Події останніх днів стали для українців дійсно приголомшливими. США фактично приєднались до РФ у намаганні схилити Україну до капітуляції. Але, з огляду на апетити Кремля, до американської "зради" варто готуватись і Європі.
Колись Вашингтон та Москва обіцяли Києву захист в обмін на відмову від третього у світі ядерного арсеналу. Проте від Росії Україна отримала анексію, окупацію своїх територій та повномасштабне вторгнення. А США, замість зупинити агресора, фактично стали на його бік, щоб на п’ятому році спроб "взяти Київ за три дні" допомогти РФ та примусити Україну до капітуляції.
Спочатку президент США Дональд Трамп ухвалив рішення послабити санкції щодо експорту російського дизельного палива і неочікувано звинуватив Україну в тому, що у світі (і в Штатах зокрема) зросли ціни на нафтопродукти. Мовляв, Київ завдає ударів по російських нафтопереробних заводах, і це напряму впливає на здорожчання дизелю для американських фермерів.
Отримавши шквал критики навіть від своїх однопартійців, президент США пішов далі: оголосив, що Україна і РФ погодились на "енергетичне перемир’я". При цьому, за даними американських медіа, суть цього перемир’я в тому, щоб обидві сторони перестали атакувати НПЗ один одного. І той факт, що в Україні НПЗ не залишилось ще після російських атак 2022 року, знову нікого не збентежив.
"Він хоче, щоб Україна припинила атаки на російські нафтопереробні заводи. Ці удари мали реальний вплив на війну, і припинення їх - це подарунок Путіну…", - прокоментував ситуацію сенатор-демократ Марк Келлі.
На початку поточного тижня "примус до миру" набув нових форм: прицільні обстріли тилових міст російською балістикою викликав у українців підозри, що партнери перестали ділитись з нами розвідувальною інформацією, зокрема про пуски балістичних ракет з РФ.
А в ніч на 14 жовтня, додатково до попередніх проблем з інформацією про застосування Росією балістики, американська компанія SpaceX запровадила в Україні обмеження швидкості роботи терміналів Starlink під час руху. За словами радника президента України Сергія "Флеша" Бескрестнова, обмеження стосується "військового пакету" послуг StarShield і встановлено на швидкість 100 миль на годину (у різних підрозділах військові підтверджують, що термінали втрачають зв’язок, коли швидкість перевищує поріг від 70 до 160 км/год). При цьому, Сили оборони не отримували попередження про таке обмеження, і це призвело до зриву низки місій.
"Очевидно, що ця дія не може бути збігом і пов’язана з поточною політичною ситуацією", - додав Бескрестнов.
Втім, це впливає не лише на можливість України завдавати уражень ворогу БПЛА середньої дальності (Мідлстрайки). Starlink також використовується перехоплювачами, які захищають українські міста від російських "Шахедів" та "Гераней".
"Без цього захисту російські дрони влучатимуть у житлові будівлі, лікарні та школи, як в легкі мішені. Будьмо чесними: кров українських дітей буде на руках власника та всієї команди цієї американської компанії", - звертає увагу відома українська правозахисниця, очільниця ГО "Центр громадянських свобод" Олександра Матвійчук.
Чи то розпал виборчої кампанії (3 листопада в США обиратимуть 435 членів Палати представників і 35 сенаторів), чи посилення страхів щодо розпаду Росії з одночасним зменшенням можливостей тиску на Кремль, але Дональд Трамп та його адміністрація дедалі частіше ігнорують реальний стан речей на російсько-українському фронті і керуються в своїх рішеннях інтересами, далекими від інтересів не лише України, а й самих США. Не кажучи вже про інтереси Європи, яка серйозно готується протистояти розширенню російської агресії.
"Ми втрачаємо сильного партнера", - сказав президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю одному з найвпливовіших британських журналістів Пірсу Моргану.
І, схоже, в Європі це також бачать і починають розуміти. Так, за інформацією Financial Times, одні лідери країн ЄС занепокоєні, що "дизельний конфлікт" Трампа може, врешті, вплинути й на безпеку Європи, а інші вже прямо зазначають, що геополітичні цілі США більше не збігаються з європейськими, тож треба позбавлятись залежності від забаганок Білого дому.
"Розбіжності між підходами Вашингтона та європейських столиць стають дедалі помітнішими. Проте говорити про остаточний розкол Заходу було б передчасно, - вважає генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун. – Однак важливим є широкий безпековий контекст".
