Судові справи були відкриті у різні роки.
Смарт-телевізори, які є практично в кожному домі, можуть непомітно збирати інформацію про своїх власників – що вони дивляться, коли і як довго, а в деяких випадках навіть записувати звук, пише BGR.
Як зазначається у матеріалі, технологія автоматичного розпізнавання контенту дозволяє телевізорам відстежувати звички перегляду користувачів у деталях. За наявними даними, зібрану інформацію компанії нерідко використовують для персоналізованої реклами або продають третім сторонам.
Ще у 2017 році Федеральна торгова комісія США та генеральний прокурор Нью-Джерсі подали позов проти компанії Vizio. За даними слідства, виробник таємно встановив на своїх телевізорах програмне забезпечення, яке збирало дані про перегляд з 11 мільйонів пристроїв. Функція автоматичного розпізнавання контенту була увімкнена за замовчуванням і щосекунди фіксувала, що дивляться користувачі, після чого ці дані продавалися рекламним компаніям для аналізу ефективності реклами. Люди не отримували належного повідомлення про збір даних, а Vizio навіть встановлювала цю функцію через дистанційні оновлення на старіші моделі. Зрештою компанія сплатила штраф у розмірі 2,2 мільйона доларів і була зобов'язана зробити свою політику збору даних прозорішою та отримувати чітку згоду користувачів.
У 2025 році генеральний прокурор штату Техас подав позов одразу проти п'яти великих виробників телевізорів – Sony, Samsung, LG, Hisense і TCL, звинувативши їх у незаконному зборі даних жителів штату. Особливе занепокоєння прокуратури викликали зв'язки Hisense і TCL з Китаєм, які, на її думку, ставлять під загрозу особисті дані споживачів. Телевізори Sony у позові назвали "системою масового стеження", яка нібито фіксує та продає дані про перегляд без відома користувачів. LG і Samsung зрештою уклали угоду, за якою зобов'язалися не збирати дані без чіткої згоди та надавати користувачам зрозумілішу інформацію. Проте судові процеси проти Hisense, Sony і TCL досі тривають.
У 2026 році п'ятеро власників смарт-телевізорів Samsung подали колективний позов проти компанії. За їхніми словами, виробник за допомогою технології автоматичного розпізнавання контенту незаконно відстежує, зберігає та продає дані про перегляд. На думку позивачів, політика конфіденційності Samsung вводить в оману і не дає користувачам повного уявлення про масштаби збору даних. У позові стверджується, що така практика порушує державні закони про захист даних і федеральний закон про захист відеоданих. Позивачі вимагають компенсації та заборони подібної практики, однак справа досі не завершена.
Ще одна подібна історія трапилась із LG ще у 2013 році, коли британський блогер виявив, що телевізор компанії передає дані на сервери LG навіть тоді, коли функцію збору даних про перегляд було вимкнено. За його словами, пристрій передавав не лише інформацію про переглянуті канали, а й назви файлів із підключеного USB-накопичувача. Компанія частково визнала проблему і випустила оновлення програмного забезпечення для моделей, у яких цю "помилку" виявили.
Раніше УНІАН розповідав, що реальний термін служби OLED-телевізорів Samsung залежить не стільки від бренду, скільки від умов експлуатації. Сама компанія оцінює ресурс OLED-панелей у 50 000–100 000 годин роботи, однак власники телевізорів на практиці називають дуже різні терміни – від 3 до 10 і навіть понад 10 років. Тести RTINGS показали, що одна й та сама модель, наприклад S95B, може почати вигорати вже за рік інтенсивного використання.