Речник Військово-морських сил ЗСУ Дмитро Плетенчук в інтерв’ю УНІАН розповів, навіщо Україна нищить в Криму ворожу ППО та авіацію, чому РФ стала рідше застосовувати "Калібри", та які сили і засоби кинула на захист Кримського мосту.
Попри те, що Сили оборони України змусили Чорноморський флот РФ перебазувати свої ракетоносії з Криму до Новоросійська, Чорне море залишається "сірою зоною". З території півострова ворог запускає "Шахеди" та "Іскандери", а порти Миколаївщини все ще заблоковані для судноплавства. На тлі атак Сил оборони України по Криму, які почастішали останнім часом, УНІАН поспілкувався з речником Військово-морських сил ЗСУ, капітаном 2-го рангу Дмитром Плетенчуком про поточну ситуацію в Азово-Чорноморському регіоні та в тимчасово окупованому Криму.
Пане Дмитре, що зараз відбувається в акваторії Чорного та Азовського морів? Чи змінилася там ситуація протягом останнього часу?
Ситуація в Азово-Чорноморському регіоні залишається без суттєвих змін. Кораблів в акваторії не спостерігається, здебільшого вони фіксуються у місці базування – Новоросійську (РФ). Хоча основною морською базою для Чорноморського флоту Росії залишається Крим, проте фізично кораблі не мають змоги там перебувати.
Що стосується ситуації загалом, на жаль, зараз Чорне море перетворено на суцільну "сіру зону" через постійну присутність у небі авіації противника. Й це є проблемою… Азовське узбережжя повністю окуповане, тобто ситуація там ще гірша.
Проте, є певна стабільність. Наприклад, ворожих кораблів ми вже не бачимо не тільки в західній та північно-західній частинах Чорного моря – вони майже не з'являються у його центральній та східній частинах.
Які кораблі Чорноморського флоту РФ зараз перебувають у Новоросійську?
Зокрема, там перебуває вісім ракетоносіїв ЧФ РФ: два фрегати – "Адмірал Макаров", "Адмірал Ессен", три малі ракетні кораблі проєкту "Буян-М" (всі вони мають по вісім пускових установок) та три підводні човни 636-го проєкту, які також є носіями крилатих ракет типу "Калібр".
Загалом в акваторії Чорного моря перебувають понад 50 пускових. Однак їхньої суттєвої активності не спостерігається, особливо, якщо порівнювати з початком повномасштабного вторгнення. "Калібри" застосовуються раз-двічі на місяць. Пов’язано це з деякими складнощами, у тому числі з тим, що їх змусили покинути свою основну базу – тимчасово окупований півострів Крим. А підготовка до ракетних атак – складний процес і, відповідно, деякі дії для окупантів зараз повністю перекриті саме через перебазування.
Чи наважуються росіяни наближатися до острова Зміїний? Чи зафіксовані спроби висадки на нього?
Як каже українське прислів’я: "Дурних нема". Наближатися до нього на відстань українського "Нептуна" або "Гарпуна" – охочих немає зі зрозумілих причин: це квиток в один кінець. Плюс закріпитися та утриматися на острові неможливо…
Чи проводить противник дистанційне мінування акваторії за допомогою літаків?
Станом на зараз, ні. Наскільки пам’ятаю, 25 грудня 2023 року було збито останній "Су-24", який здійснював таке мінування. Після цього росіяни такі спроби полишили. Це те, що стосується літаків. Загалом, були різні випадки. Бувало, росіяни просто викидали у море міни, зокрема українські, які вони ще у 2014 році захопили разом з Кримом. Окупанти навмисно це робили, щоб потім звинуватити у цьому Україну...
Річ у тім, що у разі, якщо морську міну скинути у море без якоря, вона спливає та починає дрейфувати за течією (у Чорному морі вона йде проти годинникової стрілки). І все, що викидається у Криму, згодом прибивається до нашого берега (материкової України, - УНІАН)… Як ви гадаєте, звідки всі ці міни беруться біля українських, румунських навіть болгарських берегів? Саме через те, що вони відчіпляються від утримувача, від якоря, або трос вийшов з ладу тощо, та починають вільне плавання.
