Після того, як взяти Україну нахрапом не вдалося, в Росії вигадали зручне пояснення провалів на українському фронті. Мовляв, війна йде не стільки з українцями, скільки з Заходом і НАТО. І зараз ця "війна" переходить на новий рівень.
Росіяни промацують НАТО чи не від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну - за цей час були зафіксовані десятки випадків порушення повітряного простору країн-членів Північноатлантичного альянсу російськими ракетами й БПЛА. Але якщо спочатку це були поодинокі провокації (як тривалий переліт через територію Білорусі та падіння "Шахеда" в Латвії восени 2024 року), то згодом, не отримавши жорсткої відповіді, російські атаки на східному фланзі НАТО стали масовішими й нахабнішими. І коли у вересні 2025 року Польщу фактично атакували понад два десятки російських бойових безпілотників, авіації НАТО вперше в історії довелося протистояти повітряним загрозам над територією Альянсу.
На жаль, попри визнання польським керівництвом того факту, що всі "невідомі" БПЛА були оснащені вибухівкою, офіційна реакція НАТО на цей інцидент була прогнозованою: Альянс не став розглядати його як навмисний збройний напад (що змусило б застосовувати Статтю 5). Генеральний секретар НАТО Марк Рютте назвав дії Росії "абсолютно безвідповідальними та небезпечними", але зауважив, що повна оцінка цих дій триває…
Це ще більше розпалило жагу росіян до "двіжухи" і у 2026 році "випадкове" порушення повітряного простору країн НАТО продовжилось. Зокрема, у травні, російський ударний дрон влучив у багатоквартирний житловий будинок в румунському місті Галац (після цього румунська ППО нарешті почала не просто спостерігати за такими "випадковостями", а знищувати такі цілі). А у липні до повітряного простору Польщі завітала російська крилата ракета Х-101.
"Ми можемо з повною відповідальністю підтвердити, що це була російська ракета Х-101. Тобто крилата ракета, здатна нести навіть ядерні боєголовки, яка вибухнула при ударі об землю", - розповів заступник міністра національної оборони Польщі Цезарій Томчик.
Реакція на цей інцидент знову була млявою. Польща викликала для пояснень російського посла, а прем’єр-міністр країни Дональд Туск заявив: немає підстав вважати, що ціллю ракети була польська територія. В НАТО нагадали, що Альянс разом із Польщею активували засоби протиповітряної та наземної оборони (правда, не загострюючи увагу, що ці засоби все одно дозволили російській ракеті здолати майже сотню кілометрів вглиб "захищеної" території, а не збили її). А в США запевнили, що сприймають порушення повітряного простору держави-члена НАТО з "максимальною серйозністю", але нагадали, що ракета врешті "приземлилася", на щастя, без жертв.
З одного боку, як зазначає генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун, зараз дійсно немає достатніх підстав стверджувати, що Росія свідомо намагалася завдати удару по території Польщі (навмисність дій потрібно ще довести). Однак так само не можна автоматично списувати все на випадковість.
"Найбільш обґрунтована оцінка: російське командування здійснює пуски поблизу кордонів НАТО, приймаючи ризик порушення цих кордонів, - вважає він. - Для Кремля це може бути одночасно способом перевіряти швидкість реакції Альянсу, навантажувати його систему спостереження та поступово привчати західне суспільство до того, що російські ракети можуть опинятися на території держав-членів НАТО".
Якщо аналізувати усі інциденти з порушенням росіянами повітряного простору на західному кордоні України, то можна зробити висновок, що, по-перше, такі траєкторії Росія використовує як безпечний коридор для своєї зброї. Тут розрахунок на те, що Сили оборони України не будуть збивати цілі в бік територій країн НАТО.
Це підтверджує і заява заступника міністра національної оборони Польщі Цезарія Томчика про те, що під час останньої російської атаки в напрямку польського кордону рухалися близько 20 ракет росіян, і більшість цілей були перехоплені українцями. При цьому, ракету Х-101, яка опинилась у Польщі, до останнього переслідував український пілот. І припинив це робити за секунди до кордону, оскільки український літак без дозволу не міг увійти в повітряний простір Польщі (і міг бути помилково сприйнятий польськими винищувачами як загроза).
