Художня гімнастика залишила мені так багато травм і болю, що я просто не хочу до цього повертатися... Свій минулий день народження я святкувала в Празі в гордій самоті...
Суботній полудень. Однією з центральних вулиць столиці прогулюється на перший погляд звичайна сім`я – мама і син. Мало хто впізнає в цій стрункій жінці абсолютну олімпійську чемпіонку з художньої гімнастики Катерину Серебрянську. З сином Євгеном і собакою Жужею вони завжди так гуляють – вихідні дні традиційно присвячені сім`ї. Під час прогулянки Катерина розповіла УНІАН про свою нову книжку, роботу і відпочинок.
Катю, незабаром Ви випустите свою першу книжку. Розкажіть про неї.
Книжка вийшла навіть кращою, ніж я очікувала, незважаючи на те, що я дуже вимогливий автор, хоча слово "автор" не зовсім вдале. Писала її я не сама, а разом з подругами Ольгою Сеймур (мій персональний стиліст і візажист) і Ксенією Слюсар (мій персональний фітнес-тренер) та дієтологом Петром Карпенком. Видання складається з трьох частин. Перша - правильне здорове харчування. Це не в плані “сідайте на дієту”, “не їжте це”. Ми радимо так: якщо цукор або хліб їсти не можна – чим його замінити, плюс рекомендації щодо харчування, які може застосувати будь-яка домогосподарка або студентка. Друга частина - це фітнес-вправи. І третя - як за допомогою одягу приховати недоліки і показати достоїнства. Книжка об`єднана моїми історіями з особистого досвіду. Вона дуже проста, це не мемуари Каті Серебрянської, яка вирішила вирізнитися і розповісти про своє складне життя. Це практичні поради для будь-якого охочого бути у формі.
А як виникла ідея писати?
Я іноді кажу синові: “Євгене, ось це їсти шкідливо, це їсти не можна”. Тоді він мене питає: “Мама, а що ж мені з`їсти натомість?” Ці питання у нас виникають дуже часто. І виходить, або ми повинні відмовитися від певного продукту повністю, без замінника, або продовжувати їсти чіпси, які шкідливі. А можна знайти якусь альтернативу - поїсти ті ж горішки, які будуть корисні. У журналах бувають різні рекомендації - тут порада, там порада, але зібраної інформації в одному якомусь виданні знайти не можна. І скласти здорове меню на тиждень людина не може.
Спортсменам часто доводиться себе обмежувати, особливо в їжі. Ви весь час вживаєте тільки корисну і здорову їжу або все ж таки іноді дозволяєте собі влаштувати свято і наїстися не зовсім корисної “смакоти”?
Я думаю, якраз на це питання можна краще всього відповісти першим абзацом моєї книги. Здорове харчування передбачає усвідомлений вибір людини. Обмеження – це коли я усвідомлено хочу пиріжок, а мені його не можна. А коли я усвідомлено не хочу пиріжок, тому що розумію, що користі для мого організму ніякої, а тільки шкода, то це не обмеження - це просто усвідомлений вибір. Здорове харчування – це просто розуміння того, які продукти тобі конкретно підходять. Наприклад, у нас з Євгеном є якісь продукти, які йому підходять, а мені ні. Я взагалі не можу їсти часник – мені після нього фізично погано, у мене температура підвищується, а йому (Євгену) добре. Важливо, щоб людина саме для себе розуміла – що їй корисне. Якщо я вранці прокидаюся і розумію, що мені кортить шоколаду, я йду і їм шоколад. Але я розумію, що якщо я набрала зайву вагу, мені потрібно її скинути за рахунок фізичної активності. А взагалі слово “обмеження” я не люблю. Коли ти себе обмежуєш в чомусь, тобі відразу цього хочеться, причому вдвічі більше.
Катю, пропагуючи правильний і здоровий спосіб життя, ви все-таки підписали контракт з компанією McDonalds. Чому? Адже Вам напевно надходило багато рекламних пропозицій!?
А що я в McDonalds рекламую? У компанії McDonalds я саме відповідаю за здоровий спосіб життя. Ми рекламуємо фітнес-меню. Завжди в будь-якому ресторані, в будь-якій сфері харчування можна знайти для себе оптимальний варіант для здорового способу життя.Після того, як ви залишили великий спорт, ви пробували себе в ролі моделі, потім працювали на телебаченні. Чому ви ніде не закріпилися, вирішили, що це все-таки “не ваше”?