Мін у морі вистачає, періодично деякі з них під час шторму викидає на узбережжя. Серед них є пристрої часів Другої світової та навіть Першої світової війни. Наприклад, наприкінці 2024 року ми виявили та знищили одразу шість застарілих мін, які були в акваторії з початку 1940-х років.
Чи є інформація про чисельність мін в акваторії Чорного моря?
Згідно з останніми даними Генерального штабу ЗСУ, чотири сотні. Але це дуже приблизно. Потрібна повноцінна операція з розмінування, а вона можлива лише після завершення війни. Це – складна робота, виконувати яку під час бойових дій фактично неможливо. Хоча ми це робимо…
Що вам відомо про нещодавні атаки дронів по російських портах у Новоросійську та Туапсе?
Ми не можемо підтвердити, хто саме стоїть за цією атакою. Припускаю, що внаслідок цього інциденту якусь спроможність щодо відвантаження росіяни втратили. Адже відомо, що ці порти на Чорному морі посідають третє місце за експортом нафти та нафтопродуктів РФ – торік на них припадало близько 20% від загального обсягу.
Не слід забувати про те, що теплих морів у Московії всього три – Чорне, Азовське та Каспійське (незамерзаюче море – дуже важливий фактор для судноплавства, – УНІАН). Відповідно, порти, які мають змогу працювати цілорічно, мають велику цінність. Для розуміння: у портах Новоросійська та Туапсе є по кілька нафтоналивних терміналів, де можна одночасно завантажувати декілька танкерів. Якщо вибух зачепив один з терміналів, то хоча б одне таке "парко-місце" біля причалу стає непрацюючим.
З одного боку, це небагато. З іншого – якщо підрахувати кількість незавантажених танкерів, дні простою тощо, стає зрозумілим, що таке ураження є достатньо відчутним. У будь-якому випадку, коли подібні інциденти відбуваються, порт завжди припиняє роботу.
Багато кажуть про те, що до експорту російської нафти залучені танкери так званого тіньового флоту, які відключають свої GPS-приймачі, й це не дозволяє визначити їхнє місце розташування, що небезпечно для судноплавства…
Йдеться про GPS-спуфінг (GPS визначає місце розташування судна, а GPS-спуфінг надсилає сигнали перешкод, "викривлює" реальний сигнал, – УНІАН). Москва цим постійно займається, що становить доволі велику небезпеку. До прикладу, на мапі можна побачити судно, яке ховається десь у лісі, на східному узбережжі Чорного моря. Це відбувається через викривлені координати…
Останнім часом в інформаційному просторі з’являлось кілька кейсів щодо спуфінгу, у тому числі авіасполучення. Навіть високопосадовці деяких європейських країн мали проблеми з польотами цивільної авіації саме через GPS-спуфінг (наприкінці серпня літак з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн мав приземлитися у болгарському місті Пловдив, але GPS-сигнал відключився, через що борт довго не могли посадити, - УНІАН).
Тобто Росія постійно використовує різноманітні, доволі потужні системи РЕБ, які здатні зміщувати координати. Таких інцидентів, на жаль, стає все більше, й не тільки в Азово-Чорноморському регіоні, а і на Балтиці... Питання у тому, коли це завершиться черговою трощею у морі. Коли через викривлені координати історія з розливом нафти повториться. А це обов’язково відбудеться, тому що росіянам на заходи безпеки, на екологію байдуже. Для того, щоб вберегти свої військові об’єкти, вони створюють ці перешкоди, не враховуючи того, що тут є й цивільна навігація.
Зрозуміло, що викривлений GPS на суднах так званого тіньового флоту для росіян – нормальна практика…
Що стосується "тіньового флоту", це визначення доволі умовне й морські експерти з ним не погоджуються. Адже до "тіньового", "сірого" флоту можна віднести лише ті судна, які ходять під прапором РФ та переміщуються між російськими портами. У таких одиниць навіть немає страхування, вони перебувають у жахливому технічному стані, але займатися ними ніхто не буде, бо треба постійно відвантажувати нафту... Наприклад, це такі невеликі судна класу "річка-море" з якогось НПЗ на Волзі, куди через осадку не можуть зайти великі танкери. На ці судна і перевантажують нафту. От це – реально "сірий" флот. А судна, які здійснюють експортно-імпортні операції, заходять в міжнародні порти, назвати "тіньовим флотом" доволі складно, тому що у них є власники. Й власники ці – не з Росії. Ці судна перебувають у міжнародній юрисдикції. Тому назвати їх "сірими" можна лише умовно.