Тобто, варто звертати увагу і на публікації про можливе постачання російських ракет Ірану, і на заяви про втручання Росії в політичні процеси в Європі (одна з останніх заяв – щодо намагання РФ вплинути на референдум Brexit у 2016 році - озвучена британським прем’єром Енді Бернемом), і чи не найгучніший шпигунський скандал у Німеччині (на початку жовтня за підозрою у державній зраді та передачі секретної інформації, в тому числі, ймовірно, Росії, затримали колишнього керівника Федеральної розвідувальної служби Августа Ганнінга), і пропозиція Литви для ЄС: визнати російську військову розвідку терористичною організацією…
"Усе це свідчить про те, що російська загроза давно вийшла за межі українського фронту. Йдеться про ширший комплекс військових, розвідувальних, економічних та інформаційних загроз міжнародній безпеці", - підкреслює Віктор Ягун.
І саме на цьому тлі за президентства Трампа відбувається розворот США від Європи та, фактично, послаблення оборонного союзу – НАТО. Хоча офіційно Вашингтон продовжує декларувати відданість Альянсу, дії говорять про інше.
Зокрема, США вже дали зрозуміти, що в Європі буде зменшена кількість американських літаків, безпілотників та кораблів. При цьому, міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус ще влітку, під час навчань НАТО у Литві, попередив, що неузгоджене згортання американської присутності може утворити небезпечні прогалини в системі стримування Альянсу.
Ці "прогалини", до речі, видно вже. Поки під прикриттям "оптимізації" США скорочують американський контингент в Європі, Росія завдає удар за ударом. Приміром, Штати відкликали близько 800 своїх військовослужбовців США з Румунії, і в регіоні почастішали атаки росіян в морі та у небі.
Так, за даними Міністерства оборони Румунії, лише з початку 2026 року біля румунського кордону було зафіксовано понад 80 атак російських дронів. Також задокументовано 30 випадків безпосереднього порушення повітряного простору країни російськими БПЛА.
Проте і Вашингтон, і НАТО реагують на це доволі стримано. Мовляв, в Альянсі не бачать ознак "навмисного нападу" Росії на членів НАТО.
Насправді, поки великі гравці в Альянсі чекають на якусь "велику війну", деякі країни ЄС і НАТО на собі відчули, що вторгнення відбувається вже.
Нещодавно група невідомих у масках проникла на територію Латвії з Білорусі, вкрали камери відеоспостереження, вивели з ладу розподільну шафу і повернулися, звідки прийшли, ще до прибуття латвійського прикордонного наряду. Тож, за словами міністра внутрішніх справ Латвії Яніса Домбрави, цей інцидент – диверсія, спрямований напад. Адже перед цим (як підозрюють латвійські правоохоронці – з метою відволікання уваги) група з двох десятків нелегалів під керівництвом озброєних чоловіків демонстративно штурмувала кордон.
"На відміну від багатьох попередніх випадків, цього разу провокація була особливо демонстративною та агресивною", – зазначив латвійський чиновник.
Та насправді сталося те, про що Україна попереджає вже давно.
"Путін не став чекати 2029 року, коли, за оцінками аналітиків, Альянс має підготуватися до відсічі російської загрози. Навпаки, він прискорив фазу початку гібридного нападу на Європу", - коментує ситуацію підполковник 1-ї окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна Тарас Березовець.
За його словами, Путін провів розвідку боєм і отримав обнадійливі результати: "Операція була вдалою, значить, нова атака проти Латвії, Естонії та Литви більшого масштабу вже відбудеться найближчим часом. Ймовірні точки прориву - Даугавпілс і Нарва".
Таку думку розділяє український історик Олександр Зінченко: "Не здивуюсь, якщо відбудеться ще одна "СВО" - "Нарва за три дні"".
За його словами, Трамп перейшов на бік Путіна, це розв’язує Путіну руки і означає, що НАТО, фактично, перестало існувати.
Прогнози, при цьому, доволі невтішні. Адже, за таких умов, по-перше, варто чекати на вимоги припинення допомоги Україні. Найімовірніше, Трамп тиснутиме й на ЄС, вимагаючи швидких рішень, аби продемонструвати, що він досягнув мирної угоди в російсько-українській війні.
По-друге, не забариться і нова хвиля активізації ультраправих по всій Європі, для яких гасла "Це не наша війна!" будуть актуальні не лише щодо України, а й щодо країн Балтії чи Польщі.
Тож у найближчий час залишається розраховувати тільки на логіку, зваженість і розсудливість лідерів Європи, а також витримку Сил оборони України та українського тилу.