За тридцять п’ять років з дня відновлення Незалежності України, українська армія пройшла трансформацію від уламка радянської системи до сучасного технологічного та боєздатного війська.
З моменту відновлення Незалежності України на початку 90-х, Росія робила усе, аби повернути такий ласий шматок назад до "імперії". Силою втримати Україну змоги не було, тому РФ роками знищувала український збройний потенціал, аби українці не мали змоги чинити спротив.
Спочатку Україна, під тиском РФ та західних країн, відмовилась від ядерної зброї. На той момент таке рішення виглядало зваженим.
По-перше, через те, що "кнопка управління" опинилась в іншій державі: стратегічна ядерна зброя була зав’язана на Москву. Тобто, технічно Україна не могла повною мірою керувати тим, що дісталось їй "у спадок". А тактичну ядерну зброю Росія вивезла з України ще у 1992 році, аби Київ не встиг встановити контроль у цій сфері.
По-друге, після розпаду СРСР Україна успадкувала ще й спеціальну "ядерну" інфраструктуру, яка потребувала значних витрат на технічне обслуговування, а коштів на це, на жаль, не було.
По-третє, Україна віддавала арсенал ядерних боєголовок не просто так, а в обмін на гарантії безпеки. У 2014-му Росія ці гарантії цинічно порушила…
Але ядерне роззброєння українців – це далеко не все, чого прагнули росіяни. Навіть без "ядерки" в України залишались потужні літаки-бомбардувальники й крилаті ракети, які могли вражати цілі на великих відстанях. І Росія - знову ж таки, як реалізацію міжнародної програми спільного скорочення загрози та зміцнення міжнародної безпеки - домоглася їх знищення або передачі собі.
Наприкінці 90-х Київ віддав Москві (формально, за "газові борги"): вісім стратегічних бомбардувальників Ту-160, три Ту-95МС та понад 570 крилатих ракет Х-55. Далі, на початку 2000-х, на українських авіабазах були знищені ще шістдесят військових літаків Ту-22М та сотні крилатих ракет.
Процес роззброєння України тривав і надалі. Так, у співробітництві з НАТО, Київ у кілька етапів утилізував "надлишки" стрілецької зброї, переносних зенітно-ракетних комплексів та боєприпасів. Росія тим часом вбудовувала своїх агентів у вищі українські політичні кола. І під керівництвом проросійських васалів в Україні відбувалося також розформування боєздатних частин армії, найкращі зразки техніки – танки, літаки, ППО - продавалися за кордон, знищувалась система військової логістики тощо.
"Свого часу ми, як країна, зробили божевільну помилку. За російський газ ми розраховувались комплексами С-300, ракетами і так далі", - коментував у 2023 році тодішній міністр оборони України Олексій Резніков.
Російський газ також став формальною причиною, через яку зрадники України Віктор Янукович і Ко у 2010 році продовжили термін перебування Чорноморського флоту РФ у Криму до 2042 року. Формальною, бо "знижка" на газ мала б діяти лише до 2019 року, а далі ніяких домовленостей про гроші за продовження перебування ЧМ РФ в Криму просто не було. Врешті, Росія й не збиралась нічого платити - використала свою військову базу як плацдарм для анексії українського півострова. І далі – для розширення зони бойових дій.
Попри все це, російське вторгнення у 2022 році Україна зустріла не зовсім "голою". Основу воєнно-морських сил складали невеликі патрульні й артилерійські катери, а також береговий ракетний комплекс "Нептун", який уже в квітні 2022 року потопив російський флагманський крейсер "Москва".
Радянський парк авіації – винищувачі, штурмовики та бомбардувальники – пройшов часткову модернізацію (покращення радарів та навігації). Та – головне – вчасно виведений з-під першого російського удару.
Були також модернізовані радянські моделі танків та бронетехніки. На озброєнні війська залишались зенітно-ракетні комплекси С-300 різних модифікацій, різні моделі САУ та реактивні системи залпового вогню (на жаль, залежні від радянських калібрів 122 мм та 152 мм).
У перші дні російського вторгнення у 2022 році показали себе й українські протитанкові ракетні комплекси на кшталт "Стугни" (також на початку року Україна отримала легкі протитанкові засоби - американські Javelin та британо-шведські NLAW)…
Та головними були люди, які усе це використовували у новій фазі російсько-української війни. Тобто, хоча Україна значно поступалась Росії в кількості важкої техніки, снарядів та авіації, бойовий досвід українців, здобутий з 2014 року, а також гнучкість, адаптивність і мотивація не пустити ворога вглиб країни, допомогли стримати перший, найважчий удар. В нагоді ставало все, що було в наявності.
"Та сама "Стугна-П" дає можливість виявити ціль на відстані 4-5 км, навіть якщо ціль замаскована, - розповідає УНІАН військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. Білинського Євгеній "Маяк" Шабло. – Це дає змогу здалеку спостерігати за ворогом, знищувати не тільки техніку, а й живу силу, навіть якщо противник перебуває в укритті".
І, хоча "Стугна" доволі важка (32 кг), на думку військових, альтернативних засобів для виконання такої роботи, свого часу, не було.
"Javelin у порівнянні зі Стугною легший, бо вона разом з ракетою потягне на всі 50 кг. Але на той момент (під час російського вторгнення у 2022 році) зі Стугною оператор міг бути в безпечному місці, а з Javelin йому потрібно було виставлятись і наводитись з установкою на плечі. Це підвищувало для нього ризик на полі бою. Водночас плюс такої роботи був у тому, що йому потрібно було лише захопити ціль, зробити постріл та відійти в укриття – а ракета вже сама полетить до цілі", - згадує капітан 38-ї окремої бригади морської піхоти ім. гетьмана Петра Сагайдачного Юрій Шпуляр.