Також встановлені факти, коли певні танкери, які курсують за межами РФ, перебували під неіснуючими прапорами. Тобто є такі країни, які під своїм прапором судна взагалі не випускають. Ну, немає у них такої юридичної функції – надавати свій прапор будь-яким суднам. Тобто Російська Федерація виписала ці прапори сама собі. Те саме стосується страхування – створюють фіктивну фірму та, відповідно, фіктивне страхування для певних суден...
Загалом, росіяни кричуще порушують міжнародне морське право, а питання переслідування таких суден лежить виключно у політичній площині. І можливості, щоб їх відстежити та зупинити, існують.
Якщо не заперечуєте, повернімося до атаки на російські порти. Коли вона відбулася, ви сказали, що один з дронів поводився у гавані Новоросійська, як лис у курятнику. Шо мали на увазі?
Ви бачили це відео? Хіба, це не так виглядало? Стоїть російський катер протидиверсійної оборони, а навколо нього цей дрон ходить, й нічого з ним зробити не можуть. Просто ведеться якась неупорядкована стрілянина, стає відомо про поранених, відбувається паніка… та в результаті – вибух. Тому так. Якщо дрон пройшов бонові загородження противника, спостережні пости, РЕБ, й залишається керованим в межах ворожої гавані – це лис у курятнику. Питання тільки у тому, яка "курка" йому трапиться: перша-ліпша, чи та, яку він шукає. Й все. І такі випадки вже були.
Дрон знайшов свою "курку"?
Ми б з вами про це почули. Останній кейс, який був офіційно засвідчений, – дрон Головного управління розвідки Міноборони, з яким було втрачено зв’язок. Коли росіяни намагалися його підняти з води, щоб дослідити, спрацювала самоліквідація – загинули п’ятеро висококваліфікованих водолазів-саперів РФ (Наприкінці серпня під час операції ГУР у Чорному морі один з ударних морських дронів прорвався до бухти Новоросійська. З ним через вплив ворожої РЕБ було втрачено зв’язок, він почав дрейфувати. Згодом російське командування наказало підняти безпілотник для дослідження. Виконувати завдання відправили групу з п’ятьох водолазів-розвідників ВМФ Росії, які загинули через вибух, – УНІАН). Тобто дрон просто вибухнув – фахівців, яких готують роками, які проходять особливий відбір, фактично відправили на смерть. Бо було зрозуміло, що забирати такий трофей – дуже небезпечна місія. У такому випадку дрон просто знищують, але вони вирішили ризикнути. Й ризикнули невдало.
Зараз багато говорять про перше в історії ураження двох російських літаків-амфібій "Чайка" та про те, що це означає перехід на новий рівень війни на морі. Ви з цим згодні?
Вперше в історії, але, думаю, що не востаннє (сміється)... Неможливо діяти в акваторії Чорного моря через російську авіацію, яка його патрулює, веде антидронову, протичовнову боротьбу. Так, повинен бути наступний етап, який нам дозволить отримати перевагу, усунути протидію ворога. У цьому випадку – його авіація. До речі, у певних знищених російських об’єктів є дещо спільне – вони тихохідні. Тобто гелікоптери, Ан-26, Бе-12 ("Чайка") – всіх об’єднує те, що їх можна використовувати для антидронової боротьби. І росіяни залучають авіацію такого типу, щоб відстежувати в акваторії українські морські дрони.
Бе-12 не має швидкості реактивного літака, проте на борту є оператор, який може видивлятися в морі об’єкти. Цінність "Чайки" ще у тому, що росіянам набагато безпечніше використовувати саме такі літаки, які у випадку нештатної ситуації просто сідають на поверхню води. Зрозуміло, що для того ж Ан-26 такий маневр є нездійсненим. Тому можна сказати, що літаки Бе-12 – основні вороги українських морських дронів, але, на жаль, ці два знищені – не останні. У ворога є ще інші "Чайки" й не тільки модифікації Бе-12.
