27 січня - день народження українського письменника та байкаря Петра Гулака-Артемовського.
Цього року минає 233 роки від дня народження знаменитого байкаря, класика нового українського письменства Петра Гулака-Артемовського. УНІАН пропонує згадати, яким був шлях письменника - від хлопчика з бідної родини до ректора Харківського університету, а також його творчість, що подарувала українській літературі байку-казку та байку-приказку.
Раніше ми розповідали, чому помер Василь Симоненко та про його творчий шлях.
Письменник, перекладач, байкар Петро Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 року на Черкащині, в Городищі, у сім'ї священика. В 12 років став сиротою, ріс бідно. Пішов навчатися до бурси Києво-Могилянської академії. За спогадами самого Гулака-Артемовського, то був час, коли він їв недоїдки на базарі, одяг латав сосновими шпильками, а додому на канікули йшов пішки або плив на плотах по Дніпру.
Після навчання, у 1813 році Гулак-Артемовський почав викладати в приватних пансіонах Бердичева, вчителював у будинках польських поміщиків на Волині. У 1817 році переїхав до Харкова і вступив до університету - вільним слухачем словесного факультету. Незабаром почав тут викладати: спочатку польську мову, потім історію, географію, статистику. Це стало його покликанням - природжений лектор, він подавав матеріал надзвичайно захопливо.
Гулака-Артемовського тричі вибирали деканом факультету, а протягом 1841-1849 років він був ректором Харківського університету. Водночас працював у Харківському і Полтавському інститутах шляхетних дівчат. Дослужився до звання дійсного статського радника (прирівнюється до звання генерал-майора) та був нагороджений орденами Російської імперії - це давало Гулаку-Артемовському та його нащадкам привілеї потомственного дворянина.
Іншим покликанням Гулака-Артемовського було письменство. Він товаришував з Григорієм Квіткою-Основ’яненком, польським поетом Адамом Міцкевичем, Яхненками та Симиренками. Сам став автором віршів, байок, романтичних балад - саме він заклав в українську літературу основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади й подав приклад майстерного віршування.
Найперший вірш Гулака-Артемовського українською мовою з’являється у 1817 році. Але відомим поет став у 1818-му - тоді в журналі "Украинский вестник" опублікували антикріпосницьку сатиричну байку-казку "Пан та собака". На той час вона стала одним із найгостріших творів української літератури й однією з найвідоміших байок донині, цитують її й досі:
"Той дурень, хто дурним іде панам служити,
А більший дурень, хто їм дума догодити!"
У 1820-ті Гулак-Артемовський публікує байки "Солопій та Хівря", "Тюхтій та Чванько" (1819), "Дурень і Розумний", "Цікавий і Мовчун" (1820), "Батько та Син", "Рибка", "Дві пташки в клітці" (1827) - у них піднімає життєві проблеми соціального характеру. Тоді ж створює першу українську романтичну баладу "Рибалка". Активно друкується в "Українському віснику" та стає одним із засновників "Українського журналу". Його творчість нині називають "веселим смутком мудреця".
Від літературної діяльності Петро Гулак-Артемовський відійшов на початку 1830-х - більшість уваги почав приділяти сім’ї.
Мої дні - це тканина з чудних контрастів: я живу плачучи, я плачу сміючись. Кохання - ці солодкі чари для багатьох сердець - для мого серця було джерелом болю та сліз. Щоби полегшити свою долю і свої пекучі жалі, зітхаючи, я пишу кумедні вірші. Яка ж бо смішна наша доля! Бажаючи плакати, я смішу інших.