Другий момент – кожен такий інцидент виконує специфічну функцію "розвідки боєм". Росія оцінює швидкість реагування радарних систем, час підняття винищувачів НАТО та загальну політичну рішучість лідерів Альянсу щодо застосування сили у відповідь на порушення кордонів.
Політолог Ігор Петренко зазначає, що в цьому і полягає гібридна агресія: "Гібридний тиск будується як серія дій, кожна з яких трохи нижча за поріг, після якого доводиться реагувати серйозно… Дрон, який залетів і впав. Дрон, який збили і нічого не сталося… Логіка тут не в шкоді, яка може бути завдана, а в звиканні до таких інцидентів".
При цьому, на його думку, НАТО щоразу простіше не помітити атаку, ніж помітити. І це, на жаль, дуже добре розуміють в Росії.
Суть колективної оборони в межах Північноатлантичного альянсу багато хто сприймає як доконаний механізм: існує Стаття 5, є зобов’язання союзників, отже, на інциденти має бути чітка відповідь. Але насправді це так не працює. Бо мова йде, скоріше, про те, що союзники вважатимуть нападом – як на окрему державу-члена, так і на всіх в межах Альянсу.
"А далі починається політика: хто саме визнає інцидент нападом, з якою швидкістю це відбуватиметься, наскільки високою буде внутрішня підтримка в країні, яка це визнаватиме, та які наслідки можуть бути для її політикуму на власних виборах…", - пояснює Петренко і додає, що така політична готовність якраз перевіряється під час нічних обстрілів, коли рішення треба ухвалювати за хвилини і без консультацій.
Отже, найкращий спосіб протидіяти російським атакам – не політичне й дипломатичне засудження, а безпосередні дії. Такі, як знищення російських безпілотників та ракет силами країн НАТО та союзників в момент порушення кордонів.
Та, на жаль, навіть це не означає, що Росію це переконає зупинитись. Ба більше, існує велика ймовірність, що далі РФ задіє інші гібридні важелі впливу на східний фланг Альянсу. По-перше, активізація дій союзників в обмеженому прикордонному просторі збільшує ризики військового прорахунку, коли можливий "дружній вогонь". По-друге, Росія може спробувати атакувати літаки чи радари НАТО під чужим прапором.
"Ще кілька тижнів тому в Польщі та Литві майже одночасно попередили про можливість такої провокації. Мовляв, Росія використає дрони, які виглядатимуть як українські, щоб перекласти на Україну відповідальність та перевірити реакцію НАТО", - нагадує політолог Ігор Петренко.
Але такі БПЛА можуть не просто виглядати, як українські, а бути українськими.
"Я можу точно сказати, що противник збирає наші вцілілі безпілотники, ремонтує їх і готує для майбутніх провокацій", - зазначає радник президента України з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій "Флеш" Бескрестнов.
За його словами, загадкові БПЛА над Європою, вочевидь, не будуть "Суперками" та "Орлани" із зірками на крилах: "Дуже важливо, щоб світова спільнота усе це розуміла. Гібридна сучасна війна так і відбувається".
І хоча в тій самій Варшаві зазначають, що не бачать підготовки РФ до атаки на Польщу (мовляв, коли готувалось вторгнення в Україну, це було помітно, а зараз такого і близько немає), виключати інших, гібридних сценаріїв ескалації, не можна.
Один з таких – продовжувати підтримку масової антиукраїнської істерії, на наступних виборах використати це для підтримки антиукраїнських та антиєвропейських сил, які, вочевидь будуть не проти припинити Україні мілітарну допомогу, і так, крок за кроком, продовжувати розвалювати НАТО й інші потенційні європейські альянси…
Зважаючи на останні заяви з Москви про те, що ціль "СВО" - дійти до західних кордонів України, бо Європа не залишає Росії можливості "спокійно жити", звучить не так вже й фантастично.