Визволення Вінниччини посідає гідне місце в літописі Великої Вітчизняної війни. 99 дні в ночей тут гриміли запеклі бої, проливали кров героїчні сини чи не всіх народів СРСР
Визволення Вінниччини посідає гідне місце в літописі Великої Вітчизняної війни. 99 дні в ночей тут гриміли запеклі бої, проливали кров героїчні сини чи не всіх народів СРСР.
68 років тому Вінниччину визволяли від німецько-фашистських загарбників (1944). Німецько-румунський окупаційний режим на Поділлі проявив себе надзвичайно цинічно та жорстоко. Впродовж його існування та діяльності – до кінця березня 1944 р. загарбники знищили 169260 мирних жителів Вінниччини, а із замученими у вінницьких концтаборах військовополоненими мартиролог жертв становить понад 205 тис. чол., у німецьке рабство вивезено 78650 чол., у т.ч. з м.Вінниці жертвами нацизму стали 41 620 чол. і вивезено на німецьку каторгу 13 400 вінничан, з Хмільницького району – 4868, Гайсинського – 4862, Теплицького – 3892, Калинівського – 3613, Липовецького – 3125 і т.д. Станом на 1 жовтня 1948 р. повернулися в область лише 48705 осіб.
В області нацистами було повністю спалено 18 сіл, 168 – частково. На фронтах Другої Світової війни – до вересня 1945 р. – загинуло 173 400 вінничан. Народному господарству Вінницької області завдано матеріальних збитків на суму 20 млрд. крб. У визволенні Вінниччини в ході трьох наступальних операцій - Житомирсько-Бердичівської, Проскурівсько-Чернівецької та Умансько-Ботошанської – брало участь 13 армій.
ВИСОКИЙ МОРАЛЬНИЙ ДУХ СОЛДАТІВ-ВИЗВОЛИТЕЛІВ ВІВ ЇХ ДО ПЕРЕМОГИ
305-та стрілецька дивізія полковника О.Васильєва оволоділа селами Медвідкою, Чернятином, Сальником Калинівського району вийшла на східний берег Південного Бугу і почала підготовку до його форсування, 183 стрілецька дивізія полковника О.Василевського оволоділа селами Сосонка і околицями Стадниці Вінницького району. Ця дивізія була в безпосередній близькості до обласного центру, і на неї було покладено завдання визволити Вінницю. 241 дивізія генерал-майора П.Арабея заволоділа селом Тяжилів і вела бій на схід від Вінницького тодішнього суперфосфатного заводу. При цьому було знищено близько 20 батальйонів ворога, 16 польових гармат, 69 кулемет, великий склад з кулеметів та інші трофеї. 211-та стрілецька дивізія генерал-майора М.Кичаєва визволила села Лука Мелешківська, Шкуринці Вінницького району і передмістя Вінниці - Старе місто, та вийшла на лівий берег Південного Бугу і почала підготовку до його форсування в районі Сабарова.
38-ій армії належало у максимально стислі строки здійснити перегрупування військ, що в тогочасних погодних умовах було вкрай складно зробити. Проте в армії питання не обговорюються, а виконуються завдання.
ПОДВИГ ДВІЧІ ГЕРОЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
Іван Никифорович Бойко - уродженець Іллінецького району, який один із перших ступив на нашу землю, визволяючи Козятин. Він зробив це доволі оригінальним способом. Як правило, наступ ведеться фронтально, а він придумав інший спосіб. Він радянські танки вночі поставив на залізницю і наказав їхати залізничним полотном в бік Козятина. Німці подумали, що це військовий ешелон. Коли танки вірвалися в Козятин, відбувся запеклий бій, який тривав кілька днів, і німці не могли впоратися, хоч мали в резерві бронепоїзди і іншу техніку. За цей подвиг Іван Никифорович удостоєний першої зірки Героя Радянського Союзу і через кілька місяців, визволяючи Чернівці, удостоївся звання Героя вдруге. Ця героїчна людина завершила свій ратний шлях штормуючи Берлін. Це єдиний двічі Герой Радянського Союзу – уродженець нашої області.
ВИЗНАЧИТИ КІЛЬКІСТЬ ЗАГИБЛИХ У БОЯХ ЗА ВІННИЦЮ ПРАКТИЧНО НЕМОЖЛИВО
Незважаючи на це, українській армії в Сабарові вдалося успішно форсувати Південний Буг. Хмельницьке шосе в районі Лаврівки було перекрите радянськими військами. Ворог, розуміючи, що потрапляє в оточення, намагався знищити комунікації. Один із фронтовиків-визволителів розповідав, що були великі бої в районі вінницької електростанції.
Немає достеменних даних про кількість загиблих під час боїв за Вінницю. Багато імен полеглих значаться на Меморіалі Слави, в тому числі і членів партизанського руху.
Вінницька земля стала місцем подвигу десятків кращих синів Вітчизни.
Всього ж за визволення Вінницької області медаллю „Золота Зірка” нагороджено майже 150 солдатів і офіцерів. Серед кавалерів „Золотої Зірки” 5 уродженців Вінницької області. Причому, Іван Бойко удостоєний почесного звання Героя Радянського Союзу двічі.
Як зазначає Сергій Гальчак, надзвичайно складно було визначити повітряних героїв, що визволяли наш край, адже вони перемагали ворога в повітряному просторі й сусідніх братніх країн. У небі над Вінниччиною громили ворога уславлені повітряні аси І.Кожедуб та О.Покришкін, майбутній космонавт Г.Береговий, обороняли повітряний простір і уславлені соколи з Вінниччини – Герої Радянського Союзу з Іллінеччини В.Гелета, Г.Шимко, уродженець с.Демидівки Тростянецького району І.Могильчак Особливо багато льотчиків були удостоєні найвищої нагороди у 1946 році. Вінниччину визволяли три повні кавалери Ордена Слави. Перший свій орден вони отримали на Вінницькій землі. Два з них – уродженці Вінниччини (М.Костенко та О.Янковський).
28 березня наступаючі війська оволоділи останнім на території області населеним пунктом, що перебував під контролем ворога, селом Кривохижинцями Мурованокуриловецького району. Вінниччину було остаточно визволено від німецько-румунських окупантів.