Історія із російським винищувачем "п’ятого покоління" вкотре демонструє, що країна, яка не вміє виробляти смартфони і малолітражні авто, тим паче не зможе "подужати" сучасну бойову авіацію.
"Об'єднана авіабудівна корпорація" завершила 2025 рік без офіційних поставок нових винищувачів Су-57 Повітряно-космічним силам (ПКС) РФ. Це стало справжнім холодним душем для мешканців сусідньої країни, які звикли до "показухи".
Про проблеми у виробництві літака відомо давно, проте до останнього часу у росіян залишалися сподівання, що Су-57 покладуть "під ялинку" – зазвичай саме так російські військові і отримували нові літаки.
Партії були невеликими і складалися із кількох машин. У 2025-му традицію зламали – не було навіть цього.
Російська "невидимка" має довгу історію. Виробляти літак почали у 2019-му, а про передачу військам першого серійного зразка повідомили наприкінці 2020 року.
Винищувачі передавали російським силам у 2021-му, 2022-му, 2023-му та 2024 роках. Остання на сьогодні офіційна поставка Су-57 армії РФ відбулася в грудні позаминулого року.
Навесні були оприлюднені фотографії двох винищувачів Су-57 ПКС РФ, зроблені на початку квітня 2025 року в новосибірському аеропорту Толмачево. Вони мали бортові номери "25 червоний" (реєстраційний номер RF-81796) та "26 червоний" (реєстраційний номер RF-81797).
Ці фото породили спекуляції щодо нових літаків, які нібито здійснювали перельот з Комсомольського-на-Амурі авіаційного заводу до європейської частини РФ (з проміжною посадкою в Толмачево).
Станом на сьогодні це припущення неможливо ані підтвердити, ані спростувати. Навіть якщо це дійсно були нові літаки, падіння у об’ємах постачань є дуже великим – зазвичай ПКС передавали щонайменше кілька партій Су-57 на рік.
Одне з головних питань можна сформулювати так – скільки винищувачів отримали росіяни за всі роки?
На основі відкритих даних можна припустити, що на початок 2024 року за контрактом від 2019-го росіяни побудували 22 серійних Су-57. З урахуванням партій, переданих у позаминулому році, зараз вони мають близько 30 серійних винищувачів.
В деяких джерелах можна зустріти тезу про більшу кількість побудованих Су-57, але ця цифра включає в себе прототипи.
Іншими словами, тут є певна маніпуляція, адже йдеться не про бойові літаки, а про тестові зразки з різним набором обладнання. Принаймні деякі з них дуже далекі від серійних зразків.
Сьогодні мало хто пам’ятає, але плани у росіян були майже "наполеонівськими".
Кремлівське Міноборони хотіло отримати 76 серійних машин до 2028 року. Зараз це виглядає майже як фантастика, хоча, наприклад, США та Китай вже будують винищувачі п’ятого покоління сотнями.
Так, F-35 на сьогодні побудували у кількості більше 1200 літаків, а китайських Chengdu J-20 - вже понад 300 одиниць. На підході масове виробництво ще однієї "невидимки" – J-35 від китайської Shenyang Aircraft Corporation.
Доцільність програми ПАК ФА (Перспективний авіаційний комплекс фронтової авіації), за якою створили Су-57, є питанням дискусійним і потребує окремого огляду.
Якщо коротко, то можна виділити кілька технічних проблем літака:
Попри, на перший погляд, депресивну (для РФ) картину, ці недоліки не є абсолютно критичними. Майже всі їх можна виправити, що вже частково зробили росіяни.
Наприклад, вони інтегрували деякі типи нової зброї до внутрішніх відсіків та встановили у повітрозабірники коаксіально-радіальну решітку, яка покликана зменшити радіолокаційну помітність літака.
Можна сказати простіше – на відміну від сумнозвісної "Армати", винищувач Су-57 не можна вважати провальним у повному сенсі цього слова. Це, скоріше, літак із великою кількістю недоопрацювань. Далеко не найгірше з того, що могла створити Росія.
Тому навряд чи зупинка (або призупинення) постачань пов’язана із технічними недоліками літака. Питання, вочевидь, полягає в іншому.
Як це не дивно, але відсутність нових Су-57 може бути спричинена ситуацією на міжнародному авіаринку.
Ще до моменту першого польоту літака Москва робила все можливе, щоб вивести Су-57 на міжнародну арену. Одного разу їй це майже вдалося (ключове слово – "майже").
У 2008 році "Об'єднана авіабудівна корпорація" та індійська Hindustan Aeronautics Limited підписали контракт про спільну розробку та виробництво винищувача п'ятого покоління на базі Су-57. Експортна модифікація навіть отримала назву – Fifth-Generation Fighter Aircraft (FGFA).
