Місяць на переговори: чому Трамп так поспішає

Отже, президент США Дональд Трамп "хотів би", щоб російсько-українська війна завершилася через місяць. І, ймовірно, буде тиснути на Зеленського.

Але виникає питання: "А що, якщо ні?". Відповідь – зміна формату і втрата Сполученими Штатами ролі "лідера процесу". Чому? Коротко нагадаю, що писав і говорив щодо мотивації Трампа.

Для нього завершення (точніше замороження) цієї війни під своїм "керівництвом" переслідує три основні цілі:

1. Заробити на обох сторонах. З Україною вже є договір про ресурси, вкрай вигідний для США (щодо України утримаюся від оцінок). Є пропозиції від РФ щодо економічних програм. І є (в тому числі в пунктах мирних планів) можливість розпоряджатися частиною грошей на відновлення України. Профіт.
2. Підтвердити справедливість тези America First. Не з точки зору морального лідерства – аж ніяк. А з точки зору формування майбутнього світового порядку і конкуренції з КНР. Якщо США і тільки США є ментором і модератором процесу, то місце інших геополітичних гравців, умовно, "у глядацькій залі". Ну, або, в якості гаманців, які платять за виставу MAGA.
3. І знову конкуренція з КНР - "зіграти в Росію проти Китаю". Тобто, використовувати програми співпраці з РФ, щоб посилити (в регіоні) Кремль і підштовхнути його до виконання ролі сили, що стримує зростання впливу КНР.

У цій формулі в переговорах щодо припинення війни немає місця іншим гравцям. У тому числі, державам Європейського Союзу. Вони просто повинні "платити і мовчати".

Але в такій формулі є слабке місце. Нагадаю, що після виборів у першій заяві про завершення російсько-української війни Трамп давав оптимістичні терміни і писав, що "голова Сі допоможе". Китай дійсно зацікавлений увійти в процес. Але не як молодший партнер США, а на рівних. Точніше, сформувати разом із США та іншими зацікавленими сторонами умови заморозки, які задовольнять усіх. Але це вже не MAGA.

І саме тому Трамп почав поспішати. Це його останній шанс "вирішити по-своєму", оскільки:

• Тема України вже піднімалася на зустрічі Трампа і Сі. І якщо США не продавлюють свій формат, вона стане предметом обговорення під час візиту американського президента до Пекіна.
• Європейські держави, не на жарт збентежені політикою Трампа, досить швидко намагаються трансформувати свою зовнішню політику і зробити її менш американоорієнтованою.
• Російська економіка все більше стає залежною від китайської. І при проходженні умовної "точки неповернення", КНР може спробувати вирішити питання по-своєму, вже без урахування інтересів Трампа.

Візит президента США до Пекіна має відбутися в квітні або на початку травня. Саме тому Трамп так "хотів би", щоб переговори пройшли і закінчилися конкретикою протягом місяця - до його поїздки до Сі.

У той же час, КНР активізувала свою політику в цьому напрямку. Включаючи контакти з українською стороною і навіть символічні рішення: як надати допомогу енергообладнанням Україні.

Але тут важливо інше. США ведуть планомірну політику щодо знищення старого світового порядку і старої системи. Це вкрай невигідно Китаю. І не вигідно ЄС. Тому КНР у питаннях російсько-української війни, швидше, схильна використовувати саме старі механізми - широке обговорення і формування багатосторонніх форматів. Це не тільки про війну, але це і про демонстрацію більш адекватного (з точки зору ряду держав) ніж американський підхід.

Таким чином, Трамп поспішає. А в Пекіні побував канцлер Мерц. І ось цитата Сі, яку наводить Сіньхуа: "КНР, важливо забезпечити рівноправну участь всіх сторін і закласти міцну основу для миру, врахувати законні інтереси всіх сторін і зміцнити прагнення до миру, забезпечити загальну безпеку і вибудувати міцну архітектуру миру".

Тому я не буду надто здивований, якщо через місяць ми побачимо досить близькі позиції Китаю і держав ЄС. Трампу це не сподобається. Але важелів впливу у нього стає все менше. Аж до ключового – "тарифів" його імені.

І також я не здивуюся візиту української делегації до КНР (думаю, на рівні міністра закордонних справ) в найближчі 8-10 тижнів. Можливо, з кимось із наших європейських партнерів, які активно працюють з Пекіном. Наприклад, Польщею.

Це, як мінімум, логічно. Якщо цього не зробити, то МЗС може сміливо розписатися у своїй профнепридатності. Адже відомство існує, щоб, зокрема, говорити з тими, хто виявляє інтерес до твоїх проблем і можливостей.