Протистояння Зідан – Матерацці, нехай вибачать мені ревнителі класики за таке порівняння, це просто футбольні Моцарт і Cальєрі, які додали особливого драматизму у симфонію матчу...
ТРІУМФ ІТАЛІЙЦІВ
Збірна Італії вчетверте у своїй історії здобула титул чемпіонів світу з футболу. Більше – лише у бразильців.
Але ця країна не грає у фіналах великих турнірів, та й з корупцією щось дуже мутненько там, тому така колізія не про них. Це італійському народові доводиться розриватися між любов”ю до футболу і обов”язком поважати закон.
Дивні люди ці італійці. Здається, вони справді люблять створювати собі труднощі , а потім успішно долати їх.
У 1982 році, ледве оговтавшись від скандалу навколо договірних матчів у внутрішньому чемпіонаті, італійські футболісти блискуче перемагають на чемпіонаті світу в Іспанії, а їхній форвард Паоло Россі, відбувши дискваліфікацію, стає тут найкращим бомбардиром.
У спортивній психології тоді з”явився термін „крик Тарделлі” – це був, звичайно не „Крик” Мунка, але емоційний вибух захисника команди Італії після забитого голу у фіналі чемпіонату світу вразив світ.
А сама Італія як держава, за дослідженнями науковців, після перемоги у 1982 році, почала відчувати себе супердержавою, її економіка пішла вгору, італійці нарешті скинули з себе тягар провини за фашистську сторінку у своїй історії.
Перемога на чемпіонаті світу 2006 року навряд чи стане такою епохальною у свідомості італійського народу, проте четвертий титул чемпіонів дорого коштує – більше мають лише бразильці.
Давненько не доводилося бачити такого бурхливого і напруженого початку фінальної гри на чемпіонатах світу. Італійці, декілька разів зустрівши французів наджорстким стиком, відразу дали зрозуміти, що готові покласти на вівтар перемоги усе і навіть більше.
І навіть швидкий пропущений гол ні в чому не похитнув їхньої зарядженості – на на перемогу, а на боротьбу, бо такі профі чудово розуміють, що перемога приходить лише у боротьбі.
Французи грали чудово, моментами Зідан і його команда нагадували самих себе зразка 1998 року, але, але... Вони жодного разу протягом матчу не були близькі до перемоги, навіть після забитого пенальті, італійці, хоча й віддавали їм ініціативу, але не перемогу.
Ніхто не любить післяматчевих пенальті, навіть глядачі, але такі правила кубкових матчів – переможець має бути визнаний сьогодні і тут.
Тріумфаторами могли б бути французи, і це було б цілком закономірно. Так само як цілком закономірно перемога прийшла до італійців. Для них немає секретів у сучасному футболі, навіть більше, скажемо іронічно, для декого з гравців і тренерів нових чемпіонів світу, немає секретів і щодо переможців у матчах внутрішнього чемпіонату, але нехай у звинуваченнях у „договірняках” розбирається італійське правосуддя.
Новоспечених чемпіонів світу - Буффона, Каннаваро, Дзамбротту, Дель П`єро і Каморанезі, а також тренера Марчелло Ліппі чекають у прокуратурі у „справі „Ювентуса”.
БРОНЗА - ТЕЖ НАГОРОДА
Матч за третє місце між збірними Німеччини і Португалії видався досить тривіальним за своєю драматургією.
Така психологія спорту найвищих досягнень, де для справді великих майстрів не існує іншої нагороди ніж »золото».
Для німецької збірної це був би восьмий фінал і відповідно найвище досягнення серед усіх команд світу, включно з бразильською (!), і команда господарів чемпіонату іншої мети перед собою не ставила. Гра у групі - три перемоги, підхід до «шведського столу» в 1/8 фіналу - 2:0, начебто підтвердили амбіції збірної Клінсманна, але у матчі проти збірної Аргентини найшла коса на камінь - 1:1, виграш по пенальті. Стало зрозуміло, що півфінал проти Італії буде непередбачуваним, треба бути готовим до всього, німці протягом матчу і були готові, але секундна втрата концентрації в ендшпілі - і лише матч за «бронзу».
У свою чергу, португальці, ведені тренером Сколарі, який за чотири роки перед цим привів до перемоги своїх земляків-бразильців, виглядали досить цілісною, зіграною і кваліфікованою командою протягом усього чемпіонату. У тяжких, нервових двобоях на стадії плей-офф з Нідерландами та Англією португальці кинули все на олтар перемоги, сповна застосували свою малосимпатичну, але ефективну зброю – постійно провокувати суперника і суддів (три вилучення гравців суперника у цих двох матчах). Однак проти Франції у півфіналі аргументів забракло, авторитет Зідана висів у повітрі і зрештою матеріалізувався у роковий пенальті.
Вони спромоглися на хрестоматійну флангову атаку, 3:1, і лише тоді до картини матчу були внесені останні майстрівські штрихи.
Як їх бракувало у тому дійстві, що називалося виступом на чемпіонаті світу збірної України…
БАЖАНЕ І ДІЙСНЕ
Президент завжди з народом. Іноді має бути з ним і прямому, фізичному сенсі, якщо його цікавить таке поняття як популярність.
Ніхто не знає достеменно, якою мірою президенти Франції та Італії - Жак Ширак і Джорджо Наполітано є прихильниками футболу, за яку команду вболівають, кому симпатизують, чи роблять ставки у букмекерів, але фінальний матч чемпіонату світу вони не можуть пропустити.
Власне, як і решта політиків, які шукають популярності, і йдуть у маси, відвідуючи лікарні і свиноферми, ринки і футбольні матчі. Єдине, що відрізняє при цьому справжніх, великих політиків і політиканів-популістів, - одні намагаються не лізти з порадами і настановами туди, де не дуже розуміються, а інші можуть зробити необдумані заяви на зразок того, що ми їдемо за чемпіонським титулом і оголошують своїх футболістів ще до початку змагань найкращими у світі.
Що видається таким же недолугим, як, наприклад, спроба приклеїти до якогось сорту кави назву «аристократична». Знавцям зрозуміло, що ця кава стане аристократичною лише тоді, коли за чашку з нею візьметься родовитий аристократ, а ці футболісти будуть визнані чемпіонами лише після перемоги у вирішальному матчі.
Так само кожній розважливій людині зрозуміло, що перш ніж сказати, що цей будинок ми розберемо, резиденцію перенесемо, а кучмізм не пройде, треба порахувати, які ресурси потрібні для цього, а які є у наявності.
Олег Олійник