Храпчинський пояснив, чи справді російська система С‑500 "Прометей" здатна збивати все - від стелс‑літаків до гіперзвукових ракет і навіть супутників.
У російському новинному просторі С‑500 "Прометей" подають як проривну систему ППО, здатну збивати все від стелс‑літаків до гіперзвукових ракет і навіть супутників. Авіаексперт Анатолій Храпчинський розповів УНІАН, наскільки ці заяви відповідають реальності, що насправді стоїть за гучним піаром та чи здатна ця система змінити хід війни.
Які реальні технічні можливості С-500 щодо виявлення та перехоплення повітряних цілей порівняно з рекламними заявами РФ?
У російській пропаганді С-500 "Прометей" подається як універсальна "зброя майбутнього": система, що нібито бачить цілі на 600 км, здатна одночасно боротися зі стелс-літаками, гіперзвуковими ракетами та навіть супутниками, поєднуючи в одному комплексі можливості Patriot і THAAD. У реальності ж ці заяви значно перебільшені, наголосив Храпчинський.
"По малопомітних і маневрових цілях - дальність виявлення суттєво скорочується, стабільний супровід і наведення без зовнішнього цілевказання - проблемні, а підтвердженої бойової ефективності в умовах сучасної війни С-500 - не має. Показово, що ще на етапі розрахунків перехоплення супутників російські інженери фактично визнавали нестачу точності й пропонували "вирішувати" цю проблему ядерною бойовою частиною - тобто компенсувати це потужністю вибуху.
Наскільки ймовірно, що С-500 може ефективно перехоплювати західні винищувачі-стелс (F-22/F-35)?
"Ймовірність низька. Стелс-літаки поєднують спеціальну геометрію планера, матеріали, що поглинають радіовипромінювання, внутрішнє розміщення озброєння та системи активної протидії, як от підвісні або вбудовані контейнери РЕБ, які працюють у тих самих діапазонах, що й ворожі радари. Все це створює перешкоди та "ламає" супровід", - пояснив Храпчинський.
У результаті, за його словами, проблемою для ППО є не просто "побачити ціль", а втримати її на супроводі достатньо довго для точного наведення ракети. Саме тому однією системою - навіть формально потужною - тут не обійтися, зауважив авіаексперт.
Він додав, що у західних країнах протиповітряна оборона працює як єдина мережа: радари різного типу, літаки дальнього виявлення, електронна розвідка, винищувачі, РЕБ і навіть супутники доповнюють один одного. У С-500, попри гучні заяви, немає підтвердження, що система здатна ефективно працювати в такій багаторівневій схемі.
Які основні обмеження та проблеми боєготовності С-500 на сьогодні?
"Основні проблеми сьогодні лежать в реальній спроможності Росії довести її до робочого стану. По-перше, це надзвичайно дорога система, яку неможливо виробляти масово. Власне тому та кількість С-500, що є, не може створити суцільне прикриття. По-друге, значна частина критичних комплектуючих, зокрема для сучасних радарів і систем обробки даних, для РФ або недоступна, або замінюється спрощеними аналогами", - вказав Храпчинський на недоліки у розробці.
По‑третє, за його словами, для роботи таких комплексів потрібні дуже потужні обчислювальні системи: швидкі процесори, складне програмне забезпечення й точні алгоритми обробки сигналів. А саме в цій сфері Росія мала проблеми ще задовго до війни.
Як би ви оцінили здатність С-500 перехоплювати гіперзвукові та балістичні цілі?
"Це виглядає значно переконливішим на папері, ніж у реальності. По балістичних цілях (без складного маневру і з відомою траєкторією) С-500 теоретично може створювати загрозу, але й тут немає відкрито підтверджених бойових результатів. Що ж до гіперзвукових цілей: маневровість, висока швидкість вимагають надточних сенсорів, швидкої обробки даних і стійкого мережевого цілевказання, чого РФ, як я вже зазначив бракує", - пояснив експерт.
Чи можна сказати, що С-500 - просто інструмент пропаганди, ніж реальний "геймченджер" сучасної війни?
"Так, у нинішньому вигляді це значно більше виглядає як інструмент пропаганди. Росія намагалася подати його як вершину інтегрованої системи - з об’єднанням наземних радарів, ПРО, ППО, засобів РЕБ і навіть авіації дальнього радіолокаційного виявлення на кшталт А-100. Але саме на цьому рівні амбіції й зламалися: А-100 фактично застряг у затяжній і болісній розробці, мережеву архітектуру так і не довели до стабільного робочого стану, а без цього С-500 втрачає сенс як "система систем", - каже Храпчинський.
У результаті, за його словами, ми бачимо типовий російський сценарій - спробу видати бажане за дійсне.
"Тому С-500 сьогодні - це радше не "game changer", а "game over", який намагаються продати як щось сучасне, приховуючи провали", - підсумував він.