У людини завжди є період пошуку себе. Я, наприклад, дуже рада, що пройшла його шляхом проб і помилок. Я знаю дуже багато людей, які сидять зараз на своїй роботі по 30 років, і розуміють, що це взагалі не їх покликання. Але можливості спробувати себе, дізнатися, хто ти є, свої межі, у них вже немає, тому що для того, щоб пробувати, потрібно мати сміливість, потрібно не боятися помилитися. Це, по-перше. А, по-друге, практично всі напрями, якими я займалася, зараз присутні в моєму житті, просто вони трансформувалися. Що до телебачення – я працюю ведучою. Що до модельного бізнесу, він теж присутній в моєму житті, тому що я працюю, як і раніше, моделлю. Робота моделі – ти просто показуєш красу. А краса - вона дуже специфічна: для когось це красиво, а для когось ні. Так от, модельний бізнес просто трансформувався для мене – я показую не красу, я показую користь, практичне застосування.
У Вас в житті було багато перемог, а яка з них для Вас найбільш значуща?
Перемоги. Я б поділила своє життя на два етапи. Перший – спортивний, він був під керівництвом мами, не зовсім самостійний. На цьому етапі, - безумовно, перемога на Олімпійських іграх. Олімпійська медаль – це мрія дитинства. 14 років ми йшли до цієї перемоги і, звичайно, нічого більш значущого бути не може. Але є інший етап життя – після спорту. І тут для мене досягненням є вдосконалення себе. Найбільше досягнення – це не зовнішній прояв роботи, це внутрішні досягнення.А найдорожча нагорода?
Нагорода дорога? У смислі фінансів?
Не обов`язково, що найцінніше Ви одержали в житті?
Для мене найцінніша нагорода, але це навіть не нагорода – це гармонійний стан душі. Коли я вранці прокидаюся і у мене гарний настрій, і ввечері після минулого дня, після роботи з людьми, я розумію, що перебуваю в тому ж гармонійному стані – це, напевно, найдорожча нагорода для будь-якої людини.
Недавно у Вас відкрилася чергова студія. Що ви можете гарантувати дітям, які приходять до Вас займатися?
Євгене, а ти яким видом спорту займаєшся?
Капоейрою! – з гордістю заявляє він.
Бразильська боротьба, - пояснює Катя і тут же додає.
У нас тут нещодавно така історія була. У присвяченні до книги написано: “Присвячую мамі (яка вже померла), татові та синові Євгену - моєму лицареві”. Він мені каже: “Мама, але ми ж з тобою домовилися, чому ти написала "моєму лицареві"?” Я тоді питаю, а що ж я повинна була написати? “Я ж капоейрист!” – заявив Євген.
У вас займаються діти різного віку, а в якій групі Вам найбільше подобається викладати?
Я не викладаю. Тренерська діяльність передбачає концентрацію тільки на своїй роботі. Якби я викладала, я б могла передати свої знання 20-30 дітям, а, займаючись організаційною діяльністю і збираючи собі подібних однодумців, навчаючи їх викладати правильно, ми можемо навчити більшу кількість дітей. Я вибрала саме цей шлях.
Тоді як ви добираєте тренерів? Окрім спортивних критеріїв, є ще якісь умови?
Так, обов`язково. По-перше, у нас працює психолог – два етапи співбесіди. Тренер добирається за психологічними якостями. Адже існує таке поняття як енергетичний вампір – людина, яка одержує задоволення, доставляючи страждання, біль іншим. Ми прагнемо знайти тих людей, які перебувають у гармонії самі з собою, і їм не потрібно кричати на дитину і говорити “ти поганий” або “ти неправильно робиш”, тільки для того, щоб самостверджуватися.
Ви завжди казали, що художня гімнастика вибір ваших батьків. А синові щось виберете си дозволите йому зробити самостійний вибір?
Моя позиція – кожна дитина, і мій Євген в першу чергу, - це особистість з самого народження, і я не вважаю, що маю право нав`язувати йому свій погляд. Звісно, бувають моменти, коли я хочу щось порекомендувати, наполегливо. Але якщо дитина наполегливо скаже – “ні мамо, я це робити не буду”, я відступлю. Ми зараз вибираємо викладача музики. Я Євгену прийшла і розповіла, що є такий чудовий дядя Слава, настільки живий, енергетично сильний. З дітьми він співає, грає на гітарі, на фортепіано. Якщо бачить, що увага дитини розсіялася, через 15 хвилин занять він кидає рояль, і вони починають бігати, грати в паровозик. Людина знає, як працювати з дітьми. І я запропонувала Євгену: “Хочеш спробувати?” Він подумав і говорить: “Я б хотів перший пробний урок.” Тільки після цього я його туди приведу. Якщо він скаже ні – це означатиме ні.
