СПРАВА ОЛЕГА ПОГРІБНОГО
У реєстрі рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів є рішення №180дп-26. Комісія вирішила притягнути його до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури. Рішення комісія ухвалила 1 квітня 2026 року, а наказ про дисциплінарне стягнення датований 5 травня, про що зазначено в Реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
До цього рішення син судді Світлани Погрібної обіймав посаду прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону з липня 2024 року. Судячи з тексту рішення, скарги на нього синхронно подали одразу кілька колишніх колег. Розгляд справи тривав кілька місяців і закінчився звільненням.
У документі зазначено, що його дії мали ознаки корупційного кримінального правопорушення. Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного округу встановила, що він:
"У своїй службовій діяльності проявив недоброчесність, порушив обмеження щодо особистих зв'язків та взаємовідносин, що можуть скомпрометувати звання прокурора, а також допустив прояви, які можуть створювати враження корупційних, зокрема вступив у позаслужбові стосунки з одним із фігурантів у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), з яким під час особистого спілкування у месенджері "Signal" з 01 березня 2025 року обговорював та планував своє сприяння незаконному зняттю з військового обліку військовозобов'язаних осіб мобілізаційного віку, а також впливу на службових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі – службових осіб ТЦК та СП) з метою отримання неправомірної вигоди за внесення ними недостовірних даних до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" (далі – реєстр "Оберіг")".
Якщо я зрозумів правильно, прокурор Погрібний допомагав ухилитися від мобілізації, використовуючи службове становище прокурора. Судячи з усього, він робив це не безоплатно. Згідно з рішенням КДКП, дії Олега Погрібного були кваліфіковані як такі, що порушують обмеження щодо особистих зв'язків і створюють враження корупційних проявів.
Можливо, саме на ці епізоди посилався Офіс Генерального прокурора, який у 2025 році провів таємну перевірку доброчесності прокурора Погрібного. "За результатами зазначеної перевірки доброчесність Погрібного О.І. не підтверджена", - значиться в офіційній заяві ОГП, яка є в моєму розпорядженні.
Олег Погрібний оскаржив рішення про дисциплінарне стягнення у ВРП, але від початку в цієї скарги було мало шансів на успіх. У своїх деклараціях доброчесності прокурора за 2023-2024, 2024-2025 і 1 січня 2025-19 березня 2026 він зазначав, що корупційних дій не вчиняв, а статус прокурора у своїх інтересах або інтересах третіх осіб - не використовував. Проте реальність довела протилежне. Неприємності прийшли з несподіваного джерела. Десь у Львівській області слідчі обшукали автомобіль, у якому знайшли смартфон із листуванням.
Рішення дисциплінарної комісії прокурорів посилається на те саме листування в "Сигналі". Це головний доказ, на основі якого було ухвалено рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Ось лише одна з цитат: "Так, під час огляду телефону, вилученого 09 квітня 2025 року в автомобілі марки "Volkswagen Passat" днз (конфіденційна інформація), яким користується ОСОБА 3 виявлено листування за 01 березня 2025 року, де Погрібний О.І. звернувся до ОСОБА 3 з проханням анулювати повістки невстановленій особі, яка перебуває на обліку у Салтівському РТЦК та СП м. Харкова. Під час цього діалогу ОСОБА 3 повідомив Погрібного О.І., що за такі дії потрібно надати від 4 до 5 тисяч доларів США та що реалізувати зазначене можливо через ТЦК та СП, розташованих у м. Львів. Згодом ОСОБА 3 надіслав додаткову інформацію Погрібному О.І., у якій зазначив, що за анулювання повістки, зняття з розшуку та зміну місця обліку загалом потрібно надати від 6 до 7 тисяч доларів США (фото № 1-11)".
Через цю справу, експрокурор уже потрапив до розділу скандальних новин. Сам він стверджує, що в листуванні було щось цілком безневинне, хоча мені особисто так не здалося. І не тільки мені.
