Дещо з історії вінницького рок-руху…
На відкриття фотовиставки з назвою „Це Rock” запрошують 20 квітня о 17:00 всіх бажаючих до Відділу мистецтв Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.Тімірязєва (вул. Соборна, 70).
Спочатку була музика. Вінниця ніколи не страждала на відсутність хороших музикантів і свіжої музичної інформації. З 1977 року вступив у дію ще один потужний фактор рок-пропаганди.
У Вінниці з'явилися перші дискотеки. Тепер у рок-проповідників з'явилися постійно діючі кафедри.Тут безумовним лідером стала дискотечна група «Рок-машина».
МС «Борода» з DJ Буценко та DJ «Залізничник» крізь ідеологічні шеренги, повз кегебістські редути де поповзом, де перебіжками, відступаючи і знову піднімаючись в атаку, рушили рок в маси.
У 1980 році їм вдалося впевнено засісти в педінститутській дискотеці «Музичний фургон». Але вже в цей час у гуртожитку № 1 політеху повним цвітом розквітала нова міська рок-дискотека «Айвенго». На початку 1986 року при дискотеці «Термінал» був створений перший офіційний вінницький рок-клуб. Сотні молодих пошановувачів року об'єдналися разом. Але в організаційному плані це була велика «дитина».
Добре, що в обласному комітеті комсомолу начальником організаційного відділу на той час працювала Валентина Цимбал. Її сміливістю і героїчними зусиллями вже навесні наступного року був проведений перший вінницький рок-фестиваль. Ніколи до і, напевно, вже ніколи після «Радуга» не бачила такого ажіотажу.
Людей було стільки, що декому не вистачило місця всередині, і вони густо обсіли гілки могутніх столітніх дубів навколо залу. Ведучий фестивалю Анатолій Буценко перекрикував натовп шанувальників. Апаратуру збирали за принципом «з миру по нитці». Так вона десь і звучала. Але це не завадило гостям з Одеси – легендарним «Кратеру» і «Бастіону» –завоювати серця вінничан. Порадував віртуозністю гітарист хмельницького «Статусу» Сергій Казанцев. Серед подільських колективів краще за всіх виступив жмеринський «Рок-автомант».
Саме тоді, влітку 1987 року, в кіноконцертному залі «Райдуга» на сцену вийшла перша вінницька рок-група «Абстракція». Жартома її називали ще «Огірками», так як базувалася вона в клубі тепличного господарства під Калинівкою. Основою «Абстракції» були барабанщик Олег Кузьменко, вокаліст Андрій Галузінський і гітарист Едуард «Хлопчик Поні» Шматов. Нині покійний лідер «Бастіону» Ігор Ганькевич із цікавістю спостерігав за дебютантами і пророчо пообіцяв хлопцям гарне майбутнє.
Ще одне «металеве» тріо на чолі з досвідченим барабанщиком Валерієм Дятловим під назвою «Фальшстарт» запам'яталося хіба що раптово тріснутими штанами бас-гітариста. Гостьовий блок фестивалю підібрався чудовий і різноманітний за всіма напрямками рок-музики. Чого варті лише імена «Звуки МУ» (Москва), «Дикий мед» (Донецьк), «Квартира 50» (Київ).
Ленінград представляли шибайголови з «Легіону». За їх широкими спинами комфортно себе відчували і молоді вінницькі колективи. На цьому фестивалі запам'ятався дебют групи Андрія Зирянова і Паші Лашакова «ДВП». А буквально на наступний день хлопців поголили до армії.
Виступали ще «Сейф», «Крик», «Єралаш», «Камуфляж». Але найбільше користі було від виступу гурту «Династія». Кожен у залі зрозумів, що він теж може створити свою групу, і вже до наступного року вінницький рок-клуб налічував більше 30 команд. Крім цього, в «Зорі» пройшли так звані «дні популярної музики», на яких разом із джазменами Паші Шепети і такими левами бардівської сцени, як Анатолій Секретарьов і Віктор Байрак виступали рокери з «Сейфа», «Крику», «Єралашу», «Камуфляжу»,«Абстракції» і «Ешефоту». «Рок-машина» черговий раз змінила базу і осіла в гуртожитку шкіргалантерейної фабрики. Тут, в невеликому приміщенні червоного куточку, пройшов міні-фестиваль «Рок-жабник».
Вперше на ньому дебютували група «Реактор», «Крематорій», «Правосуддя», «Залізні нерви».
Ці та багато інших РОК-подій Вінниці представлені на цій виставці.