Семен Горов: Кіно як мистецтво пішло з великих екранів

Днями ви відсвяткували 50-річний ювілей і половину цих років ви працюєте у шоу-бізнесі. Який  проект вважаєте найголовнішим у своїй діяльності? Що визначає Семена Горова як режисера?

Всі мої роботи - улюблені. Якісь з них - кращі, якісь – гірші, але відповім так: моя головна робота попереду.

У багатьох українців ваше ім’я асоціюється насамперед із мюзиклом «Вечори на хуторі біля Диканьки». Величезна кількість людей і досі передивляється його на новорічні свята, хоча йому вже 20 років. Вам не хотілося б зняти щось подібне зараз? Спробувати повторити такий успіх?

Ну, я не телевізійний функціонер, не продюсер. Я - маленька людина, я - режисер. Від мого бажання чи не бажання мало що залежить. Я можу зробити мюзикл. Пройшов час, ми вже більше вміємо, більше знаємо. Але це більше питання до продюсерів.

А над чим працювати цікавіше: мюзиклами, кліпами, серіалами, рекламою?  

Я дуже люблю працювати в театрі, ставити вистави. Дуже люблю музичні відео, це моє, я дуже багато зняв кліпів. Я в цьому себе почуваю дуже комфортно. Якщо гарна пісня, гарний артист – це дуже цікаво. І це такий формат, у якому швидка підготовка, зйомка один-два-три дні, декілька тижнів монтаж, і - все. Робота вискакує, як піца на замовлення. І вже можна приступати до чогось нового.

Я дуже люблю серіали, якщо вони не дуже великі. Коли в серіалі є початок і кінець,  який я можу усвідомити у своїй голові.

Я люблю телебачення, багато зняв мюзиклів, концертних програм. Мені подобається знімати рекламу, подобається робити вечірки, всілякі гепінінги. Може, це добре, може, це погано, але я такий, всеїдний. Головне, щоб це була творчість, а у якому жанрі - мені не так важливо.

Ок. А для кого з сучасних артистів, з якими ще не працювали, ви б хотіли зняти кліп?

Дуже багато є таких. Дуже багато нових співачок, нових співаків. Я із задоволенням працюю з ними.

Якими рисами має володіти гарний режисер? Як стати хорошим режисером?

Режисер – професія складна тим, що він повинен вміти все. В ідеалі, він повинен бути гарним актором, навіть кращим за тих, хто у нього знімається. Це потрібно для того, щоб щось показати, бути авторитетом. По-друге, він повинен розбиратися в драматургії, розуміти, що таке паузи, що таке початок, кульмінація, фінал. По-третє, він повинен розбиратися в музиці, щоб розмовляти з музикантами, композитором однією мовою. Ну, і ще багато-багато всього. Режисер повинен все уміти, хай не ідеально, але хоча б трохи, щоб показати, як що робиться.

Тому моя порада молодим режисерам – розвиватися у всіх напрямках. А найголовніше – залишатися порядною людиною і мати, що сказати людям. Бо зараз дуже багато таких «ремісників», які уміють робити щось схоже на режисуру, але треба вирощувати в собі насамперед людину, яка має, що сказати.

Актори в інтерв’ю часто жаліються, що українські продюсери, від яких залежить те, яким буде наше кіно, трохи зашорені, бояться відходити від сталих перевірених форматів, люблять типові сюжети з типовими героями, на яких глядач точно піде і понесе свої гроші. І нібито від цього страждає якість та новизна фільмів. Що ви, як режисер, можете сказати з цього приводу? Чи це дійсно найголовніша проблема у нашому кінематографі?

В чомусь звинувачувати продюсерів я б не став. Знаєте, у нас молода країна, молодий театр, молоде кіно. Тому треба, щоб пройшов якийсь час, щоб набились шишки на голові. І тоді кількість обов’язково перейде в якість. Є у нас хороші молоді продюсери, їх просто не так багато, але вони, звичайно, є.

Від продюсерів мені не вистачає сміливості (від більшості з них). Треба, щоб сміливих ставало більше. Розумієте, все, що я казав про режисера, у продюсера повинно бути ще більшою мірою. Він взагалі повинен знати все краще за всіх. Краще за артиста, краще за режисера. Краще розбиратися в продажах. Тому я бажаю українським продюсерам наснаги і сміливості.

А взагалі, чим більше буде різного, тим краще. Повинні бути продюсери, які роблять ставку на фільми з зірками, і на сталі сюжети. Повинні бути продюсери, які роблять щось нове, молоде. Усе повинно бути в гармонії. Якщо у нас буде тільки артхаус – це буде жах. Якщо буде тільки комерційне кіно – це теж не добре. Все повинно бути в балансі.

Окрім перерахованого, які б ще проблеми в нашому кінематографі ви назвали?

