Аналітики JPMorgan заявили, що очікують на припинення вогню в Україні у 2025 році. На їх думку, президент України Володимир Зеленський вже до кінця другого кварталу "найімовірніше, буде змушений піти на угоду з Росією", що призведе до заморожування лінії фронту, але не буде повноцінною мирною угодою. Зокрема, вони назвали чотири можливі сценарії для Києва: найкращий сценарій - південнокорейський (ймовірність - 15%); непоганий - ізраїльський (імовірність - 20%); не найкращий - грузинський (імовірність - 50%); найгірший сценарій - білоруський (імовірність — 15%).
Якщо серйозно брати їх до уваги, то, мені здається, найбільш імовірний та оптимальний для України - ізраїльський.
Тобто, мова про те, що в нас закінчується активна фаза бойових дій, але ми не маємо ніяких документів, які фактично фіксують завершення війни як такої; час від часу відбуватимуться якісь обстріли, зіткнення, але не такі масштабні, як це є станом на сьогоднішній день...
Насправді Україні варто з такими сценаріями знайомитися, ми повинні їх враховувати, але, звісно, вони не є якимось дороговказом. Адже, з одного боку, вони виглядають досить логічно. А з іншого – вони поверхові.
В цьому сенсі, передовсім, варто розуміти, що аналітики JPMorgan, які називають усі ці сценарії, роблять це з якоюсь метою. Як працює будь-який прогноз? Сам факт його публікації деякою мірою впливає на політичну дійсність: всі починають на нього дивитися, обирати для себе якийсь оптимальний варіант, і потім частково підганяти свої дії під цей сценарій.
В даному випадку, мова йде про те, що ці аналітики працюють на найбільший конгломерат банківсько-фінансових установ. Тому вони дивляться на всі ці процеси з точки зору міцності глобальної банківської системи та фінансових ризиків. На Заході постійно так роблять. Тобто, в цих сценаріях немає нічого екстраординарного, вони зроблені за стандартною процедурою.
А от наскільки вони можуть бути реалізовані на практиці? Думаю, що в чистому вигляді жоден з них не підходить. Адже ключовий момент – припинення бойових дій і так звані компроміси - прямо залежатиме від того, які гарантії отримає Україна. А ми, вважаю, отримаємо щось таке, чого зараз немає в жодних прогнозах.
Загалом, Україна повинна напрацьовувати свій власний сценарій. Ми повинні малювати контур майбутнього, сподіваючись, що на це звернуть увагу інші країни, і вони поступово будуть під нього підлаштовуватися. При цьому, не може бути одного сценарію – можемо і маємо пропонувати кілька, зокрема, оптимальний, реалістичний і песимістичний.
Станом на сьогодні, оптимальним сценарієм для України був би вихід на лінію розмежування 2022 року.
А найбільш реалістичним є сценарій заморозки по тій лінії розмежування, яка є станом на сьогодні, в ідеалі – з присутністю потім якихось західних військ, які будуть виступати певним стримуючим фактором для Росії. Так, він, звісно, буде передбачати певні поступки з нашого боку, але найголовніше – збереження держави без будь-яких втручань Росії в нашу внутрішню політику.
І песимістичний сценарій – більша втрата територій і підписання якогось договору, за яким ми, можливо, юридично і не визнаємо окуповані території російськими, але цей договір матиме прямий вплив на внутрішні процеси в Україні. Але одразу зазначу, що я в такий сценарій не вірю, тому що для цього Росії потрібно було б ледь не перемогти і домогтися м’якої капітуляції України. Хоча він може мати місце як теоретична розробка.