Проте, на Москву очікувало величезне розчарування. У 2018 році Індія вийшла із спільного проєкту, адже дійшла висновку, що літак не відповідає вимогам п’ятого покоління. Був великий скандал, але росіяни проковтнули образу.
Звісно, відсутність експортних замовлень кидала гігантську тінь на статусний проєкт Кремля. Тому в останні роки він робив все можливе, щоб продати Су-57 хоч комусь.
Нарешті, коли всі вже поставили хрест на експортних амбіціях літака, несподівано з’явився покупець. У лютому 2025 року стало відомо, що ним став Алжир, який традиційно виказував інтерес до російської авіатехніки.
У листопаді 2025 року "Об'єднана авіабудівна корпорація" заявила, що поставила на експорт перші два винищувачі Су-57Э (експортна версія літака).
"У 2025 році інформації про передачу Су-57 для російських сил не було, але були дані щодо передачі літаків для армії іншої країни, – говорить УНІАН авіаційний експерт Богдан Долінце. – Інформація при цьому не уточнювалася, питання залишилося відкритим. Можливо, що це були виключно заяви і фактичної передачі не було".
Восени у західних ЗМІ розійшлися добуті хакерами дані російської корпорації "Ростех". Якщо вірити їм, Алжир дійсно замовив 12 винищувачів Су-57.
Мізерна кількість літаків свідчить не стільки про інтерес до Су-57, скільки про можливі корупційні мотиви. Водночас, для російського ОПК навіть 12 літаків стали викликом – за поточних темпів виробництва виконання контакту могло розтягнутися на довгі роки.
З огляду на це, росіяни могли переорієнтуватися із виробництва Су-57 для власних ПКС на виготовлення експортних моделей.
На перший погляд, в умовах війни такий підхід є абсурдним і навіть шкідливим.
Проте, насправді Кремль міг керуватися прагматичним (і навіть дещо цинічним) розрахунком – залишити свої ПКС без нових Су-57, зате показати світу, що літак користується попитом, і його можуть виробляти на експорт.
Варто сказати, що сьогодні Москві є чим вести війну.
Головною робочою конячкою росіян виступає аж ніяк не Су-57, а Су-34,. Саме він скидає на Україну бомби із Універсальними модулями планерування і корекції (УМПК) і саме його застосовують для запусків тактичних ракет Х-38МЛ.
Кремль робить все можливе, або збільшити виробництво Су-34.
Відомо, що у 2025 році російська армія отримала щонайменше 14 нових Су-34 та приблизно стільки ж Су-35. Це більше, ніж у 2024 році, хоча й суттєво менше, ніж у кращі для Москви часи, коли вона ще не зіткнулася із санкційним тиском.
Практичної необхідності у Су-57 у контексті війни проти України Москва не має. Її генералам не потрібен недолітак, який не здатен вплинути на перебіг бойових дій. Це вже не кажучи про репутаційні ризики, які несе в собі втрата навіть одного такого винищувача.
Як би там не було, ситуація далека від "нормальної". Країна, що претендує на звання регіональної наддержави, повинна мати можливості виробляти літаки як для себе, так і для своїх союзників.
Росія може це робити, але лише коли мова про морально застарілі літаки четвертого покоління, такі як вищезгадані Су-34 та Су-35. Які фактично є лише модернізованою версією Су-27 радянської розробки.
Незалежно від того, чи правдиве припущення щодо переорієнтації на зовнішній ринок, очевидно одне – виробництво Су-57 стикається із колосальними труднощами. Викликів дуже багато, але експерти зазвичай виділяють кілька з них.
"Якщо говорити про ключові обмеження та виклики для виробництва Су-57, то основним фактором є критична залежність від західних комплектуючих, – вважає Богдан Долінце. – Мова йде як про самі компоненти – електроніку, чіпи, тощо, – так і про засоби для виробництва. Це відповідні компоненти для західних станків та обладнання, які використовують при виробництві цього літака".
То чи можна казати про крах програми? Ймовірно, не слід поспішати із такими висновками. Скоріше за все, в майбутньому ми ще побачимо як експортні Су-57, так і машини, які підуть до Повітряно-космічних сил РФ.
Водночас їхня кількість буде такою, що не дозволить говорити про перехід повітряних сил РФ до п’ятого покоління. Він відбудеться лише у тому випадку, якщо росіяни почнуть масово закупати китайські літаки, такі як J-35.
Для цього їм доведеться переступити через власну гордість, адже цей крок водночас перекреслить усі наративи про "передову аерокосмічну країну" – один з небагатьох козирів, які ще залишились у пропагандистів Кремля.
Ілля Ведмеденко