Розбираємося в основних характеристиках протитанкового ракетного комплексу українського виробництва.
Українські військовослужбовці за останній місяць, який наша країна прожила в режимі воєнного стану через повномасштабну агресію з боку Росії, провели безліч успішних операцій. Багато в чому це стало можливим завдяки сучасній техніці, яку нам не тільки постачають з-за кордону, а й тій, яка по праву є гордістю українського ОПК. Одним з таких прикладів є "Стугна-П" - протитанковий ракетний комплекс (ПТРК), розроблений київським конструкторським бюро "Луч".
Цей ПТРК українського виробництва є напівавтоматичним, з системою наведення по лазерному променю. Комплекси може вести вогонь 130-мм ракетами з різними бойовими частинами. Вони встановлюються в контейнер. Управління оператором може відбуватися дистанційно за допомогою пульта на відстані до 50 м.
На озброєнні у ЗСУ "Стугна-П" перебуває з 2011 року. Його розробку КБ "Луч" почало в далекому 2005 році.
"Стугна-П" або, як його іноді називають "український Javelin", здатний вражати танки та інші броньовані цілі. У тому числі й ті, які оснащені сучасними засобами динамічного зв'язку. Також український ПТРК може вражати й завислі літаки.
"Стугна-П" має версію для експорту. Вона відрізняється від основної використанням прицілу білоруського виробництва. "Скіф" оснащений білоруським приладом наведення, а "Стугна-П" - українським.