Неодноразово звучала інформація, що росіяни мертвою хваткою вчепилися у Тендрівську та Кінбурнську коси. Що там зараз відбувається?
На жаль, там досі перебуває ворог. Кінбурнський півострів (косу) він використовує для завдання ударів, зокрема, по південному узбережжю Миколаївщини, найбільше дістається Очакову, Куцурубській громаді... Кінбурнська коса – стратегічна територія, з якої противник може контролювати Дніпро-Бузький лиман. Фактично, це вихід з Чорного моря, з херсонського та миколаївських портів. Ця акваторія є зоною бойових дій. Ми не можемо ці порти експлуатувати, що дуже-дуже неприємно для нашої економіки. Тому зараз маємо тільки три морські порти Великої Одеси (Одеський порт, "Чорноморськ" та "Південний", - УНІАН)…
До того ж через Дніпро-Бузький лиман зараз неможливо вийти з річки Південний Буг, бо вона прострілюється, та, крім того, там невідома ситуація з мінною небезпекою. Нагадаю, внаслідок підриву Каховської ГЕС, який росіяни вчинили влітку 2023 року, акваторія лиману постраждала, мабуть, найбільше. Туди потрапило все мінне озброєння, яке великою водою через вибух було змито з берегів Дніпра на Херсонщині. Чого тільки там не було – протидиверсійні засоби мінування, протичовнові тощо. Деякі з цих зразків навіть дісталися одеського узбережжя. Наприклад, якірні річкові міни, які мають позитивну плавучість і можуть дрейфувати доволі далеко.
Проте росіянам на цій косі теж несолодко – ми їх періодично там знищуємо, вони побоюються нашого десанту, мовляв, ми десь там висадимось і почнемо їх витискати… Проте противник не може дозволити собі залишити ці локації, бо завдяки їм він прикриває свій західний фланг.
Ну, й окремий біль – Кінбурнська коса – це унікальний заповідник, який росіяни, по суті, знищили війною. Відновлювати його доведеться десятиліттями. Якщо це взагалі вдасться – не факт, що червонокнижні тварини, птахи, що там мешкали раніше, повернуться. Не факт, що вони взагалі вижили у цьому пеклі…
Яким чином окупантам туди постачають провізію, озброєння?
Суходолом через Херсонщину. Саме на Кінбурнській косі доріг як таких немає. Вона розташована частково у Херсонської області, частково – у Миколаївський. Суходолом з’єднується саме з Херсонщиною, звідки заїхати туди можна дорогами загального користування, далі – польовими шляхами.
Тендрівська коса – фактично острів. Ми там періодично знищуємо росіян, коли вони катерами туди щось доставляють (провізію, озброєння), або здійснюють ротацію.
Щодо Криму – яка там ситуація станом на зараз?
Крим у всіх сенсах для росіян, як вони самі кажуть, – сакральне місце. Вся їхня агресія проти України почалася саме з нього. Вони використовують півострів, як форпост у морі. Запускають звідти по материковій Україні "Шахеди", балістику, зокрема "Іскандери". Звісно, в першу чергу, по півдню. Найбільше страждає Одеса, тому що використовувати балістику по Херсону та Миколаєву немає сенсу: "Іскандер" - дороговартісна система, недешеві й самі ракети. Інша справа – Одещина, яка розташована далі, а час прильоту сюди балістичної ракети доволі маленький – 1,5-2 хвилини. Відреагувати вчасно іноді взагалі неможливо – банально добігти до бомбосховища потрібно кілька хвилин.
Тобто, як бачите, для росіян Крим – територія стратегічного значення. Звісно й символічність півострова для них просто зашкалює. Як і так званого Кримського мосту... Тому в АРК щільність ППО, мабуть, набагато більша ніж на території РФ, імовірно, тільки у Москві вона щільніша. Бо противник побоюється спроб з нашого боку звільнити Крим. Недарма вони на пляжі вже вдруге (перші позмивало) виставляють спостережні пости, лінії оборони тощо. Хоча чудово усвідомлюють: жодної висадки морського десанту, як окремого виду операції, немає сенсу проводити. Це може бути тільки частина загальновійськової операції. Тобто ми маємо спочатку перейти Дніпро… Але вони все одно чекають, готуються.