Буквально днями, 16 липня, відбулося засідання ВРП. Вища рада правосуддя розглянула апеляцію Олега Погрібного, а заразом і його клопотання про перенесення розгляду. Експрокурор аргументував, що він мобілізований і не може бути присутнім на засіданні особисто. Це дійсно так. Наказ про звільнення з прокуратури датований 5 травня, а напередодні (4 травня) він доєднався до лав Національної гвардії.
Двічі цей аргумент спрацьовував. ВРП переносила розгляд справи Погрібного 18 червня і 2 липня 2026 року. Але цього разу Рада відмовила в перенесенні і зупиненні розгляду, вважаючи, що питання можна розглядати за його відсутності. Рада також зауважила, що експрокурор не перебуває в зоні бойових дій, що не перешкоджає йому брати участь у засіданні, з огляду на що зупинення розгляду його скарги безпідставне. На засіданні були присутні представники генеральної інспекції Офісу Генпрокурора, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів і спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - представники всіх щаблів прокурорської вертикалі, які мали стосунок до рішення про звільнення Погрібного.
Присутні на засіданні вивчили матеріали справи і залишили без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Олег Погрібний, як і раніше, вважається звільненим за формулюванням "вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики".
Навіть більше: як прозвучало від адвоката Погрібного і присутніх прокурорів, за виявленими фактами відкрито кримінальну справу, яку розслідує Державне бюро розслідувань. Поки що це фактова справа за ч. 2 ст. 369 КК України про вплив на орган державної влади, експрокурор фігурує в ній як свідок. Я не фахівець, але припускаю, що впродовж розвитку справи статус Погрібного може змінитися зі свідка на підозрюваного. Тоді вже можлива комбінація статей Кримінального Кодексу, зокрема зловживання впливом (якщо він чинив тиск на співробітників ТЦК в інтересах третіх осіб), одержання неправомірної вигоди (якщо отримував за це гроші) і співучасть у сприянні ухиленню від мобілізації.
Так, за цими статтями існує строк давності притягнення, і це шанс уникнути покарання – зовсім як у випадку судді Погрібної. Припускаю, що служба експрокурора в лавах Нацгвардії могла бути спробою затягнути процес розгляду справи, щоб виграти час.
Отже, маємо доведений факт - син судді Світлани Погрібної був звільнений з органів прокуратури за неприпустиму поведінку, що порочить звання прокурора. Рішення витримало оскарження.
Що це означає у зв'язку зі справою Kernel проти "Сенс Банку"? Прямого зв'язку точно немає, але виникає питання до мотивації судді Світлани Погрібної.
Будь-яка мати захоче допомогти синові у вирішенні проблем, навіть якщо той неправий. Звільнення з прокуратури означає злам кар'єри і, практично гарантовано, неможливість повернутися на службу в майбутньому. Своєю чергою, кримінальна справа обіцяє ще гірші перспективи. Ситуація критична, і Олегу Погрібному не завадить допомога для того, щоб фактова справа ніколи не перетворилася на кримінальну справу проти нього. Думаю, ця ситуація створює серйозну спокусу для судді Світлани Погрібної, щоб наприкінці суддівської кар'єри придивитися до можливості ухвалити недоброчесне рішення на користь "Кернела". Повторюся, це лише розумне припущення, але воно вимагає розумної обережності.
МОЖЛИВА ЗМОВА З БАНКОМ
Не можу пройти повз ще один важливий аспект.
Неймовірна сміливість, з якою Kernel судиться проти держави, може пояснюватися традиційним українським явищем - домовленістю агрохолдингу з топменеджерами "Сенс Банку". Зазвичай я не сумніваюся в доброчесності представників держбанків. Але справа Міндіча додала барв до портрету керівництва націоналізованого "Сенс Банку", зокрема голови правління Олексія Ступака і голови наглядової ради банку Миколи Гладишенка. Я писав про те, що в роботі банку виявлено цілу низку системних порушень, які можна пояснити навмисними діями менеджменту. Поки що ці порушення залишилися для керівників "Сенсу" без наслідків, але так буде не вічно.
Припускаю, що могла існувати домовленість між "Кернелом" і топменеджментом "Сенс Банку". Наприклад, щоб допустити програш банком справи і виплату аграрній олігархічній групі 1,75 млрд грн.
