З ким Києву потрібно "дружити" проти Москви

Нещодавно я писав про логіку РФ в ударах по газовій інфраструктурі України і про тему можливої газової угоди Росії і США. Так само варто не забувати й інші теми, якими Кремль намагається "купити" Трампа:

• північна морська логістика (не проводи а інфраструктура);
• газ і нафта на Далекому Сході - видобуток і реалізація (регіон важливий, тому що це зона інтересів КНР);
• ресурси - фактично та сама тема, що й в україно-американському договорі, тільки на обмежений перелік і з більш вигідними для РФ умовами (тут Кремлю допомагає той самий фактор Китаю: "або з вами, або з Пекіном");
• ядерна безпека - нова система договорів про нерозповсюдження - єдине поле, де РФ все ще виступає "на рівних", з більшою політичною вагою, ніж інші учасники "ядерного клубу";
• ядерне паливо - переробка, утилізація;
• постачання рідкоземельних елементів, які РФ видобуває зараз (та й не тільки).

Але найголовніше (і про це я писав у прогнозі на 2025 рік) - фактор американо-китайських відносин.

Де погіршення між Пекіном і Вашингтоном дорівнює можливості гри Кремля.

Хоча, з іншого боку, те ж саме погіршення і перехід до торговельної війни без бажання увійти у військову ескалацію, може підштовхнути обидві ключові столиці до бажання "заморозити" російсько-українську війну, щоб не створювати додаткових ризиків. Заморозити умовно, "як є", з мінімальними додатковими конструкціями забезпечення безпеки.

Для України на цьому етапі важливим стане "завтра" і "післязавтра". А саме: можливості та спроможності оперативно узгодити позиції з державами, для яких глибокі поступки на адресу Кремля несуть небезпеку.

І це не тільки "європейські партнери". Одним із найважливіших елементів пазла є Туреччина, якій вкрай невигідна ситуація, за якої Кремль, отримавши перепочинок, спробує повернути свої позиції в чорноморському регіоні.

Також важлива комунікація з Китаєм. Адже якщо контури заморозки можуть (і, ймовірно, будуть) обговорюватися за треками США-КНР, не працювати з іншим учасником, як мінімум, нерозумно. Адже, хочу нагадати, що позиція низки держав, які сьогодні активно підтримують Україну - результат тривалої комунікації у 2022-2023 роках. З ними спрацювало.

На китайському ж напрямку в нас є варіанти посередників. Це:

1. Туреччина, яка має свої інтереси, до переліку яких не входить посилення РФ, і має чудові відносини з КНР.
2. Держави ЄС, які не поспішають входити в "торговельну війну Трампа". І, в першу чергу, це партнери Пекіна, такі як, наприклад, Польща, Німеччина, частково Франція - північний коридор. А також Румунія і Болгарія, як держави, через які вибудовується чорноморська гілка південного коридору.
3. Пакистан. Про боєприпаси змогли домовитися, а ось про розвиток відносин далі не подумали. Хочу нагадати, що рівень політичних відносин Ісламабада з Пекіном у китайській ієрархії "стратегічних партнерств" стоїть на щабель вище, ніж зафіксовані відносини з Москвою.

Щодо США, то знову нагадаю факт, який Трамп не приховує, - прихильність до жорсткого стилю переговорів із підвищенням ставок.

Тому сприймати його різкі заяви на адресу інших держав треба без зайвої емоційності.

Є окреслені інтереси, є, назвемо прямо, шантаж. Причому, в нашому випадку, обох сторін. Питання лише в тому, що цей процес іде поперемінно - спочатку одних лякати, потім інших. Це просто факт, який треба пам'ятати і з яким треба працювати.

А сама сьогоднішня зустріч Зеленського і Трампа? Брифінг (якщо буде) - буде коротким. Трамп: Хороша розмова, Зеленський молодець, підходимо до угоди. Томагавки? Опція "на столі""...".

Зеленський: "Хороша розмова. Трамп підтримує Україну і велике спасибі за таку підтримку. Координуємо наші зусилля заради миру, який не буде стійким без активної позиції США і наших європейських партнерів".