Які одиниці Чорноморського флоту РФ наразі залишаються у Криму?
Доволі велика кількість. Проте, якщо розглядати саме бойові кораблі, то ті, що залишилися там, – небоєздатні. Це великі десантні кораблі, які перебувають на ремонті, середній розвідувальний корабель "Іван Хурс", який отримав пошкодження (був уражений у 2024 році, – УНІАН) і тому подібні одиниці. Вони перебувають у такому стані, що завдання по них вогневого ураження не становить для нас жодного інтересу.
Також на півострові велика кількість допоміжного флоту, суден забезпечення, які входять до складу Чорноморського флоту РФ, однак не несуть якоїсь загрози… В Криму залишається багато катерів протидиверсійної оборони типу "Грачьонок", "Раптор" тощо, які виконують завдання з охорони пункту базування. Вдень, вночі вони виходять на зовнішній рейд, дивляться, щоб не було заходів наших дронів, якихось диверсантів тощо. Однак, повторюсь, це не бойовий флот та жодної загрози їхнє озброєння у вигляді кулеметів для нас, станом на зараз, не становить.
Які цікаві цілі є в Криму для Сил оборони України?
Там вистачає військових об’єктів – пунктів постійної дислокації військ, місць зберігання техніки, місць перебування особового складу. Не слід забувати, що з 2014 року росіяни активно вкладалися у розбудову військової інфраструктури в Криму. Навіть відновлювали покинуті об’єкти, які не працювали з часів розпаду СРСР. Протягом цього періоду, щонайменше до 2022 року, вони побудували на півострові доволі велику військову інфраструктуру.
Окупанти називали Крим "непотопляемым авианосцем", тому що там – п’ять військових аеродромів, де "все злітає та сідає". Недарма росіяни обрали цю локацію: фактично вони можуть працювати звідти по всій акваторії, що й робили раніше…
Півострів для них завжди був дуже важливим "майданчиком". Пункт базування у Новоросійську немає тих переваг, які має Крим. Моряки неодноразово скаржилися на те, що зайти та вийти з цього російського порту не так просто, як з Севастополя. Особливо, коли у жовтні починаються шторми, через які до середини весни навігація ускладнена.
Чи відомо, які найбільші проблеми в окупантів у Криму?
Проблем вистачає. Вони почалися одразу у 2014 році, а зараз лише посилилися. Це нестача пального, й нестача води – чергове посушливе літо далі робить свою справу. В екологічному сенсі окупанти продовжують варварську експлуатацію Криму (бо викачувати воду – варварство) й це призводить до того, що солончаки підіймаються... (Зараз у Криму пропагують буріння свердловин, що, на думку науковців, призведе до засоленості землі, бо вода, яка видобувається з глибин, тягне за собою мінеральні солі, - УНІАН). Звісно, у майбутньому це матиме серйозні екологічні наслідки. Фактично окупанти просто перетворюють Крим на ту пустелю, якою він був до того, як за нього взялися українці.
Нещодавно з’явилась інформація про те, що залізничну гілку, яка проходить Кримським мостом, росіяни знов почали експлуатувати для перекидання військових вантажів через проблеми з залізницею, яку вони побудували вздовж інших окупованих територій України. Чи відомо, що саме транспортували на півострів?
Ми не можемо підтвердити, що мостом запускають потяги з бронетехнікою або з пальним. Все ж таки, ворог розуміє, що його експлуатація після серйозних уражень у такому режимі є небезпечною (споруда може не витримати, - УНІАН).
Так, у росіян виникли проблеми з логістикою. Вони тривалий час розбудовували залізницю з Ростова до Джанкоя на південних окупованих територіях України – Запорізькій, Донецькій, Херсонській областях. Саме з цим логістичним каналом й виникли труднощі – зараз залізниця стоїть… Про те, що так станеться, я казав, ще коли її будували. Є один великий для окупантів мінус, а для нас – плюс – це близькість залізниці до лінії бойового зіткнення. Це набагато ближче, ніж Кримський міст, тому й уражати там цілі легше… Як бачимо, так й відбулося та відбуватиметься надалі.