У нас так зі скрипкою вийшло. Мені захотілося, щоб дитина грала на скрипці. І ми так здалеку почали: дивимося телевізор - послухай, як скрипка добре грає тощо. Він погодився спробувати. Ми зайшли в музичну школу, і коли він побачив, як ця скрипка пілікає, за три хвилин сказав “ні”. Ми не маємо права нав`язувати.
Зараз до нас у студію приходять батьки нового покоління. А коли ми починали, мами і тата приводять дитину і кажуть, приміром: “Зробіть з неї олімпійську чемпіонку з художньої гімнастики.” А чому? А тому що тато був спортсменом, кар`єра його не розвинулася і у нього є нереалізовані амбіції, які він хоче реалізувати в своїх дітях. А у дитини свій шлях, своє життя, свої інтереси. Потрібно прислухатися і розкривати. А якщо бажання дитини і батьків збігається – це чудово.
Я чула, що Ви входили в одну з кримських партій. Чому Ви вирішили не залишатися осторонь політики?
Це був дуже цікавий досвід, хоч і невдалий. Коли почалися парламентські вибори, у мене було дуже багато пропозицій від різних партій. Я весь час говорила "ні", тому що насправді, якщо робити хороші справи, не потрібно бути в чиїйсь політичній силі. Що стосується Верховної Ради, міста і області я відразу сказала – ні, це виключено. Але Крим для мене - це окрема територія, це моя батьківщина, я приїжджаю туди додому – і мені так спокійно, так добре. І для Криму у мене було чітке завдання – я хотіла відкрити там повноцінну школу, продовжити справу моєї мами не тільки в Києві. Тому ми зійшлися з партією і спробували пройти блоком. Пройти не вийшло – зі школою зараз працюємо. Як я зрозуміла, політика і хороші справи, напевно, не завжди одне і й те саме (сміється).В майбутньому пов`язувати себе з політикою не хочете?
Якщо я побачу, що у мене буде можливість зробити більше, ніж я роблю зараз, то чому ні. Але конкретно зараз я розумію, що можливості поки що немає. Знову ж таки, я розумію, це буде робота, як була у мене свого часу на одному з телеканалів - 90% часу тобі потрібно боротися всередині і лише 10% піде на створення чогось.
А як на вашу думку, чи повинні спортсмени або артисти відкрито підтримувати ту чи іншу політичну силу і агітувати за неї чи залишатися аполітичними?
Я вважаю, що кожен спортсмен, кожен артист – це окрема особистість, у якої є свої принципи і цінності, і він робить те, що вважає за потрібне. Моя думка: якщо спортсмен йде в політичну силу і агітує, він агітує не за партію. Він повинен залишатися в своєму напрямі. Музикант не повинен йти заради того, щоб будувати будинки. Якщо музикант йде в політику, він повинен йти заради того, щоб щось зробити для культури України. Безумовно, він може перекваліфікуватися. Але це дуже рідкісні приклади і більше ми можемо зробити в своїй колії.
В одному з інтерв`ю Ви зізналися, що Вам бракує знання іноземних мов і навичок роботи з комп`ютером. Пройшов певний час, в якій з цих сфер зміни найбільш значні?
Як відомо, Ви прихильниця двомовності. І зараз вважаєте, що російська мова офіційно повинна бути визнана другою державною?
Звичайно. Чому ні?
А хочете, щоб дитина знала і українську, і російську?
Я хочу, щоб дитина знала стільки мов, скільки вона вважає за потрібне. Мій син спокійно переходить з української на російську, з російської на англійську. Тут підключається Євген: "Я українську знаю напам`ять". Хай він знає 10 мов. Це буде чудово.Я знаю, що завтра ви відлітаєте відпочивати, а взагалі подорожувати любите, адже під час спортивної кар`єри Вам довелося об`їздити багато країн?