Ну, це не новина – гроші. Наприклад, візьмімо письменника чи художника. Що письменнику потрібно, аби написати роман? Старий блокнот і ручка. Художнику треба фарби купити й пензля. Але продюсеру, режисеру кіно, телебачення, потрібні гроші, бо глядач вже звик до гарного кіно, гарної картинки, наші діти розбещені Pixar-ом. Мультики їхнього рівня просто неможливо зробити в Україні, бо це величезні гроші…

Тому, мені здається, що українському кіно не треба гнатись за блокбастерами, графікою, зірками першої ланки. Це неможливо, наша країна тільки розвивається. У кіно і телебачення є такі жанри як драми, романтичні комедії. Я думаю, що за цим майбутнє українського кіно.

У березні стартують зйомки вашого нового фільму. Можете розказати хоч трохи деталей? Це буде повний метр?

Я ще не можу про це говорити.

А ще якісь нові проекти у вас є?

Звичайно. Зараз у мене на думці невеличка театральна вистава. Сценарії я пишу, рекламу знімаю. Ну, планів багато. Щось телевізійне.

Ваша донька Стася приходила до вас на проби. Як думаєте, коли режисер – твій батько, проходити кастинг складніше чи простіше?

Це складно. І для мене, і для неї, звичайно. Бо я більш вимогливий, не можу тримати дистанцію, що це просто артистка. Я ж як в дитинстві, хочу, щоб вона була найкраща. І сльози там були. Я себе сварив навіть за надмірну суворість до неї.

Наскільки сильно ваша сім’я та стосунки всередині неї переплітаються з вашою роботою?

Я так скажу: у всіх людей творчих професій немає чіткого розділення між роботою та життям. Я не поділяю це. Моє життя – це і є моя робота. Творча людина, особливо режисер, може прокинутися о 3-й ночі і почати щось записувати чи комусь писати, чи навіть комусь зателефонувати. От зараз треба це сказати, обговорити, бо зранку вже буде не те.

Чи стикалися ви колись з творчою кризою?

Звичайно, як кожна людина. Коли особливо багато роботи і вона виснажлива, звичайно, перегораєш і треба якось підживлюватися.

І як саме підживлюватись?

Просто відпочити, піти в кіно, зустрітися зі старими друзями… Обов’язково щось тебе надихне.

До речі, у кіно ви можете просто сидіти і насолоджуватися фільмом чи завжди аналізуєте, дивитесь на прийоми, які використав режисер?

Скажімо, на гарних фільмах я про це не думаю. На тих, що зняті гірше, дивлюся, що не так. Але зараз взагалі мало гарного кіно у кінотеатрах.

Кіно як мистецтво пішло з великих екранів, воно більше перейшло на фестивалі, у якісь маленькі зали, маленькі кінотеатри. На великих екранах зараз показують блокбастери для підлітків. Я вже не підліток. Ну, так, з сином ходжу іноді. А щоб сказати, щоб я бачив якийсь класний фільм на великому екрані останнім часом… навіть не згадаю.

А можете пригадати три українські фільми з останніх, які має побачити кожен?

Я би порадив подивитися мюзикл «Гуцулка Ксеня». Порадив би подивитися свій фільм для дітей «Пригоди S Миколая». Всі хвалили фільм «Мої думки тихі». Я не великий прихильник такого кіно, але воно непогане.

Взагалі, як вважаєте, який період зараз переживає українське кіно? Чи знімаються зараз українські фільми, які можна було б вважати видатними?

Я думаю, що занадто рано говорити про якісь періоди. Біда українського кіно у тому, що у нього були перерви. Воно зараз тільки починається і переживає такий «підлітковий» етап. Але він не менш прекрасний: щось ти вмієш, щось не вмієш, але ми вчимося. І глядач теж вчиться. Я українському кіно бажаю успіху і сталого розвитку.

Зараз ви викладаєте акторську майстерність дітям і дорослим. З ким працювати подобається більше?

З дітьми, звичайно. Особливо 9-10 років – чудовий вік, коли ще немає жодного бруду, нанесень якихось. Можна так «відчистити» дитину, подивитися їй в очі, і там - янгол. Я настільки заряджаюсь від них енергією! Беру групи 4-5 людей, адже кожному треба приділити час, подивитися в очі, потримати за руку. Більше – це вже не те, це вже буде бізнес.

З дорослими теж прикольно, там складніше просто. Там вже є бар’єри, комплекси, зажими. Але це теж цікаво. Цікаво, коли в тебе щось виходить.

Ви раніше в інтерв’ю казали, що ви абсолютно щаслива людина. А чи є щось таке, що ви хотіли би зробити, але поки не встигли?

Так, я щасливий. Ну, цей рік був непростий для всіх: коронавірус, ізоляція, але це водночас перезавантаження. Я для себе зрозумів, що буду у цьому році більш ініціативним. Я зрозумів, що чекати чогось від держави, від продюсерів, ще від когось - немає сенсу. Ти нічого не дочекаєшся, можна померти так. Тому буду робити якісь справи, які мені хочеться самому. Буду придумувати, шукати, робити щось невеличке.

Ольга Броскова