Дві історії про оренду, комуналку та несподівані витрати, з якими зіткнулися переселенки біля моря.
Болгарію донедавна вважали одним із найбюджетніших напрямків для життя на узбережжі, але після переходу країни на євро витрати помітно зросли – про це в бесіді на каналі Наталі Велесевич розповіли дві дівчини.
Юліана родом із Херсона. Після початку повномасштабного вторгнення вона спершу перебралася до Одеси, а у 2024 році разом із чоловіком переїхала до Болгарії. Певний час пара мешкала на Сонячному березі, а згодом оселилася у Варні.
Юлія обрала Болгарію з інших міркувань: до цього вона три роки прожила в Португалії, але через стрімке зростання вартості життя вирішила змінити країну. Болгарський клімат і побут виявилися набагато звичнішими, нагадуючи життя в Україні.
Юліана згадує, що до запровадження євро комунальні послуги обходилися родині приблизно у 200 левів (€100), проте першої ж зими після переходу на нову валюту сума у платіжках зросла до €200. Ціни на продукти хоч і не підскочили вдвічі, але здорожчання виявилося відчутним.
За її підрахунками, комфортний щомісячний бюджет для двох дорослих з урахуванням собаки та авто становить близько €2000, з них:
Оренда житла: ~€500
Комунальні послуги: ~€200
Продукти: ~€500
Витрати Юлії дещо вищі. За оренду двокімнатної квартири з панорамними вікнами вона сплачує близько €900. Кошик із переважно свіжими овочами, фруктами, рибою та м'ясом забирає ще €600–700 щомісяця. Комунальні рахунки коливаються від €120 влітку (через постійну роботу кондиціонерів) до рекордних €200 узимку.
Купівля нерухомості тут також не завжди вигідніша за українські варіанти: наприклад, знайомі Юлії придбали компактну квартиру площею 45 м² на Сонячному березі за €60 тисяч.
Незручностей додають суворі правила паркування. Автомобіль Юлії вже двічі забирав евакуатор – спершу біля кав'ярні, а згодом через наїзд колесом на бордюр. За повернення транспорту довелося сплатити €40–45, до того ж сам штрафмайданчик довелося шукати фактично навпомацки.
Перше враження Юлії про болгар було неоднозначним: попервах місцеві здавалися їй надто різкими. Якось працівник автомийки накричав на неї у відповідь на прохання продублювати інформацію англійською. З часом вона зрозуміла, що така експресивність – радше риса південного темпераменту, аніж неприязнь.
Юліана ж зіткнулася з відвертішим негативом. На одній із заправок, почувши українську, місцевий відрізав: "Ви тут у гостях". Іншим разом біля озера чоловік нацьковував на пару собаку та вимагав залишити країну. Водночас українка зауважує, що позитивних епізодів у неї теж було достатньо – просто негативні запам'ятовуються яскравіше.
Найскладнішим випробуванням для Юлії став стан власного здоров'я. На тлі стресу через переїзд у неї почалися панічні атаки. Призначена терапія дала зворотний ефект: за півтора тижня вживання ліків виникли виснажливі головні болі, що тривали понад місяць, а згодом додалися судоми, тремор і важке безсоння – одного разу вона не могла заснути майже п'ять діб. Коли стан став критичним і дівчина зателефонувала до швидкої, бригада на виклик так і не виїхала – їй просто порадили дістатися лікарні самотужки.
Попри цей травматичний досвід, Юлія оцінює болгарську медицину загалом прихильно, вважаючи свій випадок радше прикрим збігом обставин, аніж системною проблемою.
Раніше блогерка, яка веде канал про переїзд до Польщі, розповіла про мінуси життя у Варшаві, з якими зіткнулася особисто. За її словами, головна проблема – фінанси: висока вартість оренди й харчування з'їдає більшу частину зарплати, тож відкладати гроші на звичайній роботі практично неможливо. Також дівчина звернула увагу на якість води у Варшаві, через яку, за її спостереженнями, у неї помітно порідшало волосся, і поскаржилась на брак сонячних днів порівняно з рідним Миколаєвом.