Я дуже люблю подорожувати, навіть одна. Наприклад, свій минулий День народження я святкувала в Празі в гордій самоті. І одержала величезне задоволення! Можна одягнути зручне взуття, взяти пляшку води з собою (можна навіть не брати) і просто ходити і дивитися на будинки. Ось я вчора тільки йшла вулицею і дивилася на людей, які всі йдуть і дивляться або під ноги, або на людей, але не для того, щоб подивитися в очі людині, а подивитися, у що вона вдягнена, яка сумочка, які туфельки, годинник, машина. Ми не дивимося на архітектуру, на небо. Навіть я, яка працюю з дітьми і кажу, що світ прекрасний. Потрібно зупинитися, абстрагуватися від проблем і подивитися на красу цього світу. А коли їдеш за кордон, то саме там ти можеш подивитися на природу, на будинки, на людей. А всі умовності залишаються в Києві. Ось ми зараз, наприклад, їдемо до Парижа. Я хочу поїхати, подивитися, пройнятися цією французькою атмосферою. Там дещо інші люди, у них по-іншому відбувається комунікація, навіть офіціанти в ресторані по-іншому ставляться до відвідувача. Ось саме зараз хочеться якоїсь французької легкості, невимушеності.
А яке улюблене місце відпочинку, куди хочеться повернутися, або що Вас найбільше вразило?
Мене вражають всі країни по-своєму. З тих місць, куди я хочу повертатися, я дуже люблю Рим. У мене там є дуже чудовий гід, який володіє мистецтвом доносити інформацію так, щоб людина почула. Я вже багато-багато раз туди поверталася. Мені дуже сподобалася Прага. Я б хотіла туди повернутися. Париж... Тут без коментарів. І люблю південь Франції – Ніцца, Монте-Карло, але тільки не влітку, а ранньої весни і пізно восени. І, звичайно, Крим. Крим у нас настільки багатий і зовнішньою красою і якоюсь внутрішньою силою, і проміняти його на іншу країну взагалі неможливо.
Всім відомо, що Ви дружите з Лілією Подкопаєвою. А з ким ще з відомих українців у Вас склалися приятельські стосунки?
Вислів “приятельські стосунки” саме доречніший. І з Лілею у нас не дружні стосунки, а теж приятельські. Я до дружби ставлюся дуже трепетно і друзів у мене не багато, їх можна полічити на пальцях однієї руки. Але це близькі за духом люди, які не зрадять. А взагалі я спілкуюся і приятелюю з дуже багатьма людьми – відомими, невідомими, публічними, непублічними.
Після того, як ви залишили великий спорт, ви продовжуєте стежити за подіями в художній гімнастиці. І які якісні зміни Ви могли б назвати?
Ні. Я не стежу за художньою гімнастикою. Так буває, коли їси багато печива: у якийсь момент тебе від цього печива вже нудить. Цей вид спорту я дуже люблю, мені дуже подобається дивитися на грацію, але психологічно складно. Художня гімнастика залишила мені так багато травм і болю, особливо у зв`язку зі смертю моєї мами, що я просто не хочу до цього повертатися.Тема особистого життя для Вас - табу. Чому?
Слово “табу” не зовсім правильне. Мені здається, людина може бути цікава своїми вчинками. І привертати увагу інших людей за допомогою того, з ким ти спиш, це означає, що ти свої справи робиш не такими цікавими. У будь-якої публічної людини повинен залишатися якийсь свій особистий простір, де вона може відчувати себе комфортно і не створювати ілюзію успішності і щастя в сім`ї. Якщо людина щаслива – їй комфортно зі своїм другом сам на сам. Їй не потрібно привертати пресу, їй навіть не потрібно друзів навколо скликати, щоб створювати якусь бутафорію. Людина щаслива, їй комфортно і нічого для цього більше не потрібно.
Ваші творчі плани? Продовжите писати або знову шукатимете себе в чомусь новому?
Безумовно, все що ви сказали. Хочу знайти себе в чомусь новому, і пізнати себе в чомусь новому. На даний момент актуальною для мене є книга. Адже це не одна книжка, а ціла серія. Наступну книгу ми вже придумали – це буде кулінарний напрям, з конкретними рецептами. І ще я подумую відкрити дитячу серію. Безумовно, залишається також телевізійний проект. Я хочу зараз трохи розширити те, що роблю на телебаченні. І можливо створити новий формат, тільки, знову-таки, в рамках здорового способу життя. Ну, і студії, звичайно.Розмовляла Анна Ященко