Повторюся, це не звинувачення і не підозра в юридичному сенсі. Це припущення, засноване на моєму багаторічному досвіді фінансового журналіста. Я стикався з подібними випадками не раз. Зазвичай усе виглядало так. Державна компанія чи відомство вели запеклі бої в судах, наприклад, з компанією олігарха. Але у вирішальний момент чи то документи виявлялися не в порядку, чи то представник держкомпанії не з'являвся до суду, чи то юристи не виявляли належної твердості у слуханні - і процес програвався.
На гіпотезу про можливу змову мене наштовхнула дивна позиція банку. Вона виражається у двох моментах.
По-перше, юристи банку старанно оскаржують позов "Кернела" і готують документи на підтримку позиції держави. Однак при цьому "Сенс" дивним чином ігнорує той факт, що суд веде суддя Світлана Погрібна. А саме її присутність у справі мала б збентежити державний банк у першу чергу.
Повторюся, на посаді судді Господарського суду Полтавської області вона не раз ухвалювала рішення, які можна оцінити як вигідні бізнесу групи Kernel. Сам позов щодо 1,75 млрд грн напрочуд збігся з її річним відрядженням до Господарського суду Києва. Судова "карусель" закручувалася тричі, доки справа не потрапила до рук Погрібної. Здавалося б, дуже показово, і юристи "Сенсу" мали б вимагати відводу судді за низкою непрямих ознак. Але вони цю можливість проігнорували, тим самим ставлячи під сумнів увесь результат справи.
По-друге, банк мовчить про позов на 1,75 млрд грн у публічному полі. Але це ж зовсім не технічний судовий процес.
Ми маємо чітко усвідомлювати, що одна із трьох найбільших аграрних груп України намагається стягнути гроші з системного держбанку у справі, до якої банк не має стосунку. У подібних кейсах публічна активність буває куди важливіша за юридичну. Консолідована позиція держави здатна зупинити подібний позов за одну годину, і навіть перевернути ситуацію на користь суспільства.
Проте досі лише я один пишу про цей процес. Банк, Міністерство фінансів, Нацбанк, Офіс президента - не зробили жодної заяви з приводу позову "Кернела". Не виключено, що подібне мовчання можна пояснити позицією керівництва банку. Вони зобов'язані бити на сполох і стукати в потрібні двері, але вони цього не роблять. І ось тут мені видається можливою змова, як один із багатьох варіантів, і відсутність активної публічної позиції з боку "Сенс Банку" та Міністерства фінансів щодо цього позову може створювати підстави для суспільного обговорення і вимагає реакції з боку державних органів.
Виходить, перспективи розгляду справи на користь Kernel різко посилюються, а перемога агроолігархічної групи в суді вкрай небажана для державного банку і України загалом. Вона не просто коштуватиме держбюджету 1,75 млрд грн, але й створить прецедент для всіх власників LPN-облігацій подати до суду проти "Сенс Банку". А це - потенційний ризик на багато мільярдів гривень. Це вдарить по бюджету і зобов'язаннях України перед МВФ та ЄС (програма передбачає зниження ризиків і приватизацію, а не докапіталізацію, держбанків).
Простий факт публічного обговорення цього позову убезпечив би "Сенс" від багатьох несподіванок. Насправді позиція позивача в цій справі є спірною, і виграти її без "допомоги" ззовні - неможливо. Навіть якщо суд ухвалить рішення на його користь, Kernel ризикує репутацією. А в разі виграшу в першій інстанції справа майже напевно дійде до Верховного Суду, де після справи Князєва шанси відбити 1,75 млрд грн у держави невеликі. Але все це - у разі публічного розголошення, якого досі не було.
Я заздалегідь прошу вибачення, якщо моя гіпотеза виявиться хибною, і топменеджмент державного "Сенс Банку" щиро намагається відбити саму можливість стягнення 1,75 млрд грн, до яких не має жодного відношення. Але одна справа краща за тисячу слів. Сподіваюся, найближчим часом "Сенс" і уряд України перейдуть у публічний наступ і зроблять стягнення $39 млн неможливим.