За його словами, після того, як війна перемістилась у повітря – з активним застосуванням FPV-дронів та різноманітних важких БПЛА – використовувати такі види зброї як Javelin та "Стугна" доводиться менше.
"Вони ще актуальні для використання у сучасній війні, але постійна модифікація дронів, їх дальності та бойової навантаженості, не дає змогу потенційним цілям "Стугни" навіть дійти до зони ураження нею", - констатує військовий.
За нових умов ведення війни, на перший план вийшли і нові технології.
"Приміром, якщо порівняти радіоелектронну боротьбу зразка 2022 року й те, що ми маємо зараз, - це різні епохи. РЕБ зробив не просто крок уперед, а справжній квантовий стрибок. Українські інженерні команди, стартапи, військові, буквально, "на колінах" працювали над тим, щоб скоротити цикл від виявлення ворожих дронів до подавлення їх – до лічених секунд, від появи нової частоти ворога до оновлення прошивки наших засобів РЕБ - до кількох днів. Ті технологічні рішення та підходи, які зазвичай розробляються роками в лабораторіях ОПК, в Україні випробовуються, вдосконалюються та впроваджуються безпосередньо в бою. Стрімкий розвиток дозволяє нам виконувати задачі з більшою ефективністю та з мінімумом людей", - зазначає капітан 38-ї окремої бригади морської піхоти ім. гетьмана Петра Сагайдачного Сергій "Фокс" Любич.
Дійсно, завдяки сучасним системам РЕБ підрозділи бригади отримують надійний щит, який забезпечує ефективне придушення каналів управління та навігації ворожих безпілотників. Це дозволяє зривати штурмові дії противника й блокувати його можливості коригування артилерійського вогню.
Сергій Любич переконаний, що згодом це дозволить Україні бути найобізнанішим експертом у веденні сучасної війни.
"Ми маємо найбільший у світі масив реальних радіочастотних даних, зібраних у боях високої інтенсивності. Без цих даних неможливо натренувати жодну ефективну ШІ-модель для оборони. З великою конкуренцією виробників, розвиток уже пішов не в кількість, а в якість і здешевлення за рахунок масштабів виробництва", - зазначає військовослужбовець.
СЕО української технологічної компанії BlueBird Tech Валерій Зарубін підтверджує: якщо раніше багато чим потрібно було керувати власноруч, то зараз усе йде до того, щоб це керувалося мікрокомп’ютером замість людини.
"І, так, ці мікрокомп’ютери будуть всюди", - вважає він.
На його думку, рано чи пізно увесь світ зіштовхнеться з тим, через що зараз проходить український miltech. Однак Україна вимушено є першопроходцем багатьох рішень, тому що по нам стріляють і нам потрібно відбиватись від ворога вже.
"Ми отримуємо величезну кількість запитів від країн по всьому світу і на навчання, і на засоби. Мова і про дрони, і про антидронні системи, пов’язані зі штучним інтелектом (ШІ). Тож Україна вже зараз є лідером у defense tech індустрії, бо вже зараз навчає інші країни… Світ, мабуть, ще десятки років проходитиме той шлях, який Україна долає сьогодні", - зазначає Валерій Зарубін.
Приміром, про потребу використання українського досвіду побудови цифрової системи управління боєм та взяття на озброєння системи ситуаційної обізнаності "Дельта" у публікації американського Інституту сучасної війни при Вест-Пойнті (MWI) говорить спеціаліст з інтеграції безпілотних систем Джеймс Андреасен. Він вважає, що армії США варто "негайно укласти угоду й домовитись про розгортання системи "Дельта"", адже "чотири роки використання масштабних бойових діях надають досвід, з яким не може зрівнятися жодна вітчизняна програма".
"Система "Дельта" застосовувалася в умовах постійного використання, радіоелектронної боротьби, кібератак, виснаження сил, швидкої адаптації військ... Вона використовувалася підрозділами, які мають щодня досягати результатів", - зазначає Андреасен.
"Дельта" - єдиний цифровий контур управління бойовими діями, який повністю автоматизує та інтегрує роботу різних підрозділів 116-ї окремої механізованої бригади. І, як розповів начальник відділення комунікації ОМБр, капітан Валерій Кисельов, "Дельта" дійсно забезпечує мережево-центричну взаємодію між піхотою, артилерією, аеророзвідкою та командирами.
"Інтеграція платформи суттєво скорочує час від моменту виявлення ворожої цілі до її ураження, мінімізує ризики для бійців та виводить загальну оперативну ефективність і злагодженість підрозділів бригади на якісно новий рівень", - каже він.
І це – лише один з прикладів.
***
Ще кілька років тому українські військові у своїй роботі рівнялись на доктрину НАТО та їздили в Європу навчатись за правилами Альянсу. Сьогодні наші військові їздять до Європи вже не навчатись, а навчати.
Не так давно в НАТО з’явилось розуміння, що стратегія планування в закупівлях має зосереджуватись не на важкій бронетехніці, а на безпілотних системах та штучному інтелекті. Адже без мільйонів БПЛА, роботизованих платформ і сучасного РЕБ війна великої інтенсивності просто неможлива.
Врешті, військова доктрина НАТО, яка не так давно вважалась базовим документом, на який рівнялась і Україна, зараз змінюється, з огляду на щоденний бойовий досвід українського війська. Де-факто, ми вже стали головним співавтором нових, сучасних правил для генералів та політиків країн-членів Альянсу: як захищатись від ворогів, як вести технологічну війну та керувати військами.
Тетяна Урбанська