібний вік" економіки, бо роботодавці зрозуміли, що їм потрібні люди старші за 50 років.
Про це в інтерв’ю РБК-Україна сказала директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України ім. М.В. Птухи Елла Лібанова. "Роботодавець ганяється за людьми цієї вікової категорії. Знаєте, яка найбільш приваблива для будь-якого роботодавця категорія, якщо йдеться про працю чоловіків? Це категорія чоловіків 60+", - сказала Лібанова.
Вона зазначає, що найкраще для роботодавця зараз брати на роботу чоловіків віком 60+, бо він не буде боятися, що через місяць цю людину мобілізують. За її словами, тут спрацьовує не тільки фактор війни, але й демографічна ситуація, яка була в попередні роки.
Вона зазначила,що роботодавці також зрозуміли, що особи старшого віку їм потрібні, бо в них є той соціальний капітал і та відповідальність, яких переважно бракує молоді.
Лібанова розповіла, що людей старшого віку не чекають переважно сервісні галузі, такі як ресторанний бізнес:
"Ви можете собі уявити у нас офіціанта віком 60, та навіть і 50+? Це нереально, тому що треба носити важкі підноси, треба швидко бігати, треба багато чого робити, чого людина в 60 років уже не може. І водночас там не потрібні ті навички, які мають старші люди".
При цьому Лібанова зазначила, що в бек-офісах ресторанів (кухня) людей старшого віку дуже багато.
"Не хочу сказати, що переважна частина, але дійсно їх там дуже багато. Та сама ситуація – в рітейлі, в нерухомості. Якщо говорити про тих, хто бігає показує квартири – там людей старшого віку практично нема, але вони є в бек-офісі. Якщо говорити про такі галузі як промисловість, будівництво, транспорт, сільське господарство, то там якраз робоча сила старшого віку дуже затребувана", - наголосила Лібанова.
За її словами, в Україні сьогодні є галузеві відмінності вікового складу. "Я не хочу сказати, що це якийсь свідомий галузевий ейджизм. Однак по факту є вікові відмінності по галузях", - сказала вона.
Вона розповіла, що, за даними дослідження "Срібна економіка України: потенціал покоління 55+", сільське господарство, промисловість, будівництво, транспорт – охоче беруть людей 55+ через досвід та надійність.
"В той час як рітейл, продажі, інформаційно-комунікаційний сектор, кол-центри, ресторанний бізнес відсторонюють людей старшого віку від роботи з клієнтом або із новими технологіями", - додала демографиня.
При цьому фахівчиня зазначила, що хоча така позиція самими роботодавцями, як правило, пов’язується не з віком, а з ніби об’єктивними вимогами самої роботи щодо здатності до високого темпу роботи; готовності до навчання; стресостійкості; швидкої інтеграції в команду, вони визнають, що рідко насправді перевіряють дійсну здатність конкретних працівників старшого віку відповідати таким вимогам.
"Це означає, що навіть за відсутності негативного ставлення до старших працівників упередження щодо їх потенціалу і негнучкість у адаптації їх до робіт і робіт до них – призводять до ейджизму по факту", - наголосила вона.
Лібанова зазначила, що потрібно говорити не тільки про ейджизм з боку роботодавців, а й про, так би мовити, самоейджизм старших людей, котрі занадто часто самі вважають, що їх "час вийшов, слід дати дорогу молодим", "молодим видніше", "сили та інше вже не ті", хоча при цьому активно трудяться вдома чи на ділянці, доглядають дітей, онуків чи інших родичів.
За її словами, роботодавці часто вбачають корисними старших працівників в окремих нішах - у підтримуючих, операційних або стабілізуючих функціях і рідко залучаючи їх до фронт-офісних, клієнтоорієнтованих чи стратегічних ролей.
"Сучасний стан ейджизму проявляється не у формі прямої заборони чи виключення, а через градацію стандартів позаіндивідуальної продуктивності, галузеві моделі організації праці та зниження інвестицій у професійний розвиток старших працівників", - додала Лібанова.
При цьому вона зазначила, що це формує модель селективної інтеграції: старші працівники включені в систему зайнятості та визнаються як стабілізуючий ресурс, проте їхній потенціал використовується переважно в режимі підтримки, а не розвитку.
Лібанова зазначила, що людей старшого віку, якщо говорити про сервіс – формально запрошують на співбесіди, але з прийомом на роботу складніше. В так званих креативних галузях – дизайн, шоу-бізнес – в більшості частіше візьмуть на роботу молоду людину.
"Також це, безумовно, рітейл, ресторани, окрім бекофісних ролей. Це сервісні галузі. Причому це поширилося і на секретарів. Секретарями працюють зараз молоді люди. З іншого боку, це не погано, бо це може бути непоганим стартом кар'єри", - додала вона.
Як повідомляв УНІАН, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова заявляла, що до війни на ринку праці в Україні процвітав ейджизм. За її словами, тоді в оголошеннях писали, що вакансія призначена для тих, кому менше 45 років і навіть менше 35.
Хоча роботодавців починали за такі обмеження бити по руках, але на практиці людині після 50-ти було дуже важко знайти роботу. Але тепер ситуація змінилася, роботодавці шукають пенсіонерів, бо в цьому випадку немає ризику мобілізації працівника.