Після саміту на Алясці жоден з учасників не сказав, на якому етапі зупинено дискусію, однак можна припустити, що переговорний трек триває як за бізнес-проектами (де, судячи з усього, зустріч перших осіб не обов'язкова), так і за політичними.
Ця ситуація, в першу чергу, в українському інформаційному просторі (бо для України це важливіше ніж для інших) породить полярні оцінки. Від "ура-переможних" - Трамп принизив Путіна зустріччю, пулу дали поспати на розкладачках, не нагодував обідом (відповідно, висновок про ледь не геополітичну перемогу). До хитання зради: Поговорили, але не посварилися. Отже, Трамп "здає Україну". Тим паче, що тезу "обміну земель" спростовано не було.
Насправді ситуація дещо інша.
1. РФ дійсно працює через економіку і геополітику. Пропонує Трампу вигоду тут і зараз, а також розторговує тему участі в стримуванні КНР.
Тим паче, що Путін (і його економічний блок, який був там) та Ушаков прекрасно усвідомлюють, що Москва все швидше рухається до статусу критично залежної від Пекіна території.
2. На підставі цього Кремль намагається виторгувати політичні поступки, які б дозволили РФ підтвердити свої амбіції на статус геополітичного центру. Тобто, перевести розмови про двополярний світ у триполярний.
3. Україна - лише похідна (важлива, але все ж таки похідна) цих процесів.
Наступна частина списку - про США.
4. Для США тема №1 - конкуренція з КНР. І тут Вашингтону важливо продемонструвати політичне лідерство (зокрема, у вирішенні конфліктів) у "спірних" регіонах. До таких, наприклад, належить Близький Схід, Південний Кавказ і Україна.
На жаль, але запис у Конституції про євроатлантичний вибір важливий для громадян України. У США своя Конституція і свої інтереси. Тому в українському напрямку для Трампа важлива швидкість і умовне "американське лідерство" в процесі. А також ситуація, за якої Україна, як мінімум, не програє остаточно.
5. Для Вашингтона актуальна ідея про трикутник протистояння Вашингтон-Москва-Пекін, де американський інтерес - не допустити злиття інтересів Москви і Пекіна. Оскільки ключова проблема для США сьогодні - це КНР, для Трампа цілком прийнятно і бажано обговорювати і домовлятися про економічні проєкти та економіко-політичну взаємодію з РФ. І, як наслідок, США не зацікавлені в повній поразці і кризі в Росії. На жаль для нас.
6. Трагікомічно, але ситуація, коли поразка будь-якої зі сторін не вигідна, актуальна як для США, так і для КНР. Для них обох так само не вигідне підтвердження геополітичних амбіцій Росії на статус третьої світової супердержави.
"Ділити світ" на двох простіше і прибутковіше, якщо використовувати логіку Трампа. Тому ідея Путіна про посилення внаслідок війни знаходить лише часткове розуміння - до статусу потужної регіональної держави, але не більше.
7. Для Китаю вигідна ситуація, коли Трамп все ж таки звернеться по допомогу у вирішенні проблеми. Це підтвердження статусу КНР і відкриті двері для розширення свого впливу у Східній Європі. Причому робити додаткові кроки Пекіну не обов'язково - протиріччя, що накопичилися між Сполученими Штатами і Китаєм, мають бути врегульовані або серією зустрічей (частина з них уже розпочалася), або/та зустріччю на вищому рівні. Яка відбудеться. Тобто Сі розуміє, що час працює проти Трампа...
І ось тут повертаємося до теми України. Путін розуміє, що Трамп обмежений у часі, але дуже хоче домовитися. Логічно, що в таких умовах виставляється якомога більше політичних вимог. І демонструється готовність швидко домовлятися і тримати слово в інших напрямках.
Що й сталося вчора. Поки двоє говорили, у РФ запрацювали заблоковані раніше сервіси Google, а до російського законодавства внесено зміни, які дозволяють американській Exxon повернути свої 30% проєкту "Сахалін-1".
Путіну потрібен час. Для того, щоб спробувати "дотиснути" Україну. А також як фактор, який змушує Трампа бути більш поступливим: кожна додаткова доба "консультацій" означає "мінус добу" для Трампа перед великою розмовою з Сі.
Путін час отримав. Але й Трамп отримав наступний раунд (можливо, вже із Зеленським) під його "мудрим керівництвом".
Для нас це означає активність на фронті й активізацію мобілізаційних заходів у РФ. Загалом, нічого нового. Але до повітряних тривог, особливо протягом найближчого тижня, треба бути особливо уважним.
Ігар Тишкевич, політичний аналітик