Як вони захищають Крим, зокрема, міст?
Кримський канал фактично перегороджений, окупанти виставляють і бонові, і баржові загородження – все максимально перекрито... Яким чином останнього разу міст було уражено, досі для більшості залишається загадкою (у червні поточного року СБУ активізувала понад 1 тонну вибухівки, встановленої під водою, через що було пошкоджено одну з опор, - УНІАН). Адже росіяни дуже серйозно підійшли до питання безпеки цього об’єкта і знайти там якусь шпарину та влаштувати вибух – вищий рівень майстерності, планування… Уявіть, окупанти протягом дуже тривалого часу топили в акваторії різноманітні об’єкти саме для того, щоб унеможливити подібні дії. Там постійно працює берегова охорона ФСБ, відстежується підводна обстановка... З суходолу на міст заїхати без перевірки неможливо – навіть самі росіяни постійно скаржаться, що потрапити на нього – як перетнути державний кордон. З повітря ця локація прикрита дуже щільно. За цим вони слідкують доволі серйозно і, мабуть, це єдина причина, чому ця споруда ще досі стоїть.
Військові бази так само прикривають загородженнями, ППО і, звісно, є катери, які патрулюють входи до бухт. У першу чергу, до Севастопольської, щоб уникнути можливих "сюрпризів" з нашого боку.
Яким чином росіяни там "прикриваються" з повітря?
Чим завгодно: від дронів і до авіації оперативно-тактичного рівня. Тобто є безпілотники, які ведуть розвідку, є ударні дрони, які, крім розвідки, можуть завдавати ударів. Це "Форпост", "Оріон" та іранський Mohajer-6… У повітрі можна побачити весь авіапарк московщини – від усіх моделей гелікоптерів до представників "сімейства" конструкторського бюро Сухого. Навіть Су-57 (російський винищувач 5-го покоління, – УНІАН) періодично з’являвся у супроводі інших літаків… Тому тут ми можемо лише покладатися на наших колег з Повітряних Сил...
Хоча і ВМС є частиною протиповітряної оборони, особливо, коли мова йде про Одесу. Адже дрони заходять з боку Чорного моря й робить це ворог невипадково – з води нам відбивати атаки набагато складніше. Якщо у поле можна загнати пікапи з мобільними групами, то на морі – це лише кораблі чи катери. І ми ці цілі зустрічаємо першими. Така ж ситуація на Київщині, де дивізіони нашої річкової флотилії відбивають атаки дронів-камікадзе, які йдуть вздовж річища річки Дніпро – таку практику вони теж періодично застосовують…
Складно ще й тому, що на воді хитавиця?
Так. Але у будь-якому разі вибору ми не маємо, бо Одеса закінчується урізом води – тут розпочинається наше Чорне море. Щоб максимально убезпечити місто від уламків, ми маємо відбивати усі атаки в морі. Що ми й робимо.
Чи можна казати, що атаки Сил оборони по об’єктах ППО противника, полігонах, які розташовані, зокрема, в окупованому Криму, це розчищення шляху для інших задач? Можливо, до знищення Кримського мосту?
Якщо ви хочете вплинути на ворога на його території, або на своїй території, яку противник окупував, у першу чергу, потрібно позбутися усіх перепон. Це надасть можливість отримати перевагу у повітрі (адже це, відповідно, означає і перевагу на землі). Для того, щоб її отримати, треба позбутися ворожих засобів протидії, тобто знищити ППО. Тому це - пріоритетна ціль, з якої починається будь-яка інша дія.
Доводилося чути, що, у випадку звільнення Криму, російська армія посиплеться. На вашу думку, чи дійсно так може бути?
Деякі аналітики так вважають, і в цьому є сенс. Тому що звільнення Криму може мати серйозний ідеологічний вплив, стратегічний і тактичний. Дуже важливо, коли ви забираєте у ворога великий аванпост, який йому дозволяє впливати на театр бойових дій, або втілювати свої плани в певній частині морської акваторії. Крим – це своєрідний ключик, який може стати "консервним ключем" для російської "імперії".