Мовознавиця простими словами пояснила, хто кому хто в родині і де ми найчастіше помиляємося.
Назвати родичів правильно виявляється не так просто. Багато хто плутає тестя зі свекром, невістку зі снохою, а слова "дівер", "зовиця" чи "шваґро" для більшості вже стали загадкою. Філолог Олена Онуфрієнко у коментарі УНІАН розповіла, що насправді означають ці назви, чому вони майже зникли з повсякденного вжитку та кого називають снохою, а кого - невісткою.
"Свекор та свекруха - батьки чоловіка, тесть та теща - дружини. Найчастіше припускаються не стільки помилок у вимові, а у тому, що плутають належність цих родичів, називаючи тещу свекрухою чи навпаки", - каже філолог.
"Невістка - це загальна назва дружини сина або брата. У сучасній українській мові саме "невістка" більш нормативне і вживається найчастіше. Сноха збереглося переважно в окремих регіонах та говірках", - каже філолог.
Окремо вона додала, що "сноха" - значно вужча назва. Так називали дружину сина по відношенню до його батька. Наприклад, "сноха Петра", тоді як для матері чоловіка - це невістка. А ось дружину брата називала - "братова". Дружину дядька можуть називати тіткою, вуйною або стрийною - залежно від регіону України, каже експерт.
"Нормативно свояк - це чоловік сестри дружини або чоловік сестри чоловіка. Відповідно, своячка - це дружина брата чоловіка або дружина брата дружини. Але у різних говірках так могли, наприклад, називати дружин двох братів, або інших родичок - у всіх по-різному, тож аби не плутатися - зараз частіше використовують описову форму", - каже Онуфрієнко.
Щодо зникнення цих слів, це пов'язано і з тим, що сьогодні сім'ї стали меншими й не дуже близькі родичі рідше контактують між собою, тому потреба в деталізованих назвах зникла.
Традиційно "зятем" могли називати чоловіка доньки, сестри, своячки й навіть інших чоловіків, які приєдналися до родини через одруження на їхніх жінках. Втім за сучасними нормами та словниками - "зять" - це все ж чоловік доньки, каже філолог.
"Зараз в окремих регіонах чоловіка сестри й досі можуть називати зятем, хоча у нас є слово шваґро, яке сьогодні вживається дуже рідко, на жаль", - розповіла Онуфрієнко.
Якщо певне слово перестає бути потрібним у повсякденному спілкуванні, воно поступово виходить з ужитку. Через те що сучасні українці рідко живуть великими родинами, мається на увазі всі разом, потреба у цих словах відпала.
Іще одним фактором стала тривала русифікація. Онуфрієнко зазначила, що в радянський час Інститут мовознавства пропонував нові форми, максимально наближені до російської мови. Втім слова на кшталт "деверь" і "золовка" є і в російській, але в повсякденному вжитку вони теж значною мірою поступилися описовим конструкціям, як от "брат дружини" чи "сестра чоловіка".
"Багато з цих слів нині використовують рідко, хоча вони є питомими українськими і є нашою культурною спадщиною. Раніше родина відігравала дуже важливу роль, тому ця система спорідненості була надзвичайно розгалуженою і сьогодні доволі часто постає питання щодо повернення цих назв у сучасне мовлення", - підсумувала філологиня.