Лексична надмірність або плеоназм, - це часта мовна помилка, яка полягає в дублюванні значень.
У фразах "перший дебют", "народний фольклор" та "прейскурант цін" є дещо зайве, що потрібно відкинути. Про це у коментарі УНІАН розповіла вчителька української мови Тетяна Шкарлута, відповідаючи на запитання щодо того, чи "перший дебют", "народний фольклор" та "прейскурант цін" - це помилки чи просто стилістично невдалі конструкції.
Вона зауважила, що у барокових поетиках 18-го століття автори всіляко плекали пишномовність та багатослів’я. Зокрема, учений та письменник Митрофан Довгалевський у трактаті "Сад поетичний" радив митцям замість "писати вірші" вживати "змушую німий папір беззвучно промовляти голосами муз".
"Часи минули, і зараз така пишномовність доречна хіба що в окремих жанрах. Сучасні тенденції мововжитку свідчать про цінність прозорих і струнких формулювань, де зайве відтинають. "Перший дебют", "народний фольклор", "прейскурант цін" - це і є приклади такої зайвини. Їх ще називають плеоназмами", - розповіла експертка.
Її учень Назар Голімбовський, який також дослідив цю тему, зазначає, що лексична надмірність або плеоназм, - це часта мовна помилка, яка полягає в дублюванні значень.
Наприклад: "період часу" - достатньо сказати "період"; "вільна вакансія" - "вакансія", адже це і так означає "вільне місце"; "долоні рук", "захисний імунітет" тощо.
Письменник Борис Рогоза у праці "Уроки державної мови" називає плеоназми словесним баластом: "Тавтологізмами стають і давно відомі слова із, здавалося б, цілком ясним значенням, приміром, "величезна махина" (махина не може бути невеликою)".
Так, заглиблюючись у мову, можна й не помітити цього баласту, адже він став звичним для нас: "бачити сновидіння".
Тож у цілому плеоназмів потрібно уникати, адже лексичний надмір перевантажує сприйняття. З цієї позиції правильно вживати: "дебют" - бо це і є щось, що відбувається вперше, "фольклор" - це усна народна творчість та "прейскурант" -довідник актуальних цін.
Водночас не всі потенційні плеоназми потрібно розглядати під "мовним мікроскопом". Часом їх з певною метою унормовують письменники. Наприклад, в Остапа Вишні є твір "Моя автобіографія". А драматург Микола Садовський у спогадах про театральне життя пише: "Навіть "Ваня" в цій опері, що був одягнений, як панич, у дорогому кожушку, облямованому сивим смушком і в чобітках із жовтими одвернутими халявками, з першим дебютом п. Доліної, яка була дуже велика прихильниця наших вистав, був одягнений в личаки, пістреву сорочку і пістреві штани".
Також слід пам’ятати, що в народній творчості деякі тавтології та плеоназми перетворилися на художні засоби: "темниця темна", "клясти-проклинати", "плакати-ридати".
"Отже, плеоназмів слід уникати, оскільки вони обтяжують динаміку речення, і при цьому варто брати до уваги, що в окремих ситуаціях вони мають право на існування", - підсумовують автори дослідження.
Як повідомляв УНІАН, раніше Шкарлута розповіла, що форми імен "Стьопа", "Діма", "Льоша", "Міша" та "Петя" прийшли з російської мовної традиції і масово поширилися в Україні в радянський період.
Натомість українська мова має власні традиційні демінутиви: Степан - Степанко; Дмитро - Дмитрик; Олексій - Лесь, Лесик; Петро - Петрик, Петрусь; Михайло - Мишко, Михась.
Крім того, вчителька зазначала, що стосовно того, відповідь "вірна" чи "правильна", тривають суперечки. Так, дехто з мовознавців стверджує, що варто казати "правильна відповідь", адже "вірна відповідь" - це калька з російської. Інші